Диптих
- 27.01.20, 20:00
Приходить ніч, танцює древні танці.
У небі усміх місячний воскрес.
Душі, якій давно за вісімнадцять,
Великих не чекається чудес.
Усе віджите вже за видноколом,
Хоч наче ще на відстані руки,
Та ходить сон небачений на волі,
І розкидає жменями зірки.
У небі усміх місячний воскрес.
Душі, якій давно за вісімнадцять,
Великих не чекається чудес.
Усе віджите вже за видноколом,
Хоч наче ще на відстані руки,
Та ходить сон небачений на волі,
І розкидає жменями зірки.
***
І сниться знову нескінченне літо,
Яскраве поле, ліс у далині.
Я тихо йду. Мені кивають квіти,
І грає щастя на одній струні.
Душа не пам’ятає про негоди,
Про існування клопотів та меж,
Бо я слухач безсмертної природи,
І начебто безсмертний з нею теж.
Яскраве поле, ліс у далині.
Я тихо йду. Мені кивають квіти,
І грає щастя на одній струні.
Душа не пам’ятає про негоди,
Про існування клопотів та меж,
Бо я слухач безсмертної природи,
І начебто безсмертний з нею теж.
3
Коментарі
Тарас Музичук
127.01.20, 20:34
БезЛица
227.01.20, 21:28
Hrab
328.01.20, 09:37
Пречудово!
rutzit
430.01.20, 19:18Відповідь на 3 від Hrab