Він був музика...

Він був музика. Нотний чарівник. Дієзи щедро сіяв та бемолі. Ходив довкола неспокійний вік, тримаючи небесну парасолю. Хтось десь молився. Правив. Жито жав. За війнами летіла смерть з косою. А він роботи іншої не знав, як дивною ділитися красою. Вже інший час у вікнах розтає. Проблеми скрізь нові і всюдисущі. Нема музики. Музика ще є. І є краса, тонка і невмируща.[Приєднана картинка]

Бозони. Інформація. Пептиди....

Бозони. Інформація. Пептиди. Прогресу кінь копитом землю б’є. А десь за морем привид Атлантиди напевне й досі дивовижний є. Бездушності латає чорні діри. Історій дивних пише полотно. Живе собі і просить трохи віри у те, що осягнути не дано.[Приєднана картинка]

Нічкою вкрились ліси...

Нічкою вкрились ліси, спокій загойдує весну, зоряні бігають пси, живність вартують небесну. Сіють тривогу сичі, часу тече хаотичність, місяць дріма на плечі дубу, старого як вічність. От і немає доби, і негаразди минули. Спи, моє серденько, спи. Люлі, ріднесеньке, люлі.[Приєднана картинка]

Ще був мороз. І терен ще не цвів...

Ще був мороз. І терен ще не цвів. Іще поля не зеленіли в душу. Іще було доволі тихих снів, і зорепад ночами в безвість юшив. Ще небеса любили самоту і млявості тримало павутиння… Я чув весну. Я чув її ходу та ручаїв холодних бурмотіння.[Приєднана картинка]

О, диво! Диво дивокосе!

О, диво! Диво дивокосе!О, очі! Очі неземні!Чи не за вами сіяв сльозикотрийсь хлопчина навесні?Чи то не ви пекли морозом,що леденіли ручаї?Чи не тому губили розум у верболозах солов’ї?Про вас нічні шепочуть зливи.За вами з туги сохне без.О, диво! Дивокосе диво, творіння пекла чи небес.[Приєднана картинка]

Стара русалко, не чекай на диво...

Стара русалко, не чекай на диво, бо час стоять на місці не привик. Минуло все і коси твої сиві розчеше ну хіба що лісовик. Залиш на інших марну цю турботу, нехай вона молодших стереже, Та й озеро твоє давно болото, і шлях сюди загублено уже. А ти була колись така красива! А як співав довкола світлий ліс!.. Русалко сива, о, русалко сива, не витрачай на марне зайвих сліз…[Приєднана картинка]

Де сива мати сіє мак...

Де сива мати сіє мак, Де сонця золото черлене, На свіжій латці сірозему Шука поживи гордий грак. Десь ходять табором віки, Комашка кожна хоче жити, Сюди ж приходять тільки діти Хитати спогадом думки. Хай будуть тут хоча б отак, Хай знають радощі і міру, І буде мак дивитись щиро, І про своє мовчати грак.[Приєднана картинка]

Де хатка-білобока...

Де хатка-білобока не зводить оченяток з розпатланої грушки і сивий світить без, Двором гаса жовточки незграбних каченяток, і пес дріма у буді, старий, розумний пес. Там сонце на паркані поволі сушить глека, і вітер тихо пестить голівоньки суцвіть, А у садку блукає задумливий лелека, чи в брилику гніздечка морзянку цокотить. Там навіть в день спекотний є прохолоди ласка, бо у яру струмочка видзенькує хода, І в тім...

Читати далі...

Поруч

чи ти взуваєш потерті берці чи модні «кроси» чи зовсім босий чи грає радість в твоєму серці чи дика тиша мовчить морозом чи можеш легко ушкварить Баха отак що світ перекине дригом чи ти лежиш по роботі лахом і ноги виють холодним криком якщо ти й досі іще не покруч якщо на совість лишилась сила то значить янгол з тобою поруч блука і зараз он чуєш крила?[Приєднана картинка]

Приймаю день. Йде до скарбнички решта...

Приймаю день. Йде до скарбнички решта. Шосе уже автівками гуде. Риплять асфальтом старомодні мешти, цілуючи калюжі де-не-де. Пускає в небо музику генделик. Цікавинки вигулюють кота. Моя ж душа сьогодні як метелик: вона живе, а решта – суєта.мал. Петра Козловського[Приєднана картинка]