хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Войовничі чукчі.

Історія Росії - це історія завоювання і страждання підкорених народів.Історія підкорення маленького народу чукчів тому зайве підтвердження.Перша згадка про чукчів в російських письмових джерелах відноситься до 1641 році в зв'язку з тим, що в районі Колими вони напали на урядових збирачів ясаку (натуральної податі).

Безпосередньо на Чукотці російські першопрохідці (козаки під проводом отамана Семена Дежньова) з'явилися в 1648 році. У 1649 році Дежньов у верхній течії Анадир заснував зимовище, на місці якого в 1652 був побудований Анадирський острог (в районі нинішнього села Марково, Анадирський район, Чукотський автономний округ).
Але жити поруч з колонізаторами чукчі не хотіли.Раз по раз вони нападали,на їхні загони, грабуючи обози.Тоді у 1727 році за ініціативою якутського козачого голови Панаса Шестакова Сенат Російської імперії затвердив «думку»:
"Иноземцев и которые народы сысканы и прилегли к Сибирской стороне, а не под чьею властию, тех под российское владение покорять и в ясачный платеж вводить."
З цією метою на Чукотку відправили експедицію числом в 400 солдатів і козаків, опорною базою якої став Анадирський острог. На чолі був поставлений Шестаков, а начальником військової команди визначений капітан Тобольського драгунського полку Дмитро Павлуцький.У 1729році, розділивши свої сили на два загони (кожен був поповнений якутами і коряками), Шестаков і Павлуцький почали підкорювати Чукотку. Слід зазначити, що сенат ухвалював аборигенів «вмовляти в підданство добровільно й ласкою». Тобольський губернатор А.Л. Плещеєв  1 вересня 1731 теж дав вказівку Павлуцькому.
Однак Шестаков і Павлуцький не завжди обмежувалися переговорами. Павлуцький писав про похід 1731року:
«И 9 маия дошед до первой сидячих около того моря чюкоч юрты, в коей бывших чюкоч побили… Усмотрели от того места в недальнем разстоянии… сидячих одна юрта и бывших в ней чюкоч побили… И дошед до их чюкоцкого острожку… и в том остроге было юрт до осьми, кои разорили и сожгли».Анадирські козаки підтверджували вкрай ворожі дії Павлуцького:"Чукоч, не призывая в подданство, побил до смерти".Часто чукчі кінчали життя самогубством всією сім'єю, так як не хотіли вмирати від рук завойовників.  Підкорювачі Сибіру підривали довіру корінного народу своєї віроломністю: сотник Василь Шіпіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх вбив. Після таких дій довіру чукчів до росіян було підірвано на довгі роки і вони не довіряли росіянам. Надзвичайна жорстокість російських військ згадувалася і на виставках. Так, на виставці «Чукотське суспільство», що проходила в 1934 році, описувалися розправи над корінними народами:«И приказчик Алексей Чудинов велел к тем юртам приступить и на том приступе в тех юртах мужеска пола человек с 10 убили, а жен их и детей в полон взяли и многие полоненные у них сами давились и друг друга кололи до смерти…».Організатори виставки говорили про те, що в результаті цієї війни: «Цілі народності були в буквальному сенсі слова стерті з лиця землі».Страшний образ російських завойовників зберігся і у чукотській міфології:«Одежда вся железная, усы как у моржей, глаза круглые железные, копья длиной по локтю и ведут себя драчливо — вызывают на бой». Однако наибольший ужас наводила жестокость русских, воспринимавшаяся аборигенами как абсолютно немотивированная: Якунин (Павлуцкий), злой враг с огнивным луком (кремневым ружьем), мужчин и женщин жестоко губил, разрубал топором. Двадцать возов шапок убитых отправил к царю. «Больше их нет, всех истребили» ", похвастал царю, «Много стад заграбили. Наши нежданно напали, победили, всех перерезали, только начальника живым взяли мучить…».
Кровопролитні бої тривали з перемінним успіхом більше 30 років. Чукчі виявилися не тільки загартованими воїнами, але й умілими партизанами - влаштовували засідки, зненацька нападали на російські фортеці і продовжували-таки грабежі. Нарешті в 1763 році війна закінчилася перемогою ... чукчів. Росіяни були змушені залишити Анадирський острог. В одному з документів того часу говорилося:
 «Немедленно внушить всему русскому населению Нижне-Колымской части, чтобы они отнюдь ничем не раздражали чукч, под страхом, в противном случае, ответственности по суду военному».
Але поява біля берегів Чукотки англійських і французьких експедицій змусило владу Російської імперії знову задуматися про підкорення цього краю. У 1776 р Катерина II наказала докласти всіх зусиль для прийняття чукчів в підданство. Діючи не військовою силою, а підкупом, росіяни  добилися значно більшого. У березні 1778 р. стараннями коменданта Гіжігінской фортеці капітана Тимофія Шмалева і сибірського дворянина, хрещеного чукчі Миколи Дауркіна з «головним» Тойоном Омулятом Хергинтовим був укладений договір про прийняття чукчами російського підданства.

За указом Катерини чукчі звільнялися від ясаку на 10 років і зберігали незалежність у внутрішніх справах. Порівняно привілейоване становище чукчі зберігали і пізніше. За «Статуту про управління інородців» 1822 року, чукчі жили за своїми законами і судилися власним судом, ясак - шкурка лисиці з лука (тобто з чоловіка) - сплачувався за бажанням. У 1885 році капітан А. А. Ресін, присланий з інспекцією, писав: «По суті ж весь крайній північний схід не знає над собою ніякої влади і управляється сам собою».

Навіть у середині XIX століття в зводі законів Російської імперії чукчі відносилися до народів, «не цілком підкореним», які «платять ясак, кількістю і якістю який самі побажають». Втім, за допомогою мінової торгівлі влада та підприємці навчилися виманювати у чукчів набагато більше, ніж за допомогою податків.

Разом з росіянами до чукчів прийшло багато заразних хвороб, наприклад сифіліс: сифіліс називається по-чукотськи «чуванская хвороба», «російська хвороба». 
20

Коментарі

123.01.13, 21:34

...Слід зазначити, що сенат ухвалював аборигенів «вмовляти в підданство добровільно й ласкою....
Ці "добровільність та ласка" всім добре відома

    анонім

    223.01.13, 21:36

    "Масква нєсла народам свєт прасвєщения и свабоду". Це нам так в школі розповдали на уроках історії.

      323.01.13, 21:40Відповідь на 2 від анонім

      Сифіліс вони принесли.

        423.01.13, 21:42

        "...наибольший ужас наводила жестокость русских..."

        "Нет в этом мире Мельче, Сволочнее и Хамовитее особи, чем КАЦАП.
        Рождённый в нацистской стране, вскормлённый пропагандой нацизма, этот ублюдок никогда не станет Человеком.
        У его страны нет друзей - либо холуи, либо враги.
        Его страна способна только угрожать, унижать и убивать.
        И за сохранение этого статуса Рассей, рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа.
        Воистину: КАЦАПЫ - ЗВЕРИ. Лютые, кровожадные, но, к счастью... СМЕРТНЫЕ!!!".
        \А.И.Солженицын\

          523.01.13, 21:42

          Споконвічні загарбники

            анонім

            623.01.13, 21:44Відповідь на 3 від uraha

            Сифіліс вони принесли.І горілку з матюками.

              723.01.13, 22:20Відповідь на 4 від Богдан Ляшко

              "...наибольший ужас наводила жестокость русских..."

              "Нет в этом мире Мельче, Сволочнее и Хамовитее особи, чем КАЦАП.
              Рождённый в нацистской стране, вскормлённый пропагандой нацизма, этот ублюдок никогда не станет Человеком.
              У его страны нет друзей - либо холуи, либо враги.
              Его страна способна только угрожать, унижать и убивать.
              И за сохранение этого статуса Рассей, рядовой кацап готов пожертвовать собственной жизнью, жизнями своих родителей и детей, качеством жизни собственного народа.
              Воистину: КАЦАПЫ - ЗВЕРИ. Лютые, кровожадные, но, к счастью... СМЕРТНЫЕ!!!".
              \А.И.Солженицын\

                823.01.13, 23:46Відповідь на 4 від Богдан Ляшко

                  924.01.13, 04:56

                  В принципі - всього лиш один із епізодів російської експансії. Наштовхує на роздуми, хоча на перший погляд ніби усе ясно.

                    1024.01.13, 09:34

                    ніякої користі від дружби з рашою

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      попередня
                      наступна