І все ніби як треба
День видався чудовий
Та все ж якось не звично
Що він минув без тебе
І посмішка не гасне
І очі мої сяють
От тільки тебе дуже
В житті не вистачає
Не заню де ти зараз
Коли вже повернешся
Розкажеш, що там сталось
До мене посміхнешся
Если друг твой в словесном споре Мог обиду тебе нанести, Это горько, но это не горе, Ты потом ему все же прости.
В жизни всякое может случиться, И коль дружба у вас крепка, Из-за глупого пустяка Ты не дай ей зазря разбиться.
Если ты с любимою в ссоре, А тоска по ней горяча, Это тоже еще не горе, Не спеши, не руби с плеча.
Пусть не ты явился причиной Той размолвки и резких слов, Встань над ссорою, будь мужчиной! Это все же твоя любовь!
В жизни всякое может случиться, И коль ваша любовь крепка, Из-за глупого пустяка Ты не должен ей дать разбиться.
И чтоб после себя не корить В том, что сделал кому-то больно, Лучше добрым на свете быть, Злого в мире и так довольно.
Но в одном лишь не отступай, На разрыв иди, на разлуку, Только подлости не прощай И предательства не прощай Никому: ни любимой, ни другу!
Що зі мною коється?
Що зі мною діється?
Хочеться спинитись,
А душу несе..
Хоче їй щирості,
Хочеться їй вірити..
Омани боюсь..
В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна...
Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили Це життя трудового плід. Але в кожному русі — сила, В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.
От і все.
Поховали старезного діда,
закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не встане
і ранком не піде
із косою під гору круту.
І не стане мантачкою тишу будити,
задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою по нім буде плакати жито
і пливтимуть над ним непомітно віки.
[ Читати далі ]
Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
