П’є з річки небо сивий кінь...

П’є з річки небо сивий кінь,

Хапає ніздрями світанок,

Повільно хвилі точать рінь

І ліс ховається в серпанок.

Тепла благає очерет,

Нові розучує поклони,

Яскравий сонячний берет

Верба приміряла до крони.

Десь у містах вирує люд,

Збирає до скарбничок миті,

Та поспіх не потрібний тут,

Тут можна просто небо пити.