Блог rutzit

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Який безмежний світ!

20.08.17, 20:00
вірші, мои стихи, рифмоплётство, стихи

Який безмежний світ! У ньому море Можливостей, доріг, людей, спокус, Хто не боїться – вічність переоре Й відкриє в небо потаємний шлюз. Хто йде, не спить, і каменем зацвілим Лежати не бажає у кутку, Тому боги дарують білі крила І з крилами надію, хай крихку, Але надію… 07.01.2016

Коментарі: 2

rutzit

Чертила ночь на небе жёлтым мелом

19.08.17, 20:00
мои стихи, рифмоплётство, стихи

Чертила ночь на небе жёлтым мелом Созвездий дальних ломанные линии, А на земле зима писала белым Холодный лес бахромчатого инея. Испробовав излюбленные стили, Никем и никогда не превзойдённые, Зима и ночь друг с дружкою делились Секретами своими потаёнными.06.01.2016

Коментарі: 0

rutzit

На пальцах труб

18.08.17, 20:00
мои стихи, рифмоплётство, стихи

На пальцах труб, едва клубясь, Дымы стояли в стойке, Блестела белой речки мазь, В лесу кричали сойки. Скрипел в морозной синеве Вяз, старый и сутулый, Всё остальное – в тишине Безветренной тонуло.06.01.2016

Коментарі: 1

rutzit

Я бачив день...

17.08.17, 20:00
вірші, мои стихи, рифмоплётство, стихи

Я бачив день. Він блиснув за горою Та кинув в небо свій сліпучий жар, І люди нескінченною юрбою Текли у ньому під покровом хмар. А він дражнив, він кликав потаємне, Що кожен мав, але ховав в собі, Що мало сенс чи плакало, даремне, В безсилій проти долі боротьбі. Когось вперед заманювала слава, А хтось хотів сполохати журбу, І день палав натхненно, бо цікаво Чи спинить щось, нарешті, ту юрбу. Він шаленів, йому все було мало І посмішок, і скривлених гримас...

Коментарі: 2

rutzit

Мені сказали

16.08.17, 20:00
вірші, мои стихи, стихи

Мені сказали, що Бог – це любов, А я-то думав, нащо це почуття Якщо від нього так боляче? Нащо воно, якщо вже не хочеш бачити, Як розцвітає світанок? І, якщо мені не набрехали, То, кохаючи, я наближаюсь до Нього. Якщо Він, звісно, є. Вибач за те, що обрав тебе Поводирем у Його світ. Я не знаю, чому саме так склалось І вже не шукаю відповіді. Я просто йду. І шкода, якщо це тебе дратує. Хочеш, я Йому розповім про тебе? Треба ж тобі хоч якось віддячити за...

Коментарі: 4

rutzit

Зимняя зарисовка

15.08.17, 20:00
мои стихи, рифмоплётство, стихи

Короткой нитью тополя, Колышет туч корявых шторку, И бесконечные поля Сбегают в небо по пригоркам. А вдалеке на белый стол Поставил лес своё лукошко, И зимний длится произвол, Хоть он и опоздал немножко. 05.01.2016

Коментарі: 2

rutzit

Слова

14.08.17, 20:00
вірші, мои стихи, рифмоплётство, стихи

Слова, слова, слова і знов словаЗ моєї видираються в'язниці,Під снігом вже сховалася траваІ сонця не палає колісниця.Вже майже рік, що холодом морив,В календарі боявся зазирнути,Я розлітаюсь тисячами слів,А користі... Та краще вже заснути.Та краще б вже не бачити цей світ,Добра у ньому - волосина більше,Закон неперехрещених орбітПродовжує вичавлювати вірші.Душа моя - напнута тятива,Ще рух - і пальці кров'ю розфарбує...І знов слова, слова, слова, словаУгору пнуться. Довго. Тяжко. Всує.05.01.2016

Коментарі: 3

rutzit

Дощ

13.08.17, 20:00

Стрибав на підвіконнях дощ, Вдирався дзвін його у душі, І на квадратах сірих площ В одну зливалися калюжі. Вода у ринвах грала «соль», А інших нот вона не знала, І в чорних хвилях парасоль Мовчазним натовпом хитала. Ховало небо в нетрях хмар Свою похнюплену личину, І слідкував за всім ліхтар Підсліпуватими очима.04.01.2016

Коментарі: 3

rutzit

Команды ждёт пластмасса красной ручки

12.08.17, 20:00
мои стихи, рифмоплётство, стихи

Команды ждёт пластмасса красной ручки, Буравит небо лунный сердолик, Вонзает тишина свои колючки, Я к ней уже практически привык. Окно. Обрыв. Холодный двор. Безлюдно. Лишь вдалеке горят огни дорог, Хотел бы насладиться, только трудно Довольным быть свидетелем эпох. А летописцам жить ещё труднее, Оценит ли хоть кто-то? Может быть. И я смотрю, пишу и пламенею, И продолжаю вечности служить.04.01.2016

Коментарі: 3

rutzit

По улице пустынной ночь бежала

11.08.17, 20:00
мои стихи, рифмоплётство, стихи

По улице пустынной ночь бежала,Метались тени веток по земле,И звёздный зверь натыкал в небе жала,И в льдистом отражался хрустале.Спешила одинокая фигура.Куда? Зачем? Наверное, домой.Мороз сбивал на нет температуруИ хулиганство прикрывал зимой.04.01.2016

Коментарі: 1

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Який безмежний світ!

Чертила ночь на небе жёлтым мелом

На пальцах труб

Я бачив день...

Мені сказали

Зимняя зарисовка

Слова

Дощ

Команды ждёт пластмасса красной ручки

По улице пустынной ночь бежала