Касанье тишины –

И я продрог,

До надоедливости мне привычный

Случай,

Возрадуйся,

Мой сумеречный бог,

Я вновь в твоих

Объятиях колючих.

Ты вновь в меня вцепился,

Как репей,

Проткнул, как рыбу

Точеный трезубец,

Ну что ж, коли пришёл,

Тогда уж пей

Меня до дна,

Капризный честолюбец.

15.03.2016

Пробуджена сполохами рожевими,

Сховавши снів солодких добрі чари,

Земля до неба тягнеться деревами

І квітами вдивляється у хмари.

І жайворона цятка мовчки кружиться,

І сонце вже здіймається над ланом,

Земля від того сонця тільки мружиться

І дихає від захвату туманом.

14.03.2016

Есть люди как песни,

Есть люди как плач,

Кто словно ребёнок,

Кто тёртый калач.

Есть люди-иконы,

Увидишь – молись,

Другие как прокляты –

Тянет их вниз.

Есть люди-загадки,

Попробуй, пойми,

Есть люди-ответы,

Услышь и прими.

Есть люди навеки,

Есть люди на час,

Вы сами решайте,

Кем есть я для вас.

14.03.2016

Мій омріяний день

Та причина безсоння,

Поводир на шляхах,

Що лежать між світами,

Поклади моє серце

На вівтар підвіконня,

Хай не буде сміттям

Під чужими ногами.

Поклади та іди,

Не журись, що зітліє,

Я до того себе

Вже роками привчаю,

Та на мить зупинись,

Може, трохи зігріє

Твої руки воно,

Це – єдине, що маю.

Це єдине, що я

Ще умію, ще смію,

Не завадить воно,

Не завадить, повір.

Поклади та іди

В ті краї, де світає,

В ті краї, у яких

Недосяжний мій мир.

14.03.2016

Прохожий случайный,

Ты знаешь, есть тайны

У ночи?

Забудь про дорогу,

Послушай немного –

Пророчу.

Пророчу о чуде,

О том, что не будет –

Мечтаю.

То чудо не встретят –

Его не заметят,

Я знаю.

13.03.2016

Мені казали:

- Досить, це – пусте,

Шукати себе

В серці із металу,

Живи, давай,

Життя твоє іде!

Воно не йшло –

Задумливо стояло.

І дивувалось. Мною.

13.03.2016

Смотрю в глаза стариков

И вижу историю.

Смотрю в глаза детей

И вижу прогнозы.

Но не смотрите в мои,

Там вы не увидите

Настоящего.

13.03.2016

Шумит дорога под окном,

Минуты увлечённо тратятся,

Блеск дня в сознании моём

И кто-то ходит в белом платьице.

Смеётся, прыгает – дитя!

Ей бы забава интересная,

И искры яркие летят

Из глаз создания прелестного.

Дитя расспрашиваю я,

Мол, чья она, простоволосая?

Та отвечает: смерть твоя.

Не бойся, я ещё не взрослая.

12.03.2016

Я придумаю день,

В нём сбывается самое

Главное,

В нём напрасное и не посмеет

Явиться.

Как же в нём хорошо!

Настроение в нём

Только славное,

И встречаются там

Только нужные лица.

Я придумаю день,

Возвеличу во времени,

Я умею, я смею,

Закопаю в нём грусть.

Лучших не было, нет

И не будет,

Уверен я,

Хочешь, я и с тобой

Этим днём

Поделюсь?

12.03.2016

Прощай – просте та звичне слово,

Але почути його знову

У кого вистачить душі?

Хто зможе стати не собою

Та перед довгою зимою

Пролити відчаю дощі?

Прощай – апофеоз тривоги,

Це – фініш довгої дороги,

Яку роками торував.

Прощай – стіна морозна льоду,

Межа погоди та негоди,

Її так мало хто здолав.

Прощай – згасають добрі миті,

Прощай – чи варто далі жити

Й свічу своїх палити днів?

Прощай – і в серці все холоне,

Й тому в моєму лексиконі