Героїчна боротьба білоруського народу проти червоних окупантів.

Навесні  1942 року з'являється Білоруська незалежна партія - головна політична сила білорусів під час Другої Світової війни і після її закінчення. Очолює її 21-річний Всеволод Родька. Увійшовши до складу Центрального комітету БНП, Витушка поширює мережу БНП, на Брянщині та Смоленщині. У листопаді 1943 року він посилає двох делегатів від БПН на конференцію Антибільшовицького Блоку Народів поневолених Совєтами країн на Житомирщині (один з білорусів, майор В.Єрмаковіч "Дружний", підписав резолюцію конференції). Влітку в 1944 році, готуючись до відступу німецької армії та поверненню в Білорусь радянської окупації, М.Вітушка готує підпілля БНА для партизанської боротьби. У липні 1944-го у Східній Прусії за допомогою німецької сторони формується білоруський десантний батальйон "Дальвіц", укомплектованість вояками білоруських військових формувань, під командуванням голови БНП Всесолода Родько. У другій половині 1944 року відбулися ряд висадок "Дальвіца" в Західній Білорусі. Групу з 28 осіб, яка десантувалася 17 листопада 1944, очолював М.Вітушка. Після захоплення в полон розстрілу радянськими окупантами В.Родькі в травні 1946 року, Міхал Витушка став керівником БНП на Батьківщині, а очолювані ним партизани і "лісові брати" об'єдналися в партизанські загони під назвою Білоруської Визвольної Армії (БВА). Міхалу Вітушко було надано звання Генерала. Білоруській антибільшовицької партизанкою була охоплена вся Західна Білорусь і білоруське Полісся, окремі відділи діяли на Борісівщіне і Случчині. Діяльність БВА поширювалася також на Віленщину, Білосточчіну, Смоленщину і інші білоруські землі, незаконно вилучені від БРСР. У лавах БВА боролися також українці, німці, литовці та представники інших поневолених народів. Білоруські партизани діяли разом з УПА (один із прикладів - загальна атака на Гайнівку в 1949 році). У 1947 році була оголошена часткова демобілізація партизанки, тактика змінилася в бік терористичної діяльності з нагоди більшовицьких свят і політичних кампаній які  проводилися радянськими окупантами. У 1947-49 роках МГБ організувала ряд масштабних каральних операцій, в результаті яких були знищені практично всі бойові з'єднання Белоруської Визвольної Армії, однак, ще до 1951 року раз-в-рази відбувалися бойові акції. У 1948-1952 рр.. частина солдатів БВА через територію Польщі й Чехословаччини перейшли в Західну Німеччину. Останні відділи, які діяли під проводом Витушки в БРСР, були знищені аж 1955 році. Трьохтисячна партизанська армія Витушки протягом майже 10 післявоєнних років наводила жах на окупантів і більшовицькі каральні органи.

МГБ-КНБ розповсюджувала брехливі звістки про смерть генерала, неодноразово заявляла про те, що він спійманий і страчений, - однак і в Білорусі, і на Заході він вберігся від кулі більшовицьких агентів, і ще в кінці 1970-х років Радянський Союз вимагав від ФРН видачі його як "військового злочинця". Помер він в 2006 році в Німеччині, де й похований. Перепоховання генерала на Батьківщині при сьогоднішніх політичних умовах продовження радянської окупації Білорусі режимом Лукашенко виглядає неможливим. До цих пір антинаціональний режим в Білорусі, продовжуючи лінію більшовицької ідеології, замовчує діяльність партизанів Витушки і Білоруської Визвольнай Армії, а в російському ФСБ і досі не закрито його справу. Влада, боїться навіть мертвого генерала - одного з керівників партизанки в післявоєнному СРСР, він виявився оббріханим, забутим - але живим і непереможеним.