Профіль

rutzit

rutzit

Україна, Кам'янець-Подільський

Рейтинг в розділі:

Квітне місячна заграва...

Квітне місячна заграва, Розіллялась навкруги, Ти печаль, а не забава, Ти не літо, а сніги. Ти не пісня великодня, І не зоряні світи, Та мені твою безодню У житті не обійти. Ти зі свого задзеркалля У мої приходиш сни. Я кричу в твоє провалля, Та не чую і луни. Я – палаюче-яскравий, Та тобі не до смаку, Ти – печаль, а не забава, Білий сніг в моїм віку.

Ты будешь помнить

Ты будешь помнить, даже если яУйду туда, откуда не приходят,И тайно этим миром верховодят,Ты будешь помнить, светлая моя.Ты будешь помнить, кто ты для меня,Хоть это не болит тебе, не ноет,И лишний раз собой не беспокоит,И мы с тобою даже не родня.Ты будешь помнить до последних дней,И знание нести, в себе скрывая, А будешь ли жалеть – того не знаю,Хоть для меня нет знания ценней.Ты будешь помнить – всё, что дали мне,И большего я сделать не посмею,А то, что досказать я не успею...

Читати далі...

У безмятежности такие нежности...

У безмятежности Такие нежности, Благополучности И милозвучности. Свежо дыхание И расстояния Не давят силою И не унылые. Там нет страдания, Но, жаль, желания, Пусть не преступные, Мне недоступные.

На зламі непритертих поколінь

На зламі непритертих поколінь, Приховувала сенс небесна сила, Пливли хвилини в сиву далечінь, Напнувши свої зоряні вітрила. Йшли в небуття забуті племена Та згадували з сумом про минуле, І вічність обплітала сивина, І пам'ять покривалася намулом. Та поки світ на порох не зітлів, І вітер не розніс, немов полову, Я разом з ним пручався і горів, Життя його підтримуючи словом.

Не бесконечна автономность...

Не бесконечна автономность, Есть край у самопогруженья, В борьбе за собственную скромность Корёжит мироощущенье. Изменно всё, что слыло вечным, И путешествуют границы, Но улыбаются беспечно Некстати выбранные лица. Наивные…

Подобны чувства палачу

Подобны чувства палачу, И он бесстрастно убивает, Ты слышишь, я тобой кричу! Кричу напрасно. Понимаю. Не отдавай всё сентябрю, Пусть даже манит он умело, Ты ж видишь, я тобой горю, Хоть до того тебе нет дела. И до тех пор, пока живой, Не прерывай моё дыханье, Ведь ты же знаешь, я тобой Подсчёт веду существованью.

Вітри ганяють хмари батіжками

Вітри ганяють хмари батіжками, Хвилини ніч безсовісно краде, Малює осінь жовтими мазками, Вкрапляючи червоне де-не-де. Злітаючи над осінню думками, Пливу я у обіймах теплих хвиль, І вічність розмальовую словами, Не знаючи, чи варто це зусиль.

Одинаковое

Блестит асфальт, как будто лаковый, Осенне – холодно и дождь, Минуты слишком одинаковы, Что где какая – не поймёшь. Вторичен день, хотя и знаковый, Вторит себе осенний арт, И только я неодинаковый, Чужой и лишний. Нестандарт.

Незнаних почуттів бажаєш вволю?

Незнаних почуттів бажаєш вволю? Забути про рутину вічних справ? Кохання хочеш справжнього? Ти болю Ніколи у житті не куштував. Не мають сенсу сліз прозорих ріки, Очікування, віра – все дарма. Від мук тілесних вигадали ліки, Від мук сердечних – пігулок нема. Кохаючи, забудеш ти про міру, І всесвіт понесеться шкереберть… Що, вже ідеш? То не забуть про ліру, Вона печаль вгамовує. На чверть.

Добрі почуття

В холоднім світлі осені пожеж Я гріюсь тільки думкою єдиною: У добрих почуттів – немає меж, Погані – помирають із людиною. І у моїх, на ласку бідних, снах Живуть надії, програшом нескорені, У добрих почуттів терновий шлях, Тому їх небагато попід зорями. Тому вони дорожчі за життя, Хоча за нього море крові пролито, Цінуйте, люди, добрі почуття, Їх не придбати і за щире золото.