Життя верталось в береги, І всесвіт був якийсь розмитий, А за вікном цвіли сніги, А за вікном забули літо. І не тримався день в сідлі Та під горбок котивсь помалу. Останні ябка на гіллі Когось уперто виглядали.[Приєднана картинка]

Не вір чуткам, вони лише примари, В них змісту – як у карканні ворон. Тебе чекає слава, Вольдемаре! Тебе чекають подвиги і трон! Ти ліпше прислухайся до надії, Що підставляє бідному плече, І той, хто нині глузувати сміє, Той завтра кров’ю наглою стече! Найкращої нема за помсту кари Для всіх самовдоволених нахаб! Не вір чуткам, маленький Вольдемаре! Ти – княжич, Вольдемаре, а не раб![Приєднана картинка]

Чи то дощ, чи то сніг, Чи зима, чи то ні, У природи давно Поламалися плани. Виє вітер у комині Хижі пісні, І блукають думок Неприборкані клани. У холодних обличчях Прадавніх ікон Зачаїлась скорбота За світом глибока, І дрімає у грубці Вугільний дракон, Підглядаючи хитро Малиновим оком.[Приєднана картинка]

Заворожило, замело. Холодний шлях, година рання. У поле вибігло село Стрічати півнями світання. Заклякла світу карусель. Хатин виблискують зіниці. І одинокий журавель Води випрошує в криниці.[Приєднана картинка]

Осінь втратила вроду. Світ морози гука. На потомлену воду Вітер кинув листка. В небі – пустка пташина, На слова – недорід. І в обіймах шипшини Сльози струшує глід.[Приєднана картинка]

У старого Сніговія Біла шуба, білий сміх В білій паморозі вії, Білий котик біля ніг. Біла шапка на хатині, Білі думи і пісні, Тільки очі сині-сині, Наче ранок у вікні.[Приєднана картинка]

Щось на дворі блука незриме, Тихенько дихає на скло, І кіт-гульвіса під дверима Собі винявкує тепло. У грудень просяться години, Та ще не час для білих див: Ще листопад не всіх покинув. Не всі дерева обтрусив. [Приєднана картинка]

Над зачарованим над бором, Де на гілках куняє мох, Горох налущила Тодора, Звичайний зоряний горох. А небо добре, неозоре, Там місяць є, і правда є. І знову снилося Тодорі, Як ніч з калюжі всесвіт п’є.малюнок Олега Шупляка[Приєднана картинка]

До тіла ночі притулюся, Помовчу в неба на краю, І синій сон у сині вуса Сховає посмішку свою. І буде мир, і буде воля, І щезне сум, і щезне глум, І чумаки насіють солі, І я посію жменьку дум.[Приєднана картинка]

О, де ви, осені печалі? Хто забуттям вас покарав? Вже до порожнього причалу Підходить білий пароплав. А там, на палубі магічній, Пісні лунають несумні, Тупцює настрій новорічний І Миколай рахує дні.[Приєднана картинка]