Моя незгублена любове,

О, знали б Ви, як у четвер

На Вас дивилось з неба Слово

І сонцем сіявся етер.

Прощанням вабили вокзали,

Холодний день на час біднів,

Дивилось Слово і мовчало,

І я не мав зі Словом слів.

Не всім, не всім, кого Господь створив,

Не всім, хто нині радо землю топче,

Він дарував обійми добрих слів,

Не всім Він дав натхнення світлі очі.

Не кожного проймає висота,

І зорями не всім ворожить вечір,

І тесаного думами хреста

Не кожному Господь поклав на плечі.

Моя любов усюди і ніде.

Моя любов в мені і поза мною.

Чи осінь жовтим листям опаде,

Чи сивий день розчиниться луною,

Чи виметуть вітри колючий сніг,

Чи вічність принесе себе у жертву,

Моя любов у всесвітах моїх

Тримає небо, тиха і безсмертна.

Ідуть у темряву віки,

Ідуть у темряву неспішно,

Цвітуть туманом білим вишні,

Печуться хмарні пироги.

І від біди і до біди

Якесь тепло тримає душу,

І я не йду, хоч, ніби, мушу,

І ти у темряву не йди.

Чом немає в тобі

Сорому?

Чом це світ поділивсь

Порівну?

Чом це очі блищать

Зорями?

Чом це стали думки

Хворими?

А праворуч – ріка

Стривожена,

А ліворуч – глухі

Праліси,

І не підеш назад –

Ходжено,

А вперед – у тобі

Втопишся.

Сьогодні йшли зі мною двоє,

Куняли в пазусі літа,

Із неба чорною дірою

На нас дивилась пустота.

Не вороги і не герої,

Не привиди моїх хотінь,

Зі мною йшли сьогодні двоє:

Моя душа і просто тінь.

Чи воно було колись, те літо?

Може й так, а може й зовсім ні.

Та свіча, яку не погасити,

Місяцем блукає у вікні.

Без чудес. Немає в світі чуда.

Тільки думи, та й вони не ті,

Та зима, яку не оминути,

Що свічу несе у пустоті.

Не прокидайся.

Тиша тиш

У вікна дивиться і мліє.

Мовчить потомлена завія,

І все мовчить

Для тебе лиш.

За снігом сніг,

А там – сади,

За небом –

Небо тридев’яте,

Все налаштоване

Мовчати

І сон твій чистий

Берегти.

Ніч читає Псалтир,

Сяє місяць химерний,

На березі заснув

Зачарований крук,

І виходить на двір

Престарий Юленшерна,

Та ховає в тепло

Відпрацьованість рук.

Над горою вітри

Колихають заграву,

Там життя молоде,

Веселяться міста,

І в далекі краї

Неполохана слава

На корогвах несе

Золотого хреста.

І новим королям

Ще чомусь невідомо,

Що не зможе ніхто

Вікувать молодим.

Позіхає старий,

Топче сніг і солому,

І покручена тінь

Пританцьовує з ним.

чи то є ти чи то є просто вітер

і чим його привабило сюди

до тебе серце тягнеться радіти

крізь ночі неподолані льоди

і… тишина в душі немає крику

у ній щось непримітне залягло

прийшла зима здається що навіки

і шибкою вистуджує чоло