"ДонбасАеро" "Свобода" повністю підтримує вимоги працівників"

У Донецьку приватну авіакомпанію – товариство з обмеженою відповідальністю "ДонбасАеро" – було незаконно визнано банкрутом. Перед працівниками, яких фактично викинули на вулицю безробітними, понад пів року не погашено заборгованість із зарплати.

Трудовий колектив вимагає від засновників – кількох приватних компаній та авіакомпанії "Аеросвіт" – повернути борги із заробітної плати в розмірі 15 мільйонів гривень, знову працевлаштувати звільнених людей (а це понад сімсот працівників) і передати "ДонбасАеро" у комунальну власність громади Донецька. Реальним власником компаній "ДонбасАеро" і "Аеросвіт", об'єднаних в "Українську авіаційну групу", є відомий олігарх Ігор Коломойський. Раніше, 2008 року, Донецька міська рада передала комунальне підприємство "ДонбасАеро" у приватну власність, зробивши це без відома навіть робітників компанії.

У січні 2013 року проти "ДонбасАеро" було порушено справу про банкрутство, а з березня Державіаслужба позбавила компанію права здійснювати перельоти. Про штучний характер банкрутства свідчить той факт, що вже після початку процедури банкрутства, керівництво компанії "ДонбасАеро" взяло кредит у "Приватбанку" на 120 мільйонів гривень.

"Рейси авіакомпанії "ДонбасАеро" було завантажено на 90%, але, незважаючи на це, літаки компанії передавали иншим підприємствам, а саму компанію було штучно доведено до банкрутства. Фракція ВО "Свобода" у Верховній Раді відстежує ситуацію, яка відбувається навколо "ДонбасАеро". Щодо цього було скеровано декілька депутатських запитів", – зазначає голова Донецької обласної організації ВО "Свобода" Ігор Славгородський.

 Новая дорога в Донецке не продержалась и дня. ФОТОрепортаж

Нація з перцем
Болгари, що проживають на території України, із задоволенням працюють на імідж нашої країни Ірина КИРПА   

...Своя маленька «Болгарія» є практично в кожному українському селі — адже з різних історичних причин більше трьох століть тому мешканці Старої Великої Болгарії розселилися по багатьох містах і селах нашої країни. Мене зацiкавило, зокрема, як живуть болгарські поселення саме на Півдні України. Приміром, болгари з Херсонщини прославили Україну, заснувавши перший Міжнародний конгрес письменників­фантастів. А от мешканці болгарського поселення Тернівка, розташованого на Миколаївщині, розповіли про те, як зуміли очистити своє містечко від наркоманів, а також вирішити житлово­комунальні проблеми.

Прем’єр­-міністр родом із Херсона

Незважаючи на те, що Південне місто на Дніпрі не може похвалитися багаточисельністю болгарського поселення, воно знамените своїми особистостями. Так, саме в Херсоні народився і виріс Сергій Станішев. Тепер його називають політичною зіркою Східної Європи. У 44­річного байкера та любителя анекдотів за плечима досвід роботи главою уряду Болгарії та вступ цієї країни до Європейського Союзу. Не забуває Сергій Станішев i про свою маленьку батьківщину. Цілком можливо, вже скоро він відвідає Південь України з діловим візитом. А ще Херсон може пишатися тим, що вже більш як 50 років підтримує дружні стосунки з болгарським містом Шумен. Дружина мера цього сонячного міста, Ольга Костова, — має червоний диплом Херсонського університету.

— Болгарія — прекрасна країна, наша історична батьківщина. Але ми все ж живемо в Україні, тому в першу чергу повинні думати про її інтереси, — каже голова міської громадської організації «Болгари Херсонщини» Юрій Палічев. — І це добре, що досвід наших ділових партнерів iз дружньої країни «працює» на благо України.

Болгарська фантастика в Україні

Справжньою сенсацією став для Херсонщини перший Міжнародний конгрес фантастів під назвою «Загублений світ». На це свято до провінційного міста з’їхалися імениті письменники та сценаристи з 15 країн світу.

— У Болгарії живе відомий усьому світу письменник­фантаст Атанас Славов, — розповідає Юрій Палічев, — ми запросили його на наш конгрес у Херсон й отримали позитивну відповіть. Тепер він входить до складу журі, яке вже незабаром визначить кращий сценарій для фантастичного короткометражного фільму на фестивалі «Гоголь­фентазі».

Ще один цікавий факт: коли гості з сонячної Болгарії приїхали до Херсона й поспілкувалися з членами болгарської громади, то з подивом відзначили, що болгарська мова у нас збереглася у набагато чистішому вигляді, ніж у самій Болгарії. Адже там вона вже давно асимілювалася і піддалася великому впливу з боку Туреччини, Франції та Італії. А ось в Україні, навпаки, зберегла свою чистоту. Те ж саме стосується i національних традицій. Якщо корінне населення в Болгарії після вступу до ЄС переймає європейський стиль життя (як в одязі, так і в їжі), то етнічні болгари, що мешкають на території України, можуть похвалитися безліччю рецептів та реліквій, які дісталися їм ще від бабусь і дідусів.

Свій мікрорайон у Миколаєвi

Нинi у Тернівці проживає близько п’яти тисяч етнічних болгар, які вільно розмовляють на древньому македонському діалекті. Ще зовсім недавно це скромне поселення нічим не відрізнялося від інших «спальних» районів Миколаєва: розбиті дороги, іржаві каналізаційні труби і зграйки «гопників» на вулицях. Але все змінилося, коли мешканці Тернівки добилися самоорганізації громади. І вже незабаром у Тернівку прийшла цивілізація у вигляді нової каналізації. Тепер люди кажуть, що навчилися абсолютно всі проблеми вирішувати спільно.

Як розповів лідер руху «Союз болгарської молоді» Денис Жело, завдяки тому, що їм удалося знайти кошти для фінансування молодіжних проектів у Тернівці, рідне селище вдалося очистити від наркоманів та алкоголіків. Тепер можна з упевненістю сказати, що «болгарське поселення» на Миколаївщині — найздоровiше. Денис Жело похвалився, що член ради «Союзу болгарської молоді» Андрій Мавродієв уже четвертий рік поспіль утримує звання чемпіона міста та області з боксу. Крім того, минулого року створено болгарську футбольну команду «Тернівка», яка утримує лідируючі позиції на чемпіонаті міста серед аматорських команд iз міні­футболу.

Ще одна з гуманітарних «родзинок» Тернівки — музей болгарської культури. Цей заклад уже відсвяткував своє 55­річчя. А заснував його в 1957 році болгарин Іван Божков. Вiн віддав понад 30 років свого життя дослідниць­кiй роботі з історії рідного села, особисто зібрав більшість експонатів музею, що відображають побут і культуру болгар­переселенців, які проживають в Україні.

До Болгарії — з любов’ю

А ось директор тернівського Будинку культури «Софія» Лідія Кравченко з гордістю розповіла мені про поїздку на міжнародний фестиваль болгарської культури. За її словами, особливо запам’ятався той момент, коли люди в залі плакали й аплодувади стоячи нашій Вікторії Яні — солістцi ансамблю «Жайворонки». Дівчина виконала складну старовинну болгарську повстанську баладу. Цю пісню, яка так вразила учасників фестивалю, збирали, в буквальному сенсі, по крихтах.

— Для виступу в Болгарії нам хотілося підготувати щось унікальне, — розповідає директор Тернівського краєзнавчого музею болгарської культури Анатолій Волчо. — Я купив диктофон і обійшов усіх літніх людей у Тернівці, які ще пам’ятали болгарські автентичні пісні. У результаті у нас зібралася чимала картотека старовинних болгарських пісень. Одну з них ми й представили на фестивалі. Особливістю пісні «Гледена­преглед» («Дивлюся­придивляюся») у виконаннi «Жайворонкiв» i була її автентичність.

Любимо болгарську кухню

Ми не можемо уявити нашу сучасну кухню без фаршированого болгарського перцю та шопського салату. Насправді болгарська кухня є багатшою, ніж це здається на перший погляд. А ось господині з болгарського поселення в Тернівці вмiють (як я з’ясувала для себе) готувати справжню лютеницу — так називається гостра паста з перцю і помідорів. Її подають до столу як закуску або гарнір.

— Якщо правильно змішати хліб, молоко, масло і сир, то отримаєте добру юшку, що має назву «Попара», — вчить мене фахівець iз болгарської кухні з Тернівки Галина Сташевська.

Але мені, якщо казати відверто, найбільше сподобалася справжня болгарська дулма, бо вона чимось схожа на наші голубці, тільки в її склад входять рис, пшоно та пiдчеревина. А якщо вам захочеться спробувати щось екзотичне, то рекомендую вибрати на десерт болгарський листковий пиріг із бринзою, сиром або гарбузом, що має назву «баниця». Не пошкодуєте!

А ще мені вдалося з’ясувати, що саме слово «Тернівка» — в українській кухні означає міцний алкогольний напій. Готують його з ферментованого терну, цукру та горілки. Тернівка настоюється шість місяців і пити її рекомендують дуже обережно: настоянка на травах зміцнює організм, якщо вживати її в невеликій кількості.

УПЦ Київського патріархату провела хресну ходу від Володимирського собору через Софійську площу і до Володимирської гірки наступного дня після «офіційного» молебня. За підрахунками МВС, колона нараховувала близько трьох­ тисяч вірян. Неозброєним оком було помітно, що ходу, очолювану Київським патріархатом, охороняє значно менше міліціонерів, ніж «московські» церковні заходи. На запитання журналістів, патріарх Філарет відказав, що він і сам усе життя ходить без охорони, бо покладається на Бога, а не на охорону. І ми йдемо до людей чи уникаємо їх? Хіба нас треба від людей охороняти?» — риторично запитав він.

Відправивши службу Божу біля пам’ятника хрестителю, патріарх Філарет сказав журналістам: «Учора на цьому місці було звершено молебень Московського патріархату для вельмишановних державних діячів і чиновників, а сьогодні Київський патріархат звершив молебень для українського народу».

Цікаво, що на Володимирській гірці очільник УПЦ КП молився, зокрема, й за те, щоб Україна стала членом Євросоюзу, «як свого часу князь Володимир зробив Русь частиною Європи».

Філарет нагадав, що напередодні на зустрічі з предстоятелями українських церков Президент Віктор Янукович закликав православних країни до єдності. «Дуже важливо, що держава закликає церкви до об’єднання, — сказав Філарет, але визнав: — Якщо ми об’єднаємося — держава нам допоможе. Але сама держава нас об’єднати не може».

Символічним, як відзначили оглядачі, був крок Філарета, коли він поцілував при зустрічі митрополита УПЦ МП Володимира. Багато хто розцінив це як жест готовності до примирення двох гілок однієї церкви.

  А ТИМ ЧАСОМ...

Серед ієрархів, які вшанували присутністю святкування 1025–річчя хрещення Русі, не було Вселенського патріарха Варфоломія І, який відвідував аналогічний захід у Києві п’ять років тому. Є підстава вважати, що й сам Константинопольський патріархат, і українські організатори, і, щонайбільше, РПЦ не були зацікавлені в тому, щоб на одному майданчику зустрілися Кирил та Варфоломій. Отже, Константинополь обмежився відрядженням до Києва своєї делегації. А Варфоломій І виступив із заявою, яку розміщено на офіційному сайті Константинопольського патріархату. «Вселенський патріархат засмучений і стурбований існуючими і виникаючими розколами в православ’ї України», — йдеться у посланні, причому такі тенденції охарактеризовано як «руйнівний розкол», але наостанок проводиться думка про те, щоб українські православні «могли подолати всі проблеми і досягти бажаної єдності».

Дещо з біографії Патріарха Кіріла в миру Володимира Гундєєва:

http://www.youtube.com/watch?v=zIsHeJwpl7c&nbsp Якщо вам замість відео напишуть:

"проізошьол КРАХ єтой страніци"! То перезагрузіть його чи заново наберіть: http://www.youtube.com/watch?v=zIsHeJwpl7c

під назвою"Миллиардер Гундяев":

Хронологія подій в Києві:

Андрей ЖИГАЙЛО
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/ukraine-newspaper/_pered-priezdom-kirilla-s-vokzala-ubrali-shaurmu/509251">Gazeta.ua</a>

А ось цікаві факти про кагана Володимира:

Зробимо екскурс в історію:

http://www.youtube.com/watch?v=o1qjZIuuSjM
В кого виникають, так звані "падіння" ролика, раджу просто перезагружати його:

Україна вимагає від влади повернення на батьківщину рибалки, який вижив після аварії в Азовському морі

Донецька обласна організація Всеукраїнського об’єднання "Свобода" вимагає від української влади втрутитися у ситуацію із безпідставним звинуваченням російською стороною громадянина України Олександра Федоровича - рибалки, який вижив після аварії в Азовському морі. Про це йдеться у заяві Донецької обласної організації ВО "Свобода" з приводу трагедії, що сталася з українськими громадянами в Азовському морі.

Українець, який вижив, заявляє, що російські прикордонники не намагалися врятувати рибалок

"Він єдиний вижив унаслідок тарану російськими прикордонниками маломірного катера. Тепер росіяни намагаються списати загибель 4 українців на єдиного члена екіпажу, який вижив у катастрофі", - йдеться у заяві.

У "Свободі" нагадали, що 17 липня російське прикордонне судно "Мангуст" протаранило маломірний катер, на борту якого перебували п’ятеро громадян України – мешканців м. Новоазовськ Донецької області. Чотири людини загинуло. Єдиний з екіпажу, хто залишився живий, – Олександр Федорович.

У заяві зазначається, що попри те, що український човен був порожнім, за два дні по аварії росіяни почали стверджували про протилежне.

"Задля виправдання недбалості прикордонників долучили до справи знайдені невідомо де риболовецькі сіті та рибу як "речові докази". В аварії звинувачують єдиного, хто вижив, – Олександра Федоровича, інкримінуючи йому ст.256 ч.3 КК РФ. На даний момент він перебуває у хірургічному відділенні Єйської центральної лікарні (Ростовська область, РФ). Переніс дві тяжкі операції на легенях. Операції робили практично наживо під місцевим наркозом (новокаїном), ліву легеню було пробито чотирма ребрами. Але найжахливіше те, що під час операції слідчі РФ проводили допит Олександра Федоровича, змушували підписати зізнання в скоєнні злочину. Протягом 5 днів нічого не повідомляли рідним", - наголосили у "Свободі".

У заяві зазначили, що рідні Федоровича вимагають повернути потерпілого на батьківщину, щоб провести повноцінне лікування, але український консул у Ростові Микола Середа відмовляється про це клопотати. У "Свободі" підкреслили, що за два дні Федоровичу можуть пред’явити санкцію на арешт та відправити до СІЗО. Стан його здоров`я незадовільний, тому рідні впевнені, що ані фізично, ані психологічно Федорович не витримає перебування за ґратами.

У зв’язку з чим Донецька обласна організація ВО "Свобода" вимагає від Генеральної прокуратури України негайного втручання у справу та захисту нашого співвітчизника від свавілля російських слідчих; від Міністерства закордонних справ України - терміново повернути постраждалого Федоровича на батьківщину; від Міністерства охорони здоров’я України - провести повноцінне обстеження і лікування Федоровича коштом російської сторони.

Як повідомлялося, 17 липня в Азовському морі поблизу російського селища Воронцовка внаслідок зіткнення катера берегової охорони прикордонної служби РФ та українського баркасу загинули двоє рибалок, ще двоє зникли безвісти, один – врятувався.

Державна прикордонна служба України запропонували російській стороні провести спеціальну зустріч для з'ясування всіх обставин інциденту та провести спільне розслідування ситуації, під час якої затонув український баркас з рибалками.

Міністерство закордонних справ України вручило ноту тимчасовому повіреному РФ в Україні Андрію Воробйову щодо інциденту в територіальних водах РФ в Азовському морі.

У відповідь прикордонне управління Федеральної служби безпеки РФ у Краснодарському краї заявило, що українські рибалки спровокували зіткнення з російським прикордонним катером в Азовському морі.

Українець, який вижив, заявляє, що російські прикордонники не намагалися врятувати рибалок

Рибалка Олександр Федорович, якому пощастило вижити після зіткнення катера берегової охорони Прикордонної служби Росії і українського баркаса в Азовському морі, упевнений, що російські прикордонники нічого не зробили для порятунку рибалок. Про це пише газета "Вести".

Зокрема, дружина рибалки Марина передала слова Федоровича про те, що по українських рибалках російські прикордонники відкрили вогонь без попередження. "Самі прикордонники говорять, що зробили три постріли у повітря, але Саша мені розповів, що по ним стріляли автоматними чергами", - заявила жінка.

Крім того, вона зазначила, що після того, як Федоровича витягнули з води, і він розповів, що з ним було ще четверо рибалок, прикордонники не намагалися вжити якихось заходів для їх пошуку, чекали на рятувальників, на яких і звалили пошуки потопаючих. Саме це, на думку Федоровича, стало причиною загибелі решти рибалок, яких можна було врятувати.

Марина звертає увагу ще на один нюанс: "У Ростові-на-Дону я зустрічалася з нашим консулом, і поцікавилася, у скількох милях від нашого берега вони перебували. Мені відповіли - 9 миль, а це - нейтральні води".

При цьому джерела видання у Донецькому прикордонному законі повідомили, що на Азовському морі, на відміну від Чорного, взагалі немає нейтральних вод, оскільки кордони не демарковані, і порушенням кордону фактично вважається причалювання судна вже до самого берега. Тобто, порушення кордону з боку українських рибалок не було. Водночас, за словами прикордонників, будь-яке судно зобов`язане відреагувати на вимогу прикордонного катера зупинитися і пред`явити документи.

Раніше російські прикордонники заявили, що човен українців сам перекинувся. Вони робили багато спроб зв`язатися з порушниками кордону, але марно. У результаті було ухвалено рішення зближуватися з човном і його оглянути. Але порушники зробили небезпечний маневр, і перекинулися, одного з членів екіпажу прикордонники підняли на борт.

newsru.ua/ukraine

Факты - упрямая вещь, но наше правительство куда упрямее. Мне даже иногда кажется, что страной правят люди, прошедшие сложный естественный отбор. Который заключался в отсутствии граблей на жизненном пути. Потому что они не учатся на ошибках. Не щадят себя, не жалеют людей, грабли им тоже совершенно не жалко.
 
Казалось бы, подкосивший украинский бюджет на долгие годы вперед бессмысленный и беспощадный «футбольный праздник» в 2012 году должен был надолго отбить охоту у наших вождей бессмысленно сорить деньгами. Потому что чемпионаты проходят, а остаются не достижения, а долги и дыры в казне. Плохие дороги, никому не нужный стадион во Львове, ломающиеся Хюндаи – вот сухой остаток. Ну и понты, конечно, это вообще «наше все». Но может стоит ограничиться дорогими часами и машинами, сопоставимыми по цене с бюджетом небольшого украинского поселка. А без дорогих «праздников» обойдемся?
 
Куда там. Школы и больницы закрывают из-за отсутствия средств, зато правительство выделяет 47 млн гривен на празднование 1025-летия крещения Киевской Руси. Это только бюджетных денег, а сколько «добровольно» выжали из попавших в поле зрения спонсоров и представить трудно. «На само празднование трудно назвать цифру, поскольку значительная часть мероприятий проходит бесплатно или за счет спонсоров. Но то, что было в государственном бюджете, я сказать могу, – это 47 миллионов недавно выделило правительство», – сказал министр культуры Леонид Новохатько.
 
Ну, любит наша власть устроить хорошую пирушку во время чумы. Гулять – так на последние. Говорят, одна девушка, мечтая о Мальдивах, Мазерати и бриллиантовом колье, споткнулась о губу. Девушке было трудно, потому что не могла она в ручном режиме украинским бюджетом распоряжаться. Правительству проще – Евро-2012, 1025-летие Крещения Руси, в планах Евробаскет в 2015 году и даже Олимпиады. Когда старый пират Джо наступил деревянной ногой в капкан, он испытал сильное чувство Дежа Вю. Когда наши чиновники затевают очередной глобальный спортивный праздник за бюджетные деньги, у меня похожее чувство.



Главное, краски никто не сгущает, кризис действительно пришел. И даже ради спасения дорогого Виктора Федоровича молодая и упорная команда не может найти достаточных сумм. Украинской экономике грозит "внезапная остановка" - быстрое сокращение поступлений капитала в страну из-за резкой перемены текущей конъюнктуры, свидетельствует исследование американского банка Goldman Sachs. Его аналитики оценивают вероятность такого развития событий в 46%, что выше, чем даже во время кризиса 2008-2009 годов. Поводом для подобного прогноза служат рост дефицита текущего счета, слабый рост ВВП и падение резервов Нацбанка.
 
Если брать в сравнении, то Украина оказалась в числе 10 стран с наибольшей вероятностью дефолта.  Всего лишь за один квартал текущего года вероятность краха украинской экономики увеличилась почти на 10%. Мы практически одной ногой уже там. Никакие новые нелепые и жестокие поборы с обедневшего населения положение не спасают. Какие праздники за бюджетный счет, пощадите уже грабли, остановитесь! Никакой реакции.
 
Мне кажется, что дело не в невероятной слепоте или душевном порыве встретить дефолт на хорошей праздничной ноте. Просто те, кто принимает эти решения, махнули рукой на перспективы Украины и на экономику. Они умеют очень ловко «осваивать» бюджеты под организацию больших и праздничных проектов. С выгодой для своего кармана. А потом, когда все рухнет (а оно рухнет и очень скоро), отдельные хомячки с туго набитыми защечными мешками рванут с корабля. Нормальная логика уличного грабителя или украинского чиновника. Говорят, что корейским слепым не выдают собак-поводырей. Потому что не получается у них построить долговременного сотрудничества. По той же причине нельзя нашим любителям больших проектов доверять бюджет.
 
Главное, что все эти проекты бьют не просто по казне вообще, но и по дорогому Виктору Федоровичу. 47 миллионов на праздник потратят! А Янукович обходится казне всего в два миллиона гривен за день. Да если бы не это 1025-летие Крещения, Виктор Федорович мог бы после полного дефолта на эти деньги спокойно жить 23 дня и еще 24-ый до обеда. Вот и выходит, что это не просто растрата – это измена.
 © Donchanin [25.07.2013

Аж Тустань здригнулась...
Одна з ключових фiрм бiзнес–iмперiї Рiната Ахметова — ДПЕК — вiдзначила свiй 10–рiчний ювiлей у фантастично красивому й iсторично святому мiсцi на Прикарпаттi. Гостi поїхали — Тустань i довколишнi села «гудуть» Христина ІНЖУВАТОВА   

Маленьке село на межі Дрогобицького і Сколівського районів стало відоме кілька років тому завдяки фестивалю української історичної культури «Ту Стань!», хоча музей–заповідник існує вже давно, з 1994 року. Колишнє місто–фортеця виконувало важливу прикордонну місію і згадувалось як рівня Львову, Перемишлю і Галичу. Перші згадки про фортецю датуються 1340 роком.

До Урича веде нелегка дорога. Здавалося б, якихось кілька кілометрів від відомого на всю Україну курорту Східниця, можна і пішки пройти. Але. Дорога проходить через ліс, у гiрськiй місцевості. Та й майже битий шлях зі щебнем автобаном не назвеш. Від найближчого міста, Борислава, до Урича — годину їзди. А з громадським транспортом ситуація ще гірша: автобус ходить раз на добу, дiстатись можна або пішки, або автостопом. Уздовж усього села протікає річечка, хати часто стоять на узвишшях, до них ведуть сходи. А одразу за селом починаються скелі, де колись була фортеця i, за місцевими легендами, бував сам Довбуш. За кілька років фестивалів місцеві звикли до туристів, але святкування масштабних корпоративів заможних підприємств тут ще не було. Нещодавній корпоратив начебто і не приховувався, але серед місцевих мешканців почали поширюватися чутки, а на сайті заповідника в цей день з’явилася інформація, що він закритий для відвідування з «технічних причин». До слова, жодне львівське ЗМІ і словом не згадало про грандіозне гуляння.

«Великі люди бенкетуватимуть...»

Бабця Галя з самого ранку порається по господарству, якраз напуває свою Білу (корова–годувальниця) і збирається вести на пасовисько. «Та, дитинко, — починає свою розповідь старенька. — Приїжджали пани, свято в них тут було. Якісь працівники Ахметова, олігарха нашого. Кажуть люди, що його самого не було, хоча хтось говорить, що ніби його бачили. Я не бачила. Не знаю. Що можу розказати? Ще за два тижні до святкування були тут робочі, укріплювали береги річки і міст новий побудували. На совість зробили, нема що казати. Старий міст розібрали, новий поклали, хороший дерев’яний...»

Ще одним набутком для села стало укріплення берегів та зміцнення дороги до села. Уздовж берега виклали негабаритне каміння, величезні брили повинні вберегти берег під час весняних повеней. Заїжджали гості зі сторони Східниці, тож там дорогу ще трохи щебнем підсипали. Про те, що дорогу, по якій їдуть автобуси з курортів і обласного центру, заасфальтують, мріяли тільки найбільші оптимісти. Всім цим займалися зо два десятки робітників з районних фірм.

«Вони людям казали: мовляв, готуйтесь, тут скоро великі люди бенкетувати будуть... — нахиляючись ближче, розповідає бабуся. — За п’ять днів до святкування приїхали ще люди, які вже дбали про облаштування самого бенкету. Вони розташувалися у лісі, спали в наметах і ставили, що їм там треба було. Когось iз них і наші селяни приймали. Місцевих мешканців наймали. Платили хлопцям по 150 гривень у день. І так за п’ять днів трохи собі люди заробили».

Ділянку вибрали в заповіднику, розмістились на галявині в півтора гектара. Метушня, як підтверджують інші очевидці, тривала п’ять днів. Представники двох фірм спеціально приїхали з Києва, аби встановити сцену та велетенське шатро, під яким, власне, і відбувалося все дійство. Організатори привезли з собою квадроцикли, аби зручніше було пересуватися місцевістю і організовувати всю роботу.

Як виявилось, ДПЕК з’їхалася на корпоратив на честь 10–річчя компанії. За інформацією з сайта підприємства: «ДПЕК — найбільша приватна вертикально інтегрована енергетична компанія України, чиї підприємства ефективно працюють у сферах видобутку та збагачення вугілля, а також на ринках генерації та постачання електроенергії. ДПЕК є енергетичним підрозділом «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ), провідної фінансово–промислової групи України... Більша частина видобутого вугілля ДПЕК збагачується на власних фабриках і постачається переважно на підприємства генеруючого сегмента ДПЕК. Частина вугілля експортується...» Тобто — частина з великого бізнесу Рiната Ахметова.

«В селі жартують, що Ахметов подивився на все зверху і полетів додому»

Село Урич невелике, i рано–вранці людей зустріти важко. Але є ті, хто встає раненько, збираючись на роботу в сусідню Східницю. Свої прізвища селяни називати не хочуть, але те, що бачили, розповідають. «Обслуговувати корпоратив приїхали представники мережі київських ресторанів «Козирна карта», — описує побачене пан Степан. — Вони тут були напередодні, за добу до святкування. Привезли з собою фури з холодильниками і харчами, весь обслуговуючий персонал...»

Високоповажні гості приїхали в п’ятницю. «Більшість iз них приїхали з Донецька, — розповідає пані Леся. — Кажуть, вони орендували два потяги. І ними доїхали до Львова. А вже зі Львова сюди їх везли автобусами. Поганими автобуси не назвеш, такими за кордон їздять. На деяких навіть були чеські і польські номерні знаки. І тих автобусів було 25. Всіх гостей було 1200 людей, плюс обслуговуючий персонал, разом, певно, 1500 нараховувалось. Не знаю, хто були ті гості, але схоже, що не звичайні працівники. Всі дорого вдягнуті, зі смаком. На руках дорогі годининики, всі з дорогими сучасними телефонами і планшетами від Apple. Жінки в гарних сукнях. Дітей зовсім не було. Тож ми вирішили, що на корпоратив приїхали начальники відділів, вище керівництво, словом. Їхній генеральний директор, Микола Тищенко, прилетів на чорному вертольоті. Для повітряного судна навіть обладнали «вертолітний майданчик» — засипали щебнем галявинку в лісі. Але сісти туди він не зміг через туман і приземлився на дорозі. Поруч зі скелями. Он там, правіше дивіться. Там iще другий вертоліт літав, але покружляв, покружляв і полетів. В селі жартують, що, може, в ньому сам Ахметов був, подивився на все зверху і полетів додому...»

На початку корпоративу для гостей влаштували різні атракції. Десять екскурсоводів водили всіх бажаючих на скелі, розповідали про заповідник та історію села. Скелі возвеличуються над галявиною, де зазвичай і проходить фестиваль. Саме на тій галявині була встановлена повітряна куля, яку орендували в Східниці, і то піднімалася, то опускалася. Так гості могли помилуватися прекрасним краєвидом згори. Коли ж трохи стемніло, годині о шостій, сьомій вечора, шанованих гостей запросили до столу.

«Гарно бавились»...

Як вдалося з’ясувати «УМ», корпоратив проходив в українсько–козацькому стилі. Столи були застелені вишиваними скатертинами, офіціанти одягнуті в українські однострої. Кожному гостю давали вишиванку (були передбачені всі розміри) і наливали чи то медовуху, чи калганівку (того достеменно селяни не знають, бо на смак не пробували, а на око не відрізниш).

На столах було багато запеченого м’яса: ребереця, стейки, шашлики. Запікали і багато овочів. Були й інші українські страви: тушкована капуста, свинина, бограж. За столами розмiстили величезний казан і 15 мангалів. За ними стояли шеф–кухарі мережі ресторанів та готували замовлення гостей. Окремо стояли 20—30 столів з алкогольними напоями. Бармени наливали закарпатський коньяк, горілку, вино і якусь настоянку (медовуху чи калганівку), щоправда, наливали не з пляшок, а зi спеціальних графинів. Допитливі селяни з’ясували, що їли гості з одноразового пластикового посуду.

По периметру галявини стояли охоронці. Їх мешканці налічили близько 50. Частина з них приїхала разом iз гостями (вони у формі, що схожа на військову і з написом «охорона»), друга частина — охорона Тустані, яка приїздить зі Львова (без форми). Але селяни знають стежки, якими можна пройти будь–куди.

Культурна програма також відповідала українському настрою корпоративу. На сцені, позаду столів, виступали «Мандри», Rock–H , «ТІК», «Тартак» та Руслана. Ведучими були Сергій Притула і Олександр Педан.

«Гарно бавились, — розказує свої враження пані Леся. — Ніяких бійок не було. Під наметом чергували дві «швидкі», міліція і пожежна машина. А о пiв на другу чи о другій ночі був дуже і дуже гарний салют. Ми зрозуміли, що свято завершилось».

Тієї ж ночі гості поїхали автобусами до Східниці. Там вони поселилися в готель. А обслуговучий персонал залишився і ще 12 годин територію забави прибирав. Забрали все сміття, що приємно здивувало місцевих мешканців. Також забрали і 100 біотуалетів (їх кількість також була підрахована).

«Все минуло добре»

За словами директора заповідника Василя Рожка, керівництво спочатку відмовило організаторам. «Спочатку нас злякало таке дійство, — коментує «УМ» директор заповідника. — Дуже багато людей, і на відміну від фестивалю, такий корпоратив виглядав дуже складним в організації. Вони мали приїхати автобусами, які ми не знали, де можна було б розмістити, адже їх — велика кількість. Крім того, погані дороги. Але потім, порадившись з іншими керівниками інших заповідників, ми вирішили, що варто провести такий захід. Все–таки обрали нас, а не якийсь iнший замок поблизу Львова, куди легше добратись. Звичайно, треба було вирішити низку питань. Слава Богу, святкування було в п’ятницю, коли відвідувачів менше. Ми попередили турфірми, якi з нами працюють. А індивідуальних відвідувачів у будні мало. Крім того, почалося все з 16–ї години, а до того часу людей на екскурсії ми пускали. До слова, пiд час організації корпоративу вдалося багато зробити з того, що нам допомогло й у фестивалі. Так, організатори корпоративу підсипали дорогу. Це особливо болюче питання, бо не вирішується протягом багатьох років. А так сім кілометрів дороги зробили проїзною. А ще обновили міст, на що організатори витратили, мабуть, не менше 10 тисяч гривень. На додачу залишилася вже впорядкована галявина і трохи дерева, з якого ми частково зробили декорації до фестивалю. До того ж нам було цікаво подивитись на такий масштабний захід. Адже навіть фестиваль, який ми проводимо, відбувається у значно скромніших цінових категоріях.

Ми поставили вимоги, всі з яких організатори виконали. Зокрема, повністю прибрали територію і від сміття, і від відходів. Втручатися в ґрунт також було заборонено, щоб нічого не пошкодити. Дуже втішила програма, адже Тустань має свій формат. І програма була про­українська з українськими піснями. Всі, хто приїхав, були дуже задоволені.

Зважаючи на те, що організатори зробили дорогу і міст, ми вирішили обмежитися вартістю квитка. Усі гостi мали фіскальні квитки, щоб перебувати на території заповідника. Всі кошти повністю обліковані. Загалом на рахунок заповідника надійшло 19 тисяч 200 гривень.

Поки захід організовували, люди бачили, що має бути щось грандіозне, були різні чутки і про Ахметова, і про Пінчука, і навіть про Януковича. Одразу кажу, нікого з них не було. Ми зробили для селян роз’яснення, повідомили, що компанія буде святкувати ювілей.

Усі наші працівники були присутні на заході, щоб усе проконтролювати. Організатори хотіли перекрити територію, і в цьому питанні ми довго шукали компроміс, адже ми — не приватна структура. Була їхня охорона, і ми боялися, що вони можуть поводитися неввічливо. Проте все минуло добре, селяни вільно проходили».

В пятницу в Новой Каховке (Херсонская область) ранним утром неизвестные осуществили попытку захвата завода строительных материалов №1.

По сообщению пресс-службы завода, инцидент произошел в 4:30 утра.

Около 60 неизвестных, вооруженных людей в масках и бронежилетах, штурмовали завод и пытались ворваться в административное здание предприятия.

Боевики разрушали все на своем пути и пробивали дорогу в кабинет руководителя. В ход шли все средства: слезоточивый газ, огнестрельное оружие, дымовые шашки, жестокая физическая атака. Первое сопротивление нападающим оказали работники предприятия и сотрудники государственной службы охраны.

Очевидцы утверждают, что были выстрелы. На место происшествия оперативно прибыли несколько машин УМВД, что и помогло остановить кровопролитие. Задержаны 2 человека. Пострадавшим была оказана первая медицинская помощь.

В попытке силового захвата предприятия заводчане обвиняют «Альфа-Банк».

«Альфа Банк уже неоднократно пытается захватить наше предприятие, раньше их действия были направлены на давление в юридической и финансовой плоскости, а сейчас Альфа -Банк пошел по пути откровенного беспредела. Звонки, угрозы, давление на меня со стороны банка стало носить уже системный характер. Но я не ожидал что банк способен на такое – бандитское нападение на предприятие, избиение людей – должен же быть какой-то моральный предел! Что это за уверенность в безнаказанности?! Мы будем обращаться во все инстанции – в МВД, прокуратуру, СБУ, к премьер-министру и президенту Украины, предприятие не отдадим, беспредел должен быть остановлен!» – сказал руководитель завода Иван Винник.

Очевидец происшествия, Владимир Павличенко, представитель трудового коллектива, утверждает: «Люди пытались ворваться в помещение, они сметали все на своем пути. Это были звери,а не люди! Мы знали, что у нашего предприятия спор с «Альфа – Банком», но это же просто убийцы! Если бы не прибывший наряд милиции, страшно подумать что было бы».

Стоить отметить, что вчера работниками УМВД Новая Каховка в лесополосе возле завода был задержан автобус и автомобиль УАЗ в котором находились работники охранного предприятия «Тайфун» в камуфляже и охранными собаками. Как заявили пассажиры автобуса, они ехали на море из Луганска. Однако, в путевых листах конечным пунктом прибытия значился город Новая Каховка.

Ранее «Альфа – Банк» фигурировал в рейдерских конфликтах в России и Украине, в частности, банк обвиняли в причастности к попыткам захвата соевого завода «Каховка Пром-Агро», «Крымской водочной компании» и других. Альфа-Банк (Украина) входит в российскую группу «Альфа-Групп», связанную с кипрскими оффшорными компаниями «Ютилия Лимитед» и «Натавиль Лимитед». Фактически группу контролируют Михаил Фридман, Герман Хан и Алексей Кузьмичев.



Справка. Завод строительных материалов №1 – одно из крупнейших предприятий по производству газобетона в Восточной Европе. Годовой объем производства составляет 300-400 тис. куб. м. Предприятие является бюджетообразующим – объем налоговых отчислений только в 2013 году составил 30 млн грн. Количество сотрудников, работающих на заводе составляет 301 человек.

В 2007 году «Завод строительных материалов №1» открыл кредитную линию в «Альфа-Банке». Учредителем и директором завода на момент подписания всех соглашений и до 2012 года был Иван Винник. В соответствии с договором банк обязан был дофинансировать завершение строительства Завода по производству газобетона в следующей пропорции: 30% – инвестиции со стороны Ивана Винника, а 70% – со стороны банка. Иван Винник инвестировал более 50 млн грн, на его деньги были приобретены: земля, недвижимое имущество, оборудование. Свою долю средств банк де-юре соглашался внести лишь под дополнительное обеспечение кредита. Таким образом, «Альфа-банк» принудил Ивана Винника уступить свою долю в уставном капитале предприятия в пользу банка, под личиной необходимости дополнительного обеспечения займа. В 2008 году Банк выдал транш в размере 11 млн евро. Но, как только в руках банкиров оказалось достаточно юридических рычагов для завладения ценным активом, Альфа-банк остановил финансирование, и, невзирая на взятые на себя обязательства, заявил претензии на производство. После чего, пытается завладеть заводом.
http://khersonline.net/novosti/proisshestviya/14552-rossiyskiy-bank-reyderit-zavod-v-novoy-kahovke.html