Нам мало преданий,

Что люди хранят, 

Нам мало с тобою

Тебя и меня,

Нам мало дворцов

И заброшенных дыр,

И вряд ли сойдёт

Окружающий мир.

Как мало всего

И как мало ничто

Вчера, и сегодня

И завтра. И то,

Что много далёким

И близким краям,

Так мало беспечно

Влюбившимся нам 

Соблазн велик,

Тебя всегда любил я,

Но не могу я

Чувства отпустить,

И страсти необузданные крылья

Ты мне уже не в силах

Подарить.

Ты можешь обижаться.

Это право

Никто не собирается

Отнять,

Но слёзы нам даны

Не для забавы,

Не нужно их напрасно

Выжимать.

Ответа “почему” искать

Украдкой

Не стоит, и не лезь

На абордаж,

В поэте, как и в женщине,

Загадка

Должна быть,

Чтобы прятать свою блажь.

Не важно что в ней,

Дури изобилье

Или расчёта

Бешенная прыть,

Соблазн велик,

Тебя всегда любил я,

Но не могу я

Чувства отпустить.

Не украшенье я и не

Дешёвый сувенир,

Отдай меня мне,

Для чего тебе ненужный мир?

Тебя устраивает жизнь

Унынием пошла,

Моя в ней радость—атавизм,

Чего ты там нашла?

Ты проживёшь и без меня,

Я — вихрь под замком,

Такое люди не хранят,

Выбрасывают вон.

Ключ бесполезен без дверей,

Не трать свои года,

Отдай меня мне поскорей

Всего и навсегда.

Улица –овского. Кто этот –овский?

Воин, учёный, певец?

Что-то он выдумал или наделал,

Просто герой наконец.

Славили –овского. Песни слагали,

Кичились правом любить,

Ф.И.О. себе под-кумира меняли,

Чтобы похожими быть.

-Овского всюду портретов висело

Больше, чем в храмах икон,

И не один укатил в заполярье

Недолюбивших вагон.

Что стало с –овским. Никто и не знает,

В моде другие сейчас,

Лишь иногда на домах проступает

Имя, пустое для нас.

Пока хоть чего-нибудь стою,

Пока говорю и горю,

Я сердце весною омою

И радость другим подарю.

Долой монотонность лиц постных,

Из сна выползайте на свет,

Бросайте ярмо високосных

И — в пропасть непрожитых лет.

Пусть ходит несчастье кругами,

Оно не рискнёт нападать,

Я буду всегда рядом с вами,

А вместе — чего нам терять?

Надеждой других окрылите,

Не бойтесь чудными прослыть,

И слёзы улыбкой утрите,

Нам завтра сегодня творить

Говорю, как умею,

Как не надо уметь,

Я себя—не жалею

И не мне Вас жалеть.

Аргументов не слышу,

Не пытаюсь остыть,

Я себя — ненавижу,

И не мне Вас любить. 

Страху жить потакая,

Страху что-то менять,

Я других — избегаю,

Не меня же Вам ждать!

Мои образы тленны,

И не Вам их спасти,

Я уйду, непременно,

Только... как мне уйти?

Капелька солнца—

— Цвет апельсина,

Люди чужие,

Чужие машины,

Мокрый асфальт

Под ногами, в глазах,

Ветер гнездо себе вьёт

В волосах.

Руки деревьев,

Окон слепота,

Глупая музыка,

Слов пустота,

Тонет в домах неухоженных

Крик,

Это весны затянувшейся

Лик.

В шесть, которые семь,

Вынырнуть в день

Из сосущего сна.

Лужей воды в чаше из рук

Вытереть скомканность щёк

Докрасна.

Чёрною смолью кофе агата

Мысли собрать,

Шеренгою взглядов.

Тень уловить их

В зеркала мире,

И в третий швырнуть,

Из-за двери ограды.

01.09. – Блін, знову ця лабуда. Не встиг відтягнутись як слід за літо. І чого воно таке коротке? Пацани кажуть, так римляни придумали – три місяці – і все. Ну, зустріну якогось римлянина – приб’ю.

02.09. – Курили з пацанами за школою. Черговий учитель погрожував, що поскаржиться батькам. Наївний. Тато вже давно заявляє, що я зкурвився чи скурився, точно не пам’ятаю. Треба перепитати.

05.09. – Здавали сьогодні твір на тему “Як я провів літо”. Мій визнано найкращим. Ще б пак, я зробив твір-презентацію, із слайдами про те, як ми з татом до сауни ходили.

10.09. – Географічка задавала на сьогодні вивчити назви столиць країн, що межують з Україною. Аби не паритись, збацав у фотошопі карту, на якій у всіх країн одна столиця – Лондон. Не проканало, блін.

15.09. – Історик – придурок. Спитав у класу, хто хоч щось знає про Наполеона, а що йому точно треба – не пояснив. Я розповів усе, що знав: де виробляють, як вживають, чим закушують. А цей йолоп мав на увазі якогось мужика, який вже двісті років як скопитився. Ну звідки нормальна людина може знати про події такої давнини, якщо я не пам’ятаю, на якому рівні “S.T.A.L.K.E.R.” позавчора застряг?

21.09. – Пацани приколювались над нашою німкенею – читали вірші німецькою без англійського акценту. Та думала, що збожеволіла, а коли розібралась що до чого – точно збожеволіла. Усім по десятці поставила. Навіть мені. І це при тому, що я ще в п’ятому класі казав, що учити мову переможених моїм дідом не збираюсь принципово, нехай вони нашу вчать.

25.09. – Блін, та математичка задовбала. Вирішила за будь-яку ціну навчити мене будувати графік функцій, хоча мій тато ще в першому класі попередив, що у мене у житті буде лише одна функція – отримувати зарплатню у його фірмі.

30.09. – Вирішив полякати сьогодні інформатика – прийшов на урок. Думав, у нього буде істерика від моєї присутності. Подумаєш, вліз минулого разу на платний порносайт. Він що, досі в лелеку та капусту вірить?

10.10. – Хімічка нас сьогодні розвела – натякнула щось про вибухівку. Ми, як придурки, цілий урок уважно слухали про інформаційний вибух у хімії в ХХ столітті.

11.10. – Складав електричний ланцюг на фізиці. Вийшов електричний стілець. Завтра йдемо до лікарні провідувати фізика.

12.10. – Краще б ми до лікарні не ходили – фізика після нашого візиту перевели у дурку.

13.10. – Блін, який облом. Спеціально прикинувся хворим на фізкультурі, щоб просвердлити дірку до роздягальні дівок. Думав, буду за бабки усім бажаючим здавати ту дірку в оренду. Просвердлив до каптерки прибиральниць. Треба буде попросити фізкультурника, щоб навчив спортивному орієнтуванню.

17.10. – Приходила медсестра, забирала дівчат на перевірку. Я теж пішов – нема чого нас, пацанів, утискувати за статевою ознакою.

20.10. – Вивчали на біології будову мозку. Гм, а тато казав, що у мене він в іншому місці. Мабуть теж погано вчився, а від мене тепер щось хоче.

21.10. – Зустрів у коридорі нову дівчину, нічого таку. Вирішив повипендрюватись перед нею. Виявилось – нова англічанка. Воно і видно, що нова – погрожувала батьків викликати до школи. Тільки новачки не знають, що мої батьки не до школи, а одразу до міськвно ходять.

22.10. – Вчилися на правознавстві качати права. У Борькі дуже добре виходить. Ще б не виходило, у нього тато – місцевий авторитет.

24.10. – Фу-у-у, нарешті канікули, тільки ще менші за літні. Будемо писати усім класом скаргу в ООН.