У листопада очі захололі...

У листопада очі захололі

Та захолола втомлена душа,

І котить вітер перекотиполе,

Що сліду на землі не залиша.

Дощі змивають риси небокраю,

Мороз вночі крадеться наче тать,

А на деревах одягу немає,

Сказали – спати, ось вони і сплять.

У трубах виє щось таке потворне,

Маніжиться, мабуть, на самоті,

І хочеться зими лишень бо чорне

Набридло зустрічати у житті.

Аби почула. Аби зрозуміла.

Аби краси ужила привілей.

Нехай прийде. Най буде біло-біло

Навколо та всередині людей.