Є в світі край червоної калини –

Земля веселки і співучих солов’їв

З ім”ям прекрасним і величним Україна.

Я їй сьогодні віддаю низький уклін.

Лиш тут таке безкрає синє небо,

Лани квітучі і березові гаї.

МилУють очі і серця красуні-верби,

І саме тут найкращі пишуться пісні.

Моя країна – це вишневії сади,

Це мальовничі спогади дитинства.

Це -  джерело цілющої води,

З якого сила і енергія береться.

Тебе в віках Господь благословив,

Золотокупольна свята наша столице!

На наші землі благодать свою пролив,

Щоб ми могли у вірі укріпИться.

В цей день святковий, в сонячну годину

Я миру й щастя тобі хочу побажати.

Ти у моЄму серці, Україно!

Його тобі сьогодні хочу я віддати.

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Я злечу білокрилою чайкою,

Проросту в чистім полі калиною.

В синім небі дзвінкою веснянкою

Пролунаю над Україною.

Я проллюся осіннім дощиком,

Спраглу землю напОю надією.

І віддам їй любов пророщену

Із зерняток, посіяних мрією.

 Поєднаюсь з гірськими струмочками,

Що пливуть з джерела життєдайного.

Упаду золотими листочками,

ПрокладУ між серцями райдугу.

Я полину до Бога молитвою,

Для Вкраїни долі благатиму.

Всім життям і душею розкритою

Її славне ім’я прославлятиму.

Ты вошёл в мою жизнь рассветом

После долгой холодной ночи.

Средь зимы подарил мне лето

И терпел все мои заморочки.

Ты вошёл в мою жизнь тихим штилем

После бурных штормов сердечных.

Ты принЯл боль израненных крыльев,

Говорил - время раны залечит…

Ты вошёл в мою жизнь тёплым ветром,

Вернул яркость поблекшим краскам.

Ты пророс во мне лучиком света,

И прогнал из души ненастье.

Ты вошёл в мою жизнь новой рифмой,

Золотой путеводной звездою.

За тебя возношу я молитву,

В мир любви уведу за собою.

И пускай говорят кто что хочет,

Пустословия нас не разлучат.

Я улыбкой своей прогоню эти тучи,

Моё солнышко – ты самый лучший!

Я не зможу тебе забути –

Ніжну посмішку й лагідні очі.

Я так хочу тебе огорнути

Усім серцем холодної ночі.

У душі твій барвінковий погляд

Оксамитовим морем розлився.

Наче мрія, солодкий дотик

На вустах моїх залишився.

У тумані осіннього ранку

Почуття наші будуть блукати.

І росинками з вій упадуть на світанку,

Я не хочу тебе забувати…

Полетай со мною!

Расправь свои крылья!

Над родною землёю

Станем звёздною пылью.

Мы свободные птицы!

Замирает дыхание…

Может, это всё снится?

Загляни в подсознание.

Ты поверь – всё реально!

И полёту отдайся.

За порогом ментальным

К свету, ввысь устремляйся!

И не надо бояться!

Ты ж ведь любишь экстрим!

Мы закружимся в танце,

Дай мне руку! Летим!

Наши жизни с тобою похожи,

Из Днепровского крАя подруга!

Среди тысяч чужих прохожих

Наши души узнали друг друга.

Нам в упрямстве с тобой нету равных,

Но верны мы своим убеждениям.

Нас никто никогда не сломает,

Не меняем своих мы решений.

Нам не чужды ни боль, ни ошибки.

Очень жёстко нас жизнь закаляла.

Слёзы прятали мы за улыбкой,

Лишь на Бога душа уповала.

На судьбу мы обид не держали,

Хоть немало прошли испытаний.

И, упавши, всегда поднимались,

Шли вперёд вопреки всем страданиям.

Часто сердце рвалось на части

От предательства, лести и фальши.

Мы в ответ неудачам научились смеяться,

Понимая, что надо жить дальше.

Нас судили и в душу плевали,

Во всех смертных грехах обвиняя.

Нищету душ “судейских” мы просто прощали,

Что прожить нам пришлось, лишь Господь один знает.

Мы с тобою игривы, как кошки.

Нежны, ласковы и ранимы.

Не умеем любить мы “немножко”,

Лишь достойные нами любимы.

Зеркала наших душ завлекают,

В них горят изумрудные звёзды.

Нелегко с нами рядом бывает,

Но без нас так и вовсе сложно.

Мы пришли в этот мир не напрасно!

Он бесценен в каждом мгновении.

Жизнь дана для любви и счастья

И прекрасна во всех проявлениях!

Кавовий присмак вечірнього Львова

Ти забери із собою на згадку.

Запам’ятай його подих казковий

І насолоду в червоних горнятках.

Візьми з собою його частинку,

Взамін лишивши свою усмішку.

Сховай у очах ледь помітну сльозинку.

Не треба печалі… Ну якщо тільки трішки…

Згадай прохолоду серпневого ранку

І вуличок древніх красу загадкову.

Розбите шампанське на Високому Замку,

В затИшній кав’ярні душевну розмову.

Поглянь – в небі райдуга розлилАся!

Львів дощиком теплим тебе проводжає.

Якщо стане сумно – скоріш повертайся!

І знай – моє місто на тебе чекає.