Пішло у ніч велике слово, Мале зібралося за ним, Співало поле колискову І співом тішилось своїм. І я лишавсь один-єдиний, І проводжав слова у путь, Нехай ідуть, як є причина, Куди їм хочеться ідуть.[Приєднана картинка]

Предивне царство чорноти, Самотньо і волого, Сидять у темряві чорти І дражняться із Бога. Злітає сон тривожний з пліч І силиться тікати, А більш нічого - ніч та ніч, І пустуни рогаті.[Приєднана картинка]

За темнополем спить село, І ніжиться, і мліє, Із неба сонце утекло Шукать далеку мрію. Мовчить лукаво таїна, І річка сяє гола, І у копиці спить луна Отам, за темнополем.[Приєднана картинка]

У лісу погляди сумні І думи прохолодні, І дятел довго на сосні Вистукує самотнє. Туман гадає на сльозу, А у яру глибокім Лисиця слухає росу І снів осінніх кроки.[Приєднана картинка]

А до села, на край-кінець, Де річка ставить кому, Ішов маленький морозець У сведрі голубому. Мовчали тихі ясени, І терняки мовчали, І не було тому ціни, Бо не було печалі. Був тільки сич, старий-старий, Що бачив між гіляччям, Як сведрик ясно-голубий По калабанях скаче.[Приєднана картинка]

І незабаром буде жовто, І незабаром буде дивно, Отам, де сум тумани збовтав, І бурмотів півночі зливно. Сади достиглі скинуть ябка, Заволодіє спокій світом, І журавлі поставлять крапку Уже дописаному літу.[Приєднана картинка]

Сьогодні тихо як ніде, Сьогодні небо біле-біле, Нечутно сни скидають крила, І літо потайки іде. І ти ідеш, щемливо так, У небуття, в невідворотнє, І сяє зіронька самотня, І губить цвіт останній мак.[Приєднана картинка]

В небі хмара хизувалась силою, В небі хмарі радісно було, Над сивоголовою могилою Блискавки ставали на крило. Не було ні спокою, ні продиху, Фарбувало безміри свинцем, І тремтіли з переляку соняхи, І молились Богові тихцем.[Приєднана картинка]

Перебуло, відсюркотіло, Відворожило, відцвіло, У виднокраї тонуть крила, В барліг ховається тепло. Блукають ранішні тумани, Печаль влаштовує плачі, І тільки небо й досі п'яне Та сіє зорями вночі.[Приєднана картинка]

Тут стежки немає, і став обмілів, І саду майбутнє не сниться, Загублено тисячі сказаних слів Над поглядом синім криниці. Сюди забігають дощі мимохідь, І йдуть, на жалі неспроможні, І тихо минуле на призьбі сидить, Та думає думи порожні. [Приєднана картинка]