Предивний люд – живе у несвободі, І несвободі тій поклони б’є, І хоч у нього швидше сонце сходить, В серцях пустих світліше не стає. Там всі раби – пани і посполиті, У них не дух – у них покори смрад, Їх сенс життя – в болоті вічнім жити, Їх божество – самодержавний кат.[Приєднана картинка]

Зверни мене на добрий люд, На добрий дім, на пам’ять чисту, У світі болю і облуд, Шляхів пекельних і тернистих. На цій трипроклятій війні, В годину чорну і буремну, Воскресни вірою в мені У те, що я тут недаремно.[Приєднана картинка]

У непам'ять не йди, Там немає нікого, Там не квітнуть сади, Там самотньо і вбого, Розум губить сліди, І любові немає. Не іди. Не іди У непам'ять, Благаю.[Приєднана картинка]

Ізнов привиділось мені, Як степ стоїть в солодких росах, А понад степом скачуть грози На чорнохмарному коні. І благодать, якої мало, Така пречиста благодать, Отам, де з неба сонце впало Гарячу землю цілувать. І я сказав: зажди, не згинь, Такого треба як ніколи, Нехай твоя пребуде воля, І чорнохмарний скаче кінь.[Приєднана картинка]

Сьогодні бачила Одарка, Від поту витерши чоло, Як в небі Бог полоще хмарку, Над поворотом на село. Носили бджоли липня злото, Далекий сріблом блимав став, А в полі нудилась робота, Допоки Бог забаву мав.[Приєднана картинка]

Поклич мене, моя від світу втечо Туди, де ночі родять таїну, Туди, де гнізда дивляться лелечі У всесвіту безсмертну глибину. Поклич мене у безвість первозданну, Від сотворіння бідну на біду, І я, твоя дитина неслухняна, Розкаюся, нарешті, і прийду.[Приєднана картинка]

Вже липень грозами гуде, Нагнівавшись неначе, І яблунята де-не-де Попадали з гілляччя. А для голодної душі, У тихій прохолоді, Туманні варяться борщі На буряковім сході.[Приєднана картинка]

І чорний біль, І лють, І дим, І божевілля хиже Бою. Сьогодні кожен був Святим. Сьогодні кожен був Собою. І все. І все. Закляк свинець, Пробігся нишком Дощик босий, Де смерть зустріла свій Кінець, Об крицю душ Зламавши косу.[Приєднана картинка]

І не спиняюся, і гину, І воскресаю, і живу, Міняю тишину невинну На мить яскраво-грозову: У днину дику і тривожну, Яка не відає жалю, Люблю тебе як тільки можна, І як не можна – теж люблю.[Приєднана картинка]

Не бійся, спи, не все трагічно: Хвилини меле часу млин, А за порогом ходить вічне І спину чухає об тин. У нього роги - місяць ясний, У нього очі - дві зорі, У нього помисли прекрасні, І тінь, і кіт на димарі. Ще триста літ і знову триста, І скільки там пробуде світ, Не бійся, все давно на місці - І тінь, і помисли, і кіт.[Приєднана картинка]