Захлещется,

Заплещется, Отпляшется, Запрячется - Забуду. Не пишется, Не дышится, Не можется, Не хочется - Но буду. А вспомнится,- Закружится, Поверится, Засветится Чудо! И оживет, И встрепенет, Надежду Прошлую Вернет - Круто!

Ощущая жаркое дыхание,

Ты теряешь вмиг координацию. Пробуждая страстные желания, Попадаешь в сладкую прострацию. Забывая разума суждения, Спишь и не желаешь пробуждения. Пожираешь мысленно видения Возбужденного воображения. Поддаваясь краткому влечению, Забываешь напрочь о приличии. Ускоряются телодвижения,- В этот миг нет совести в наличии. Но, достигши пика наслаждения, Возвращаешься опять к реальности. Происходит горькое прозрение - Ты опять в плену у аморальности. Если раз испил ты чашу полную, Чашу дивного дурмана сладкого, То опять попросишь дозу новую, Утопая в яде зелья гадкого.

Чувства мои атрофированы,

Помыслы - дискредитированы, Замыслы все аннулированы, Узы любви - зафиксированы.

Ковзне по серцю щастя -

      Розтане лід

         І згине

    Останній слід.

Ласкаво в біль загорне

     Люта зима,

      І полине

  В серце журба.

Вночі підійдеш тихо,

   Глянеш в вікно -

     У трояндах

    Грає срібло.

Ні хмарки, всюди темний

   Небесний шовк,

     Дрімає

У серці затишок.

Білими лелеками відлітають у теплі краї

дні нашої молодості,

залишаючи у серці сумне курликання,

відлуння якого сумом бринить у серці.

Ховаючись у сутінках,

нас покидає осінь.

Наближається Новий рік.

З довгими зимовими вечорами...

З молочними візерунками на вікнах....

З гарячим калиновим чаєм...

З пухнастим снігом...

З приємним гудінням хуртелиці за вікном...

З надією на краще майбутнє.

З таємними мріями і бажаннями.

Ідучи дорогою життя,

Ти, мимохіть, зазирнув мені у душу...

І відбиток твого погляду

Я завжди носитиму у серці.

Я кохала...

А ти кохав?

Я жадала.

А ти жадав?

Я чекала...

А ти чекав?

Я страждала!

А ти страждав!?

Я кохала?

Чи плачете ви нишком від усіх?,

навіть від себе,

ночами, у снах?

Коли ніхто, крім Бога,

не зазирає у вічі, у душу.

Чи плачете ви над часом,

марно витраченим цього дня?

Над марно сказаними словами?

Над почуттями, які розтриньканні

на ніщо?

Я плачу. У снах. І тільки.