Моє літо – твоя зима.

Твоє щастя – моя неволя.

Моя радість – твоя журба.

Моя вірність – не твоя доля.

Твої очі – моя печаль.

Моя посмішка – твоє минуле.

Твої сни – мого серця вуаль,

Та для тебе його я замкнула.

В твоїй пам’яті слід моїх мрій.

Голос мій – то твоЯ заборона.

Погляд твій – мій прихований біль

На останній сторінці  альбому.

У Натхнення мОго сині очі,

Неба літнього безхмарного синіші.

Наче відблиск зоряної ночі,

У житті вони для мене наймиліші.

Це любові й пристрасті озерця,

Від перлин і діамантів красивІші.

У мого Натхнення щире серце,

Що від полум’я буває гарячішим.

Його руки – це кохання мого крила,

Так приємно в їх турботу загортатись,

І, немов на ніжності вітрилах,

Їз  Натхненням поруч вранці прокидатись.

Знову осінь за моЇм вікном

Золотисте листя розкидає.

Хризантемами уквітчана любов

В вальсі вересневому кружляє.

Десь далеко в синій далині

Чути ніжну пісню колискову.

Осінь золота наспівує мені

Кольоровий свій мотив любові.

Я в тій музиці небесній розчинЮсь,

До краЇв наповню нею своє серце.

В дощову симфонію ввіллЮсь,

Хай в тобі вона коханням відгукнеться.

Цю мелодію осінніх мрій

Я подарувати тобі хочу.

У душі закоханій твоїй

Цей мотив нехай відлунює щоночі.

Не пиши мне писем из лета,

Когда осень стоит на пороге.

И не жди от меня ответа,

Все к тебе перекрыты дороги.

Не бросай обещаний на ветер,

Мне давно они не интересны.

Не нужны мне твои советы,

Для других сочиняй свои песни.

Не пиши … Не тревожь моё сердце.

С ярко-рыжей осенней листвою

Мишура твоих слов разлетится,

Дождь холодный грёзы размоет.

Из осколков разбитых судеб

Ты не сложишь мозаику счастья.

Больше лета у нас не будет,

Не хочу я в него возвращаться.

Даже если костры ты потушишь,

То разжечь их опять не старайся.

Если чувства чужие разрушишь,

Ты над ними мосты возводить не пытайся.

НА КАЖДЫЙ ДЕНЬ ПОД ЦВЕТ СУМОЧКИ И ЛАКА ДЛЯ НОГТЕЙ)

Кого у снах тепер ти зустрічаєш?

Що у своЄму погляді ховаєш?

Я оправдань вже слухати не хочу,

Мовчи…Про все сказали твої очі.

У глибину душі хотіла зазирнути,

Та слів облудливих я не бажаю чути.

МоЄму серцю не потрібна ця розмова,

Хоч назавждИ в нім залишИвся слід любові.

Хай тільки слід, не буду я благати,

І не потрібно нових зустрічей шукати.

Ми відпустили почуття у морок ночі.

Не повертай їх, дай забути твої очі…

А давай с тобой уедем далеко,

И с собою позовём попутный ветер.

Но догнать ему нас будет нелегко,

Нам судьба зажгла огни зелёным светом.

Пристегни ремни! Не бойся ничего!

Не для нас преграды и запреты.

Скорость "максимум" и не обгонит нас никто,

Позади оставим грустные куплеты.

Проглоти со мной этот наркотик,

Заведу тебя я с полувзгляда.

Прочь хандру, усталость и тревоги!

Всё неважно, если ты со мною рядом.

Возгорись огнём горячей страсти,

Пусть зашкаливают стрелки на приборах.

Посмотри, какой закат безумно красный…

Ну что,милый, поубавить скорость?

Отпустил глаза магнит дороги…

Твоих губ неудержимо притяжение.

Нежно убери с педалей ноги,

Пусть скучают по моим прикосновениям.

Вдалеке от всей цивилизации

Покрывалом ласк нас ночь укроет…

Утром вновь за нами ветер будет мчаться.

Пристегни ремни! Поехали со мною.