Погляд негаданий, пара відвертих фраз,
Ось і усе, що не чекав, та маєш,
Дотиком осені я опаную час.
Вмію. Не знала? Але тепер вже знаєш.
Може не віриш. Може уже обрид.
Шкода, якщо правильним є останнє,
Дотиком осені я залишаю слід
В долі, в житті і у твоїм світанні.
Ладо, світи! Сотні, мільйони літ!
Хтось хоч зігріється світлом твоїм жаданим,
Дотиком осені я заберу в політ
Тугу, журбу й невиліковні рани.17.11.2015