Прокинусь я, а темряви – немає...
- 13.06.22, 20:00
Прокинусь я, а темряви – немає,
І, начебто, ніколи й не було,
Далекі стукотітимуть трамваї,
Ранковий дощ насіється на скло,
Живим думкам не стане знову ліку,
Болючих днів подінеться імла,
Бо темрява… бо темрява навіки
У свій барліг конати заповзла.
13
Коментарі
Вурдалак
113.06.22, 20:43
rutzit
213.06.22, 20:45Відповідь на 1 від Вурдалак
БезЛица
313.06.22, 20:47
Гість: Inna_19
413.06.22, 22:44
Геніально, як завжди
идиётец
514.06.22, 01:43
і як , коли прокинусь я, їй богу
між темрявой запалених свічок.
Чи встигну я надати славу Богу?
у спруженні інакших балачок.
Так. я - прокинувся.
гайнув збирати воду.
та їжу, що Господь мені наслав.
Таж не помічу я природи дивну вроду,
за сморідом палених переправ.