Блог uraha

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Героїчна боротьба білоруського народу проти червоних окупантів.

04.02.13, 18:22
ВАРТА

Це історія про те, чого багато хто з Вас напевно не знають і ніколи не чули. - Герой білоруського народу, лідер антирадянської Білоруської Визвольнай Армії "Чорна Кот" - генерал Міхал Вітушко.

Навесні 1942 року з'являється Білоруська незалежна партія - головна політична сила білорусів під час Другої Світової війни і після її закінчення. Очолює її 21-річний Всеволод Родька. Увійшовши до складу Центрального комітету БНП, Витушка поширює мережу БНП, на Брянщині та Смоленщині. У листопаді 1943 року він посилає двох делегатів від БПН на конференцію Антибільшовицького Блоку Народів поневолених Совєтами країн на Житомирщині (один з білорусів, майор В.Єрмаковіч "Дружний", підписав резолюцію конференції). Влітку в 1944 році, готуючись до відступу німецької армії та поверненню в Білорусь радянської окупації, М.Вітушка готує підпілля БНА для партизанської боротьби. У липні 1944-го у Східній Прусії за допомогою німецької сторони формується білоруський десантний батальйон "Дальвіц", укомплектованість вояками білоруських військових формувань, під командуванням голови БНП Всесолода Родько. У другій половині 1944 року відбулися ряд висадок "Дальвіца" в Західній Білорусі. Групу з 28 осіб, яка десантувалася 17 листопада 1944, очолював М.Вітушка. Після захоплення в полон розстрілу радянськими окупантами В.Родькі в травні 1946 року, Міхал Витушка став керівником БНП на Батьківщині, а очолювані ним партизани і "лісові брати" об'єдналися в партизанські загони під назвою Білоруської Визвольної Армії (БВА). Міхалу Вітушко було надано звання Генерала. Білоруській антибільшовицької партизанкою була охоплена вся Західна Білорусь і білоруське Полісся, окремі відділи діяли на Борісівщіне і Случчині. Діяльність БВА поширювалася також на Віленщину, Білосточчіну, Смоленщину і інші білоруські землі, незаконно вилучені від БРСР. У лавах БВА боролися також українці, німці, литовці та представники інших поневолених народів. Білоруські партизани діяли разом з УПА (один із прикладів - загальна атака на Гайнівку в 1949 році). У 1947 році була оголошена часткова демобілізація партизанки, тактика змінилася в бік терористичної діяльності з нагоди більшовицьких свят і політичних кампаній які проводилися радянськими окупантами. У 1947-49 роках МГБ організувала ряд масштабних каральних операцій, в результаті яких були знищені практично всі бойові з'єднання Белоруської Визвольної Армії, однак, ще до 1951 року раз-в-рази відбувалися бойові акції. У 1948-1952 рр.. частина солдатів БВА через територію Польщі й Чехословаччини перейшли в Західну Німеччину. Останні відділи, які діяли під проводом Витушки в БРСР, були знищені аж 1955 році. Трьохтисячна партизанська армія Витушки протягом майже 10 післявоєнних років наводила жах на окупантів і більшовицькі каральні органи.

МГБ-КНБ розповсюджувала брехливі звістки про смерть генерала, неодноразово заявляла про те, що він спійманий і страчений, - однак і в Білорусі, і на Заході він вберігся від кулі більшовицьких агентів, і ще в кінці 1970-х років Радянський Союз вимагав від ФРН видачі його як "військового злочинця". Помер він в 2006 році в Німеччині, де й похований. Перепоховання генерала на Батьківщині при сьогоднішніх політичних умовах продовження радянської окупації Білорусі режимом Лукашенко виглядає неможливим. До цих пір антинаціональний режим в Білорусі, продовжуючи лінію більшовицької ідеології, замовчує діяльність партизанів Витушки і Білоруської Визвольнай Армії, а в російському ФСБ і досі не закрито його справу. Влада, боїться навіть мертвого генерала - одного з керівників партизанки в післявоєнному СРСР, він виявився оббріханим, забутим - але живим і непереможеним.

Живе Беларусь! Слава Україні!

Ну і на закінчення цікавий фільм, який створений білоруськими режисерами.

Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Коментарі: 32

uraha

Любов царя.

31 січня 1563 року шістдесят тисяч представників братнього російського народу( а може і набагато більше, братів не рахують) на чолі з генералісимусом Іваном Грозним приступили до стін міста Полоцька.Ще тисяч сорок гостей зі Сходу тягли на собі те, що повинно було назавжди засвідчити братську любов москвичів до половчан: двісті гармат і інше цілком мирне спорядження. Генералісимус Іван був людина незла і нікому не хотів зла, подумаєш, сина рідного убив. А що людей пачками губив, то було б тієї біди: чого-чого, а цього майна в московських господарів завжди вистачало з надлишком. Чому ж сумні у Росії в ці зимові дні світлі очі Івана? Бідний цар просто хотів повернути своє, законне: Волинь, Галичину, та ось, Полоцьк. Він хотів усього лише любові. А його чомусь ніхто не любив. Навіть власні піддані. Його полюблять через кілька століть, напишуть про нього романи, знімуть фільми про те, як він захищав батьківщину і міняв професію, відзначаючи військовий геній, волю, віру і державний розум. Але любов - така річ, якої завжди хочеться тут і зараз. І ось перед ним, як пише Володимир Орлов, лежить «головна твердь Великого князівства Литовського - місто з дев’ятивежевим замком, з дванадцятьма монастирями і вісімнадцяттю храмами». І зовсім невеликим гарнізоном. Бери - і люби. Але прокляте місто чомусь не бажає царське любові. Якби у Івана був гучномовець або радіо, він, напевно, наказав би з ранку до ранку крутити мантри на тубільних «говіркою», на кшталт цієї: «Ой, якби, якщо Москалі прийшли,Наші рідні, віри одної » Але радіо у нього немає. І кохання теж все ніяк не відчувається. ... Їх це досі дивує - до істерик і соплів. Вони досі ображаються, як діти, і щиро не можуть зрозуміти: як можна жити в Мінську, Вітебську, Гродно, Пінську, Бресті, Полоцьку - і не любити їх? У них же все таке велике і красиве ... На 16-й день облоги Іван, пообіцявши попередньо захисникам Полоцька свободу і збереження їх майна, після жорстоких боїв бере місто. І Полоцьк захлинається від нападу братніх почуттів: євреїв топлять у Двіні, всіх, хто неправильно хрестилися, вбивають без суду і слідства (хоча можна тільки уявити собі цей суд, якщо б він проходив), ченців рубають шаблями, по всьому місту згвалтування і кров, спалені кілька храмів і три тисячі дворів, майно городян реквізується на братські потреби і звозиться в Москву. А любові все одно як не було, так і немає. Хоча, здавалося б: адже вже не викрутяться.

Оригінал на білоруській мові опублікований тут

Коментарі: 25

uraha

Сторгувалися?

25.01.13, 17:40
ВАРТА

Представники "Батьківщини" в ПАРЄ не підтримали резолюцію про політичних ув'язнених в Азербайджані

Представники партії "Батьківщина" в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) не підтримали резолюцію про політичних ув'язнених в Азербайджані, яка могла стати першим рішенням ПАРЄ про застосування даного терміну до конкретної країни, повідомляє "Комерсант-Україна".

У середу пізно ввечері у Страсбурзі завершився розгляд питання про ситуацію в Азербайджані, в яке виявилася залучена і українська сторона. Враховуючи складну ситуацію з дотриманням прав людини в цій країні, на розгляд ПАРЄ були винесені відразу два документи - резолюція моніторингового комітету з описом загальних проблем і окрема резолюція про ситуацію з політичними ув'язненими.

У першому з них лише повторювалася критика, яка не раз звучала в рішеннях ПАРЄ, а ключове значення мала друга резолюція, заснована на звіті багаторічного доповідача по азербайджанському питанню Крістофа Штрассера. Цей документ повинен був стати першим рішенням асамблеї, в якому розкривається термін "політичний в'язень", затверджений в жовтні минулого року. А це в свою чергу давало зелене світло для складання списків політв'язнів в інших державах, зокрема в Україні.

Про важливість такого документа заявили і представники української опозиції, які взяли слово в ході дебатів. "Якщо ми не проголосуємо за доповідь Крістофа Штрассера, то ми дамо негативний сигнал", - заявив заступник глави української делегації Сергій Соболєв ("Батьківщина"). Його колега по фракції Володимир Ар'єв запропонував поширити практику і на інші країни, зокрема Україну: "Я хотів би закликати міжнародне демократичне співтовариство застосовувати персональні санкції до лідерів країн пострадянського простору, що порушує права людини".

За підсумками дебатів доповідь про політв'язнів не була підтримана - делегації Росії, Туреччини та Азербайджану, які проводили активну роботу в кулуарах, зібрали більшість голосів для його відхилення. А після публікації результатів поіменного голосування журналісти з подивом виявили, що представники "Батьківщини", незважаючи на задекларовану підтримку, також не голосували за нього.

Протягом вчорашнього дня депутати від "Батьківщини" відстоювали тезу про те, що не бачать проблеми у відхиленні резолюції про політв'язнів, відзначаючи, що загальна резолюція про ситуацію в Азербайджані все ж була затверджена. "ПАРЄ обрала резолюцію моніторингового комітету, яка чітко вказує на наявність політв'язнів в Азербайджані", - написав у Facebook Володимир Ар'єв.

У відповідь на доводи журналістів про те, що загальна резолюція не містить нової критики на адресу Баку, а термін "політичні в'язні" в ній, як і в колишніх документах ПАРЄ, застосовується лише зі словом "передбачувані", Сергій Соболєв навів ще один аргумент - на його думку, доповідь Крістофа Штрассера була недостатньо допрацьована. "З роллю деяких осіб, які проходять у доповіді Штрассера як політв'язні, ще треба розібратися. Є твердження, що це - фундаменталісти. В Баку кажуть, що до неї включені люди, які співпрацюють з іранською розвідкою. Некоректно було б спочатку схвалити список, а потім - з'ясовувати", - сказав Соболєв.

Втім, із заяви його колеги Павла Рябікіна ("Удар") випливає, що представники "Батьківщини" при відмові від підтримки резолюції керувалися також іншими міркуваннями. За словами Рябікіна, перед голосуванням колеги по опозиції пробували переконати і його. "Вони намагалися мені сказати, що азербайджанці нам важливі як стратегічні партнери з постачання енергоносіїв. На що я відповів: хлопці, залиште ці доводи дипломатам і уряду і залишайтеся політиками. Із цього вони зрозуміли, що зі мною домовлятися марно, і відійшли", - розповів депутат.

Специфіка голосування за документами про Азербайджан добре відома в Страсбурзі - вона отримала назву "ікорної дипломатії" (caviar diplomacy), що припускає зацікавленість тих, хто підтримує позицію Баку. Однак джерело видання, інформоване про кулуарні переговори, підтвердивши домовленість між "Батьківщиною" та азербайджанськими депутатами, запевнив, що в даному випадку мова йшла не про матеріальні, а про політичні домовленості, пов'язана з голосуванням азербайджанців з питань, важливим для української опозиції.

Найближчим питанням, що має ключове значення для Києва, стане резолюція щодо ситуації в Україні, дата розгляду якої ще не визначена. У Партії регіонів вважають, що з цим питанням не варто поспішати. "Потрібно дати парламенту попрацювати хоча б півроку, побачити і потім оцінити результати його роботи, і тільки після цього включати доповідь до порядку ПАРЄ", - заявив Іван Попеску.

Сергій Соболєв вважає, що українська резолюція може бути прийнята вже на квітневій сесії, і наполягає, що в цьому документі "може з'явитися термін "політв'язні" стосовно великого переліку осіб". Павло Рябікін тим часом вважає, що події нинішнього тижня погіршили перспективи визнання ПАРЄ наявності політв'язнів в Україні. "Прецедент неприйняття резолюції по Україні, а також дружного голосування, в якому об'єдналися інтереси Росії, Азербайджану, Партії регіонів і "Батьківщини", не обіцяє Україні нічого хорошого", - говорить депутат.

Коментарі: 19

uraha

Коломойський зупиняє підприємства на Львівщині

25.01.13, 16:36
ВАРТА

Дрогобицький нафтопереробний завод, який працював навіть під час війни, зупинився. Автокрановий та долотний теж. Економіка регіону паралізована

Потужний нафтопереробний комплекс перетворився на пустку. Фото з архіву «ВЗ»

Борислав вже давно не сміється. Тепер засумував і його сусід Дрогобич. У місті, де живе понад 70 тисяч людей, зупинилися три найбільші заводи. З нафтопереробного, кажуть, уже вивозять обладнання та металобрухт. Цей завод — один з найстаріших у Європі, адже саме у цьому регіоні вперше почали переробляти нафту. Нафтопереробний завод у Дрогобичі збудували 1859 року. Навіть за часів Другої світової війни підприємство не припиняло роботи. Нафтопереробка годувала увесь район, адже на НПЗ зав’язані дрібніші підприємства. Але торік НПК “Галичина”, який тепер контролює група “Приват”, припинив роботу.

«До МЕНЕ звернулися мешканці Дрогобича. Кажуть, що вночі з території НПК «Галичина» вивозять металобрухт, на який ріжуть завод, а також демонтують обладнання, – розповідає народний депутат Ігор Васюник. – Це свідоме знищення нафтопереробної галузі в Україні, адже проблеми не лише з Дрогобицьким НПЗ. З 2009 року виробництво нафтопродуктів в Україні скоротилося майже на 50%, а імпорт зріс. Так виглядає, що комусь невигідно, аби Україна була забезпечена власним бензином. Свого часу держава віддала нафтопереробку у приватні руки, і тепер залишилась без важелів впливу».

Депутат не виключає, що зупинка заводу може бути пов’язана з переділом власності та тиском на Коломойського. Хоча, швидше за все, проблема у тому, що на його модернізацію уже багато років не виділяли грошей.

“Дрогобицький нафтопереробний завод складається з двох комплексів. Один вже порізали на металобрухт, другий (що на виїзді з міста у бік Борислава) працює в режимі нафтобази. Він отримує готові нафтопродукти залізницею, розливає їх у автоцистерни і розвозить по заправках, – каже народний депутат Роман Ілик. – З огляду на те, що в Україні досі немає реального механізму реприватизації, проблема серйозна. Завод отримує трубою нафту з Борислава і бензовозами — зі Старого Самбора. Цю нафту відправляють на переробку у Кременчук! У минулому, коли приходили інвестори, обіцяли, що це буде сучасне підприємство, головний наповнювач бюджету не лише міста, а й області. Насправді зграйка зацікавлених людей довела підприємство до банкрутства. Усе завершилось, як і в переважній більшості стратегічних підприємств України. У мене тверде переконання, що це — політика, а не економіка. Не зацікавлений наш північний сусід у тому, щоб тут розвивались підприємства, щоб виробляли нафтопродукти. Вони зацікавлені не в Україні, а у території. Тому створюються всі передумови для того, аби люди виїжджали з країни і звільняли територію”.

Не краща ситуація і з Дрогобицьким автокрановим заводом. Дніпропетровські інвестори, які обіцяли модернізацію та збільшення кількості робочих місць, продають майнові комплекси. “Зарплати не видають, кількість працівників скорочується. Пояснюють тим, що немає замовлень. Підприємство є стратегічним конкурентом російського підприємства, розташованого в Іваново, – каже Роман Ілик. – Схожа ситуація і з Дрогобицьким долотним заводом. Аналогічне підприємство є у Росії. Щоб усунути стратегічного конкурента, найкраще через другі-треті руки перекупити контрольний пакет акцій, щоб паралізувати підприємство”.

У тому, що Дрогобицький НПЗ ще повернеться до повноцінної роботи, сумнівається й мер міста Олексій Радзієвський. “Підприємство кинуто напризволяще. Воно не працює понад рік. За ворота вже викинули близько 850 працівників, як робітників, так і інженерно-технічного складу. Ситуація катастрофічна. Наші звернення у найвищі державні інстанції результатів не дають. Підприємства — на 100% у приватній власності, – каже міський голова Дрогобича. – Щодо автокранового, то там не все так погано. Завод має програму розвитку на 2013 рік і сподіваємося, що стане на ноги. Долотний завод простоює, але я зустрічався з керівництвом і маю надію, що працюватиме. У будь-якому разі простоювання таких трьох підприємств — удар не лише по економіці Дрогобича, а й усього регіону”.

Якби ці заводи працювали у нормальному режимі (нехай і не на повну потужність), роботу мали б 3,5 тисячі людей. Але через те, що їх свого часу “віддали в добрі руки”, інженери змушені йти торгувати на базар. А хтось, так і не знайшовши роботи у місті, носить цигарки через кордон. До нього з Дрогобича 70 кілометрів. Це ближче, ніж їздити на роботу до Львова (понад 80 км).

Високий замок

Коментарі: 64

uraha

Рушив поїзд в далеку дорогу.

24.01.13, 23:42
ВАРТА

Рушив поїзд в далеку дорогу За приблизними підрахунками істориків кількість депортованих із західних земель України протягом 1939--1941 рр. досягає 700 тис. осіб. Протягом 1939--1941 рр. на Західній Україні було заарештовано близько 60 тис. осіб, 50 тис. з яких розстріляли. За перші два тижні від початку німецько-радянської війни 22 червня 1941 р. у тюрмах Західної України більшовики розстріляли понад 24 тис. в'язнів.10 вересня 1947 року Рада Міністрів СРСР ухвалила указ «Про виселення із західних областей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської, Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотовської, Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членів родин „оунівців“ і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях»

Операція «Захід» розпочалася 21 жовтня, о 6 ранку. Командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов. Протягом доби виселили 26 644 родини, загалом 76 192 осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінки та 22 174 дитини.Лазар Мойсейович Каганович еврей Злочинець, один з організаторів геноциду українців 1932—1933 років коли загинуло близько 7 млн Українців [Керівник від СРСР «акції Вісла» — депортації 1947 року більш ніж 480 тис. українців, а також репресій проти населення на території СРСР, Польщі та Чехословаччини

Коментарі: 21

uraha

Войовничі чукчі.

23.01.13, 20:41
Ваша Раша.

Історія Росії - це історія завоювання і страждання підкорених народів.Історія підкорення маленького народу чукчів тому зайве підтвердження.Перша згадка про чукчів в російських письмових джерелах відноситься до 1641 році в зв'язку з тим, що в районі Колими вони напали на урядових збирачів ясаку (натуральної податі).

Безпосередньо на Чукотці російські першопрохідці (козаки під проводом отамана Семена Дежньова) з'явилися в 1648 році. У 1649 році Дежньов у верхній течії Анадир заснував зимовище, на місці якого в 1652 був побудований Анадирський острог (в районі нинішнього села Марково, Анадирський район, Чукотський автономний округ).

Але жити поруч з колонізаторами чукчі не хотіли.Раз по раз вони нападали,на їхні загони, грабуючи обози.Тоді у 1727 році за ініціативою якутського козачого голови Панаса Шестакова Сенат Російської імперії затвердив «думку»:

"Иноземцев и которые народы сысканы и прилегли к Сибирской стороне, а не под чьею властию, тех под российское владение покорять и в ясачный платеж вводить."

З цією метою на Чукотку відправили експедицію числом в 400 солдатів і козаків, опорною базою якої став Анадирський острог. На чолі був поставлений Шестаков, а начальником військової команди визначений капітан Тобольського драгунського полку Дмитро Павлуцький.У 1729році, розділивши свої сили на два загони (кожен був поповнений якутами і коряками), Шестаков і Павлуцький почали підкорювати Чукотку. Слід зазначити, що сенат ухвалював аборигенів «вмовляти в підданство добровільно й ласкою». Тобольський губернатор А.Л. Плещеєв 1 вересня 1731 теж дав вказівку Павлуцькому.

Однак Шестаков і Павлуцький не завжди обмежувалися переговорами. Павлуцький писав про похід 1731року:

«И 9 маия дошед до первой сидячих около того моря чюкоч юрты, в коей бывших чюкоч побили… Усмотрели от того места в недальнем разстоянии… сидячих одна юрта и бывших в ней чюкоч побили… И дошед до их чюкоцкого острожку… и в том остроге было юрт до осьми, кои разорили и сожгли».Анадирські козаки підтверджували вкрай ворожі дії Павлуцького:"Чукоч, не призывая в подданство, побил до смерти".Часто чукчі кінчали життя самогубством всією сім'єю, так як не хотіли вмирати від рук завойовників. Підкорювачі Сибіру підривали довіру корінного народу своєї віроломністю: сотник Василь Шіпіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх вбив. Після таких дій довіру чукчів до росіян було підірвано на довгі роки і вони не довіряли росіянам. Надзвичайна жорстокість російських військ згадувалася і на виставках. Так, на виставці «Чукотське суспільство», що проходила в 1934 році, описувалися розправи над корінними народами:«И приказчик Алексей Чудинов велел к тем юртам приступить и на том приступе в тех юртах мужеска пола человек с 10 убили, а жен их и детей в полон взяли и многие полоненные у них сами давились и друг друга кололи до смерти…».Організатори виставки говорили про те, що в результаті цієї війни: «Цілі народності були в буквальному сенсі слова стерті з лиця землі».Страшний образ російських завойовників зберігся і у чукотській міфології:«Одежда вся железная, усы как у моржей, глаза круглые железные, копья длиной по локтю и ведут себя драчливо — вызывают на бой». Однако наибольший ужас наводила жестокость русских, воспринимавшаяся аборигенами как абсолютно немотивированная: Якунин (Павлуцкий), злой враг с огнивным луком (кремневым ружьем), мужчин и женщин жестоко губил, разрубал топором. Двадцать возов шапок убитых отправил к царю. «Больше их нет, всех истребили» ", похвастал царю, «Много стад заграбили. Наши нежданно напали, победили, всех перерезали, только начальника живым взяли мучить…».

Кровопролитні бої тривали з перемінним успіхом більше 30 років. Чукчі виявилися не тільки загартованими воїнами, але й умілими партизанами - влаштовували засідки, зненацька нападали на російські фортеці і продовжували-таки грабежі. Нарешті в 1763 році війна закінчилася перемогою ... чукчів. Росіяни були змушені залишити Анадирський острог. В одному з документів того часу говорилося:

«Немедленно внушить всему русскому населению Нижне-Колымской части, чтобы они отнюдь ничем не раздражали чукч, под страхом, в противном случае, ответственности по суду военному».

Але поява біля берегів Чукотки англійських і французьких експедицій змусило владу Російської імперії знову задуматися про підкорення цього краю. У 1776 р Катерина II наказала докласти всіх зусиль для прийняття чукчів в підданство. Діючи не військовою силою, а підкупом, росіяни добилися значно більшого. У березні 1778 р. стараннями коменданта Гіжігінской фортеці капітана Тимофія Шмалева і сибірського дворянина, хрещеного чукчі Миколи Дауркіна з «головним» Тойоном Омулятом Хергинтовим був укладений договір про прийняття чукчами російського підданства.

За указом Катерини чукчі звільнялися від ясаку на 10 років і зберігали незалежність у внутрішніх справах. Порівняно привілейоване становище чукчі зберігали і пізніше. За «Статуту про управління інородців» 1822 року, чукчі жили за своїми законами і судилися власним судом, ясак - шкурка лисиці з лука (тобто з чоловіка) - сплачувався за бажанням. У 1885 році капітан А. А. Ресін, присланий з інспекцією, писав: «По суті ж весь крайній північний схід не знає над собою ніякої влади і управляється сам собою».

Навіть у середині XIX століття в зводі законів Російської імперії чукчі відносилися до народів, «не цілком підкореним», які «платять ясак, кількістю і якістю який самі побажають». Втім, за допомогою мінової торгівлі влада та підприємці навчилися виманювати у чукчів набагато більше, ніж за допомогою податків.

Разом з росіянами до чукчів прийшло багато заразних хвороб, наприклад сифіліс: сифіліс називається по-чукотськи «чуванская хвороба», «російська хвороба».

Коментарі: 21

uraha

У мережу інтернет "злили" особисту переписку доньки Юлії Тимошен

17.01.13, 21:21
ВАРТА

Є листи від німецьких лікарів та від соратників лідера "Батьківщини"

В мережі інтернет з’явилися матеріали начебто зі зламаної пошти доньки Юлії Тимошенко Євгенії.

Євгенія Тимошенко. Фото: AFP

Серед понад п’яти тисяч листів, опублікованих на ресурсі http://zhuzhaleaks.com є повідомлення від німецьких лікарів, які лікують Юлію Тимошенко, інформація про рахунки, які треба відшкодовувати. Є також листи від італійського ресторатора Чіро Орсіні з яким Тимошенко має спільний ресторан у Києві, від бой-френда Євгенії Тимошенко - Артура Чечеткіна, а також від політичних соратників Юлії Тимошенко - Сергія Власенка, Григорія Немирі, Андрія Кожем'якіна, Остапа Семерака та інших.

Також чимало інформації стосується міжнародних активностей Євгенії Тимошенко, зокрема контактів із американськими та європейськими адвокатами та лобістами Юлії Тимошенко, посадовими особами ЄС та ряду європейських країн.

За даними американського реєстратора, домен http://zhuzhaleaks.com був зареєстрований 20 грудня цього року. Дані про власника домену поки що не відомі.

Інформація, викладена на сайті, ймовірно узята із двох поштових скриньок Євгенії Тимошенко, одна з яких знаходилася на gmail.com, інша - наyahoo.com.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інструкція з мережевої безпеки для опозиції

Злам поштової скриньки Євгенії Тимошенко може бути частиною кампанії з дискредитації опозиції. Так, кілька місяців тому у мережу інтернет було викладене листування екс-віце прем'єра Григорія Немирі, зокрема, щодо стосунків із міжнародними лобістами "Батьківщини".

Втім, співрозмовники iPress.ua в середовищі ОО "Батьківщина" припускають, що причиною появи в інтернеті особистого листування Євгенії Тимошенко може бути конфлікти, які вже почалися усередині парламентської фракції "Батьківщина".

До речі, у серпні цього року хакери зламали електронну пошту російського опозиціонера Олексія Навального і його аккаунт в Твіттері.

Сам опозиціонер тоді припустив, що до злому можуть бути причетні співробітники Слідчого комітету Росії (СКР).

У вересні в інтернет потрапив величезний архів переписки політтехнолога Семена Уралова, який працював на той час у штабі одіозного одеського кандидата у депутати Ігоря Маркова.

ipress.ua

Коментарі: 31

uraha

Одеса. Марш на підтримку родини Павліченків.

15.01.13, 19:15
ВАРТА

13 січня 2013 року в Одесі відбувся марш на підтримку родини Павліченків, організований патріотичною молоддю та фанатським футбольним рухом.

Світлина: Дерибасівська сьогодні! Вражаюче дійство!)

Коментарі: 35

uraha

Закон КО-КИ в дії

15.01.13, 18:18
ВАРТА

У Херсоні діти позбавлені права навчатися рідною мовою.

Про це у соціальній мережі Фейсбук написав керівник міської організації ВО Свобода Євген Матковський. Свободівець пише про те, що в санаторно-курортному д \ с № 10 міста Херсона відсутні групи з українською мовою навчання.

Таким чином у батьків немає вибору, і вони можуть оформити своїх дітей виключно в групи з російською мовою навчання. Текст:

Євген Матковський: Сьогодні отримав листа від херсонки. В ньому вона розказує про ситуацію з якою стикнулась віддаючи свою дитину в дит. садок. Наочний приклад для Вадюні Калісніченка про насильницьке насадження української мови на території України та про "ущемление великого руССкого языка" . Будем намагатись допомогти в цій ситуації...

___________________________

Доброго дня, шановний читачу, цього листа! Хочу висловити подяку партії "Свобода" за працю та захист інтересів нашої Батьківщини та громадян України.

У мене питання, чи то прохання, можливо, навіть, крик душі. Я проживаю в м. Херсон.

Оформляю свою дитину в санаторно-курортний садок № 10, що в Херсоні. Але, на жаль, у цьому дошкільному закладі нема жодної україномовної групи. Завідуюча порекомендувала мені обрати інший заклад, якщо мені щось не до вподоби.

Все б нічого, але в державному садочку, українську мову вивчають лише у старших групах на заняттях, а вихователі цілком упереджені щодо української мови. Як ми - українці можемо відродити нашу мову, культуру?!

Підкажіть будь-ласка що можна вдіяти, до кого звернутись, щоб дане питання було вирішено. З повагою Іра

Коментарі: 38

uraha

Депутатів-регіоналів зобов’язали голосувати за відсутніх колег

11.01.13, 11:25
ВАРТА

Депутатів від Партії регіонів зобов'язали голосувати за тих колег, які в четвер відсутні у сесійній залі. Про це свідчить документ, який LB.ua зафіксував у Верховній Раді.

Так, на фото видно, що депутат Юрій Самойленко повинен проконтролювати, щоб Володимир Мисик (278) і Володимир Олійник (403) проголосували за Дениса Омеляновича (277) та Ірину Бережну (402).

При цьому достовірно відомо, що Бережна на засіданні ВР у четвер не присутня.

Як відомо, у середу серед всіх "регіоналів" була здійснена смс-розсилка з проханням підтвердити свою присутність на сьогоднішньому засіданні, на якому депутати повинні обрати главою Національного банку України Ігоря Соркіна.

Окрім того, під час засідання у четвер депутат від ВО "Свобода" Олег Тягнибок вимагає від спікера ВР Володимира Рибака підготувати список відсутніх у залі і через секретаріат заблокувати картки.

У момент відкриття Ради у залі зареєструвалися 379 депутатів.

Нагадаємо, 9 січня спікер парламенту регіонал Володимир Рибак заявив, що особисто буде стежити за дотриманням регламенту і контролювати персональне голосування депутатів.

Документ_3