- Навіщо?

- Навіщо що?

- Зустрічі без розмов?..

- Можна говорити серцем.

- Зустрічі без доторків?..

- Торкнутись можна поглядом...

- Без поцілунків?

- Проте, з посмішками...

- Без здійснення мрій?

- Мрія - то майбутнє...

- У цьому сенс?

- Сенс у бажанні, яке є головною

рушійною силою життя:

ти бажаєш чогось - ти живеш.

Це зустріч?

Ні, це нагорода.

За сум,

За біль,

За нешукання.

Це ніч?

Та ні,- це заборона

На день,

На світло,

На бажання.

Це мить?

О ні!

Це нескінченність!

Це обрій,

Простір.

Це кохання.

Жалость - это имитация любви.

                          М. Горький

Сіро, сіро, сіро всюди,-

Ні, не темінь,

І не світло:

Сіро.

Сумно.

Сірі хмари. Сірі душі. Сірі люди.

Липень, липень, трохи серпень

Закрадаються у пам"ять...

Смуток грудня 

Грає в сурми,

Сіро, сіро, сіро всюди...

Стан зручної обреченності,

Стан німої незбагненності,

Час сумної нерухомості,-

Час завмерлої свідомості.

Мляво, ледь помітно

Виростають за спиною

Крила мудрості;

І на стовбурі життя

Тремтить пожовклим листочком

Юність.

Рано чи пізно

Вона прийде.

У кожного різно.

Тебе знайде

Таємна, незнана,

Чарівна, кохана,

Заквітчана панна

Зрада.

Якщо ти бачив безмежне поле -

Ти знаєш, що таке простір.

Якщо ти бачив білі троянди -

Ти можеш уявити красу.

Хай дарунком тобі буде обрій,

Де блакить неба

Межує з білизною тряндового поля...

Цей дарунок не можна тримати в руках,

Та можна зберегти у серці.

В скрутну хвилину віднайти його в думках

І пригадати, що є людина,

Ладна подарувати тобі

Блакитно-білий простір...

Кто не привык рассчитывать ни на кого,кроме самого себя,

тот никогда не будет разочарован.

                                              Д. Свифт