Тут всі свої, Хто вірив і не вірив, Хто проклинав, Любив і не любив, Чи ясний день, Чи небо темно-сіре, Усі мовчать, У всіх немає слів. Ніхто не п’є, Ніхто не кличе мами, Ніхто не носить смутку на душі, Лише вітри Літають над хрестами, Й поволі камінь сточуютьДощі.[Приєднана картинка]

І там, де тихо падає роса, І там, де танці водять заметілі, Чомусь я й досі вірю в чудеса Світанків із відтінком кошенілі. У чисте сяйво місячного бра, У натяки далекого Едему, Я вірю навіть у буття добра, Хоча його знайти тепер проблема.[Приєднана картинка]

Себе довірити листам, Думки зібрати найясніші, Спитати, як у тебе там, І мило посміхнутись тиші. Перетворитись на луну, Та геть, допоки ніч не зникне, Щоб слів шукати таїну, І духом снів гасити вікна.[Приєднана картинка]

Я вчора був на виставці фігур, Їм заздрив мармур – свідок ренесансу, Приходив вітер – син температур І викладав із тих фігур пасьянси. І я тремтів, бо кидало у жар, Та у душі спліталася сюїта Від тих фігур, звичайних ніби хмар, Що відлітали, взявши крихту літа.[Приєднана картинка]

Пісок і кров останньою дорогою, У безвість кличе стоголосий дзвін, Утішся, нумо, ворог перемогою, І подаруй-но публіці уклін. Та не тряси ти, іроде, мулетою, Я втомлений. Мене чекає Рай, Ти йшов сюди, убивця, за монетою? Чого тягнути? Гроші відробляй! Нехай народ цілунками закидає, А мій по світу добігає путь. Радійте всі, знетямлені коридою, І хай вас всіхдо пекла заберуть…[Приєднана картинка]

Ви знаєте, це так просто, Достатньо підняти руку, І сяде на неї простір Як птах, повелитель звуку. Напне, мов вітрило, воло, Смакуючи нову пісню, І пустить її на волю – Всередині їй так тісно. І місяць, що в небі тужить, Потоне у благодаті, Це, знаєте, просто дуже, Достатньо уяву мати. [Приєднана картинка]

Моя душа, коханням розігріта, Замріяна, як дівчинка мала, Упала в трави скошеного літа – Вона себе до краплі віддала. Чом ти лежиш, лице своє воложиш? Що дасть земля, крім пагорбів могил? Вставай. Іди. Я знаю, ти це зможеш, Я дам тобі останні крихти сил. Поганого боїшся? Це вже сталось, І вже згоріло в полум’ї пожеж. Вставай, душа, бо осінь зачекалась, А ти до неї й досі не ідеш.[Приєднана картинка]

Зіграйте розвеселе щось, музики! Хай знає світ, який є дар у вас, Життя не всі стоптало черевики, Нехай танцює, поки є ще час. Аби усе, що мало бути стерто, І далі було змістом дивини, Нехай усі, хто хизувався смертю, Побачать, що проґавили вони. Усе, що не купується за гроші, Усе, що зігріває в холоди. Зіграйте-но, музики, щось хороше, Щось на слова безсмертні доброти. [Приєднана картинка]

Повзи, хробак, бо небо – то чуже, Немає сенсу марити спасінням, Той в цьому світі падає лише, Хто сміє виклик кинути тяжінню. Чого ти ще чекаєш звідтіля? Навіщо молитви, хрести, кадила? Ти є хробак, твоя юдоль – земля, Бо ти боявся змайструвати крила.[Приєднана картинка]

І прийде час і доля змінить масть, І зорі розбіжаться врізнобіч, І до останку день себе віддасть, І забере усі дарунки ніч. У землю переродиться трава, Старі пісні забудуть солов’ї, І про життя допишеться глава, А потім хтось читатиме її. [Приєднана картинка]