Не любиш. Знаю.

Не любиш. Знаю. Що іще сказати?

Не купиш серце і не продаси,

Та почуття продовжують хитати

Жаданого покою терези.

Та почуття продовжують кричати,

Шукати те, що викликало їх,

Бажаючи на мить заколисати,

Та радощів почути тихий сміх.

Та якщо доля – мачуха, не мати,

Її здолати неможливо гнів.

Не любиш. Знаю. Що іще сказати,

Коли уже немає навіть слів?