5-річний харків'янин Тихон Черняєв ще не ходить до школи, а вже встановлює рекорди з шахів. За 1.5 року занять хлопчик встиг виконати норматив І дорослого розряду, чого раніше в Україні більше нікому не вдавалося. Досягнення Тихона претендує і на світовий рекорд, сьогодні ж йому вручають сертифікат, що засвідчує національний.

Тихон розбирає шахову партію зі своїм тренером Лідією Гнатівною

Займається наша майбутня шахова легенда 3 рази на тиждень, ще з 3.5 років. Це й справді доволі кінематографічно: ще добре не знаючи, як називаються всі фігури, Тихон вже знав, як їх пересувати по дошці.

Але за великим рахунком, настільки юні шахісти багато в чому зобов`язані саме тренеру. Тихону з ним пощастило - до своїх учнів його взяла Лідія Гнатівна Саханович, харків`янка з 35-річним стажем, перша тренерка тепер вже відомого на весь світ Антона Коробова.

"Коли Тихон почав займатися вже дуже добре, я попросила свого давнього знайомого Коробова подивитися на нього перспективно. Антон мені сказав: "Лідія Гнатівна, я бачу, що ви вчите його так само, як вчили мене". 

Чи це означає, що Тихон також стане гросмейстером та чемпіоном України, як його старший товариш по шахах? Тренерка каже просто: "Час покаже. Багато хто кидає шахи, усе, зрештою, залежить від обставин. Але якщо Тихон піде далі так само, то я бачу в ньому не тільки чемпіона України, але ще й світу". 

Звісно, після здібностей та виховання найголовніше - те, як усе сприймає дитина. Тихон у цьому - просто приклад для усіх п`ятирічних хлопчиків! Шахи для нього - це "хатні обов`язки". Але і тут знаходиться місце розвагам... Коли Коробов займається з Тихоном, то гросмейстер перед тим також "готується": дивиться мультфільм "Маша та Ведмідь", щоб було про що поговорити у хвилину відпочинку.

А у майбутньому батьки та тренер планують подати заявку до Книги рекордів Гіннеса, оскільки є припущення, що Тихон Черняєв - єдина у світі дитина, яка виконала цю норму у віці п'яти років і одного місяця. 

ЛЬВІВ

Статус шахової столиці України, підсилений потенційним чемпіонським матчем між львів'янкою Анною Музичук та китаянкою Хоу Іфань, покладає на Львів неабиякі очікування в плані розвитку шахів. Тож цілком слушно 14 липня цього року Львівська міська рада виділила 425 тис. грн. на матеріально-технічну базу Програми розвитку шахів у школах, тим самим підсумовуючи "шахам у львівських школах - бути"!

Розберемося у фінансовому питанні. Для забезпечення роботи шахових гуртків у 118 школах передбачалося придбання 118-ти демонстраційних шахових дощок на загальну суму 150 000,00 грн та комплектів для гри в шахи для 118-ти шкіл на загальну суму 250 000,00 грн. За консультацією до Шахи.укр звернувся головний спеціаліст міського управління молоді, сім'ї та спорту Петро Гошовський. Отримавши від нас прямі контакти виробників, Управління обрало оптимальний комплект шахів та демонстраційних дощок українського виробництва, які потрібно закупити, провело переговори з виробником та вийшло на ціну, значно нижчу за ринкову.


Володимир Шнайдер, за такими професіоналами майбутнє
 
Особливо варто відзначити Володимира Шнайдера, керівника управління молоді, сім'ї та спорту Львівської міської ради. Ідея "Шахів у школі" належить саме йому. Відчувається, що людина - патріот та професіонал, цінує кожну гривню громади.


Зоряна Довганик купує шахи за завищеними цінами 

На цьому, власне, хороші новини закінчуються і починається непрофесійна/непрозора робота чиновників. З невідомих причин Зоряна Довганик, в.о. начальника управління освіти, вирішила закупити польські шахи, нехтуючи всіма напрацюваннями. Все б то нічого, можливо, звичайний непрофесіоналізм чиновника, який не зміг розібратися у незнайомій для себе сфері, - скажете ви. Однак ціни на шахи польського виробництва виявилися завищеними, а процедура вибору постачальника - непрозорою. Редакція Шахи.укр неодноразово наголошувала, що ціна на шахи завищена і пропонувала прямі контакти цього разу вже польських виробників. Все марно. Постачальником виявився Андрій Матвійчук – віце-президент Федерації шахів Львівської області, який на зауваження про завищену ціну на іноземні шахи прокоментував: "425 тисяч гривень, всі хочуть відкусити шматок такого пирога". 

Щоб львівські чиновники надалі не допускали очевидних промахів, ми підготували досвід реалізації схожої програми нашими західними сусідами.   

ДОСВІД ПОЛЬЩІ

Цілком ймовірно, що про подібну програму розвитку шахів у школі не йшла б навіть і мова у Польщі, якби не результати міжнародних досліджень PIRLS і TIMSS. Згідно з ними 2012 року у польських десятиліток були найгірші у Європі показники успішності з математики та знання основних питань природничих наук. Проблему взялися вирішувати колективно – спільно з Європейським Союзом і їхньою нещодавньою освітньою інновацією – «Шахи в школі». Наші західні сусіди оперативно дослідили вплив «королівської гри» на розвиток дитини – і були приємно вражені. Проведена експертиза у Гожуві Великопольському показала, що шахи впливають не тільки на інтелектуальний розвиток дитини, а й на психічний, суспільний і загальний. 

Користь, яку отримують діти від гри у шахи на різних освітніх етапах підтвердила також заява Європейського Союзу від 15 березня 2012 року у справі впровадження в систему освіти ЄС програми «Шахи в школі». Читаємо: «незалежно від віку дитини шахи можуть покращити її концентрацію, збільшити терплячість і витривалість, а також розвинути творчу уяву, інтуїцію, пам'ять, здібності аналітичного мислення і прийняття рішень…».

Польські освітяни негайно ж приступили до дій і подбали про запровадження пробного проекту «Шахи в школі». Програму запустили у вересні 2013 року і запрацювала вона наступним чином: за принципом тристоронності співпрацю налагодили федерація шахів Польщі та обласні федерації, уряд та безпосередньо початкові школи, в яких запускається програма. Загалом для  старту проекту обрали 3 воєводства: мазовецьке, підліське, святокшизьке (mazowieckie, podlaskie, witokrzyskie) та ще декілька районів додатково. 

З вересня 2013 року шахові заняття були запроваджені у 152 школах, що охоплюють 4500 учнів 1 і 2 класів. До речі, це прерогатива польського досвіду: міністерством рекомендується, щоб панівною формою занять були саме розвага, ігри та ситуації із завданнями для учнів 1-3 класів початкової школи, на яких, власне, і орієнтується програма. В 4 воєводствах проект поки що у стадії підготовки. В рамках освітньої шахової інновації вже встигли підготувати понад 300 вчителів. До речі, на веб-сторінці інформаційної підтримки проекту регулярно з’являються оголошення про дво-, трьоденні семінари кваліфікаційної допомоги в тій чи іншій області, до яких може долучитися будь-який охочий вчитель.

Наприклад, в мазовецькому воєводстві, яке завбільшки з Рівненську область, проект реалізований у 83 школах. У самій Варшаві, яка кількістю населення дещо перевищує Львів, залучені 72 початкові та 154 громадські школи, підготовлено 146 педагогів. Траплялися випадки, що в деяких школах проект стартував не так під тиском Відділу освіти, як самих батьків. Воно й не дивно, 1 година занять в тиждень стала для дітей великим задоволенням, про що свідчать хоча б ці відгуки школярів.

Шахи навчили мене поважати інших дітей. Бо навіть якщо граю з кимось слабшим, то програю, якщо зроблю помилку – Кшишь, 6 років

Шахи вчать нас як вигравати і програвати – Зося, 8 р.

Шахи - не тільки наука, але також чудова розвага – Зузя 7 р.

Серія підручників для наймолодших «Граймо у шахи»

Редакція Шахи.укр бажає львів'янам натхнення в реалізації дуже правильної шахової програми. Ми сподіваємося, що і в інших регіонах України за підтримки шахових активістів та зацікавлених батьків схожі програми будуть, як мінімум, обговорюватися.  

http://xn--80aq2bk.xn--j1amh/chess/2015/08/27/chess-at-schools-lviv.html

Ексклюзивне інтерв'ю посла України в Німеччині Андрія Мельника агентству "Інтерфакс-Україна".

Запитання: Відносини Москви та Берліна донедавна були дуже тісними: в Німеччині була популярна Ostpolitik, Росія була великим торговельним партнером. А чим зараз для Німеччини стала Росія?

Відповідь: За моїми особистими спостереженнями, в політичному істеблішменті Німеччини відчувається велике розчарування діями керівництва Росії. Нині позиція німецького уряду стала дуже стриманою, у Берліні переважає дуже тверезий погляд на речі. Водночас Німеччина не може не рахуватися з Росією як важливим чинником міжнародної політики, і тому відносини необхідно підтримувати, навіть попри розчарування. Це особиста позиція і канцлера Ангели Меркель, і глави Міністерства закордонних справ. Тому відбуваються регулярні телефонні розмови з президентом Росії - і безпосередньо, і в ширшому нормандському форматі. Але ілюзій про так зване партнерство заради модернізації більше немає, на них сьогодні, по-моєму, поставлено жирний хрест.

Важливим є і той факт, що в німецькому суспільстві відбулися тектонічні зміни стосовно Росії. Про це свідчать останні опитування громадської думки: близько 82-83% німців вважають, що ситуація в Росії розвивається негативно. І лише 12-15% ставляться до Росії добре. Що стосується особисто Володимира Путіна, то у 2008 році до нього позитивно ставилися 44% німців, на сьогодні - лише 8%, а негативно - 66%.

Запитання: А що показують німецькі ЗМІ?

Відповідь: Картинка дуже динамічна. Якщо минулого року німецькі ЗМІ, за традицією, ставилися з певною повагою та пієтетом до Росії, то на сьогодні їхня позиція дуже і дуже критична в усіх відношеннях. Наприклад, близько 55% німців вважають В.Путіна та Росію винуватими у війні проти України, ще 34% вважають винуватими сепаратистів. Це все впливає на те, яким чином мас-медіа висвітлюють цей конфлікт.

На сьогодні німецькі медіа на перше місце ставлять питання про те, яким чином буде завершено цей конфлікт (тобто виконуються чи ні Мінські угоди). Також дедалі більше уваги ЗМІ приділяють питанню ситуації з правами людини в Росії (при чому дуже критично), особливу увагу приділяючи ситуації в Криму.

Щоправда, не можна говорити про всі ЗМІ однаково. У друкованих ЗМІ позиція однозначно дуже і дуже критична. На телебаченні не рідко відчувається російський вплив, навіть на центральних каналах ZDF та ARD.

Українське питання стало критичним у контексті Росія-Німеччина, інтерес до нашої країни в німецьких ЗМІ, політикумі й у громадськості має безпрецедентне значення, і тому ми намагаємося цей історичний момент максимально використовувати, щоб обстоювати й доносити свою позицію.

Запитання: А який вплив на громадську думку мають німецькі лобісти Росії, наприклад, колишній канцлер Герхард Шредер?

Відповідь: Саме ця фігура на сьогодні є дуже суперечливою. Ставлення більшості громадськості та ЗМІ до цього політика, виходячи з позиції, яку він займає протягом останніх років, досить критичне. Тому думка екс-канцлера, зокрема щодо ставлення німецького уряду до Росії, яку він висловлює в ЗМІ, сприймається відповідним чином через призму нинішньої його посади.

Запитання: Чи вдалося сформувати проукраїнський пул німецьких політиків?

Відповідь: Наважуся сказати, що він існує, і очолює його особисто федеральний канцлер. Практично в усіх політичних партіях - від провладних до опозиції - є багато впливових політиків вищого ешелону, які глибоко залучені в українські події. Наприклад, за останній час не було жодного засідання комітету із закордонних справ і з питань ЄС бундестагу, де б не звучало українське питання. На нашому боці правда, і тому кількість політиків, що симпатизують Україні, зросла дуже серйозно, про це можна сміливо говорити.

Запитання: Як позиція Меркель стосовно Росії вплинула на її особистий рейтинг?

Відповідь: Рейтинг федерального канцлера Ангели Меркель був і залишається неймовірно високим. Фактична російська агресія Росії проти України стала одним із головних питань порядку денного глави німецького уряду протягом останніх місяців. Я неодноразово брав участь у непростих переговорах і скажу, що канцлер володіє ситуацією щодо Мінських угод краще, ніж будь-хто із дипломатів. Оскільки А.Меркель є їхнім співавтором, то успіх чи неуспіх цих домовленостей для Німеччини вже не лише зовнішньо-, а й внутрішньополітичне питання: це насамперед питання успіху канцлера як найвпливовішого політика в Німеччині. Однозначно - А.Меркель - лідер номер один, і її особиста участь у процесі дає нам сподівання на те, що мирне врегулювання не зупиниться на півдороги.

Запитання: Чи можна говорити, що Німеччина стала справжнім лідером в Європі - не лише економічним, а й політичним?

Відповідь: Я думаю, це відповідає дійсності. Німеччина понад рік тому офіційно заявила про намір, виходячи з потужної економічної ролі, брати на себе більше відповідальності й у вирішенні глобальних питань. І якщо тоді це виглядало як щось гіпотетичне, то нині Німеччина почала займати дуже активну позицію на світовій арені. І ми, українці, це відчуваємо по-особливому, насамперед у контексті Мінських переговорів.

Запитання: А навіщо тоді Німеччині була Франція в цьому питанні?

Відповідь: Дипломатична ініціатива, наскільки ми можемо судити, виходила саме від німецької сторони. Але запрошення французів до цієї дуже важливої ініціативи було необхідним, щоб показати - це політика тандему двох великих держав, яка спирається на згоду всього Європейського Союзу в координації з США.

А взагалі крок канцлера Німеччини, яка спільно з французьким президентом узяла на себе провідну роль щодо розв’язання конфлікту на сході України, є справді безпрецедентним у новітній історії.

Запитання: Окрім українського питання, де Німеччина ще відзначилася?

Відповідь: Роль Німеччини відчувається дедалі більше й у вирішенні інших питань. Наприклад, "іранське досьє" - окрім п'ятірки постійних членів Ради безпеки ООН, і голос Німеччини звучить у цьому форматі дуже потужно. Тому, я думаю, що це також частина тенденції, що намітилася.

Німеччина тривалий час намагалася залишатися, озираючись на історичні обставини, "в тіні", насолоджуючись своїм економічним потужним розвитком. Берлін був досить стриманим, щоб проектувати цю економічну та людську потужність на глобальні події.

Якщо подивитися на хоча б такий показник, як географія зарубіжних візитів А.Меркель, то навіть це дає певне уявлення, де сьогодні б'ється серце не лише європейської, а й світової політики.

Запитання: Тобто цей телефон, по якому можна подзвонити в Європу, про який колись запитували американські лідери, розташований у Берліні?

Відповідь: Я думаю, що, не ставлячи під сумніви зусилля Туска та Могеріні, роль Німеччини на сьогодні є такою. І телефон у канцлера, судячи з нашої інформації, дійсно "гарячий", він не відключається ні вдень, ні вночі. При чому і на східному, і на західному напрямку.

Запитання: Наскільки в Німеччині сильні антиамериканські настрої?

Відповідь: Ситуація з цим антиамериканізмом є дещо парадоксальною. У Німеччині, в німецькому суспільстві, як не дивно, антиамериканізм досі є. Це проявляється навіть у тому, кого німці вважають винуватим у розпалюванні конфлікту на сході України: 55% - росіян, 34% - сепаратистів, і при цьому - 17% схильні звинувачувати США, а 8% - ЄС.

Антиамериканізм є, і це складно пояснити. З одного боку, в східній частині Німеччини залишилася досить велика кількість людей, на яких впливала ще радянська пропаганда. Це люди старшого віку, для них Америка не припиняла нести в собі образ ворога.

З іншого боку, навіть у західній частині Німеччини є достатньо скептиків. Це обумовлено, зокрема, скандалами з прослуховуванням німецьких політиків американськими спецслужбами, що безумовно підірвало довіру і це не могло не позначитися на загальному політичному процесі.

Для мене це дивно. У численних дискусіях, зокрема на телебаченні, я ставив своїм німецьким партнерам риторичне запитання - чи змогла б Німеччина бути настільки економічно успішною після Другої світової війни, коли б не допомога США? І не лише план Маршалла, а й узагалі - політична підтримка, яка завжди була відчутною в західній Німеччині? На жаль, це запитання залишається риторичним, але ми його не можемо не враховувати.

Відверто антиамериканські, а також антиглобалістські настрої мають місце в лавах окремих політичних сил. Насамперед це Партія лівих (виникла на основі колишньої компартії в НДР - СЄП), яка нині перебуває в опозиції (а це близько 10% виборців). І з цим не можна не рахуватися.

Запитання: Наскільки політикум Німеччини хоче залучення США до європейських політичних справ?

Відповідь: США залишаються для німецьких політиків украй важливим партнером, навіть незважаючи на присутні антиамериканські сентименти в суспільстві. Зокрема, це проявляється у створенні зони вільної торгівлі між ЄС та США. Також є певне розуміння, що позиція ЄС має бути синхронною з США у важливих глобальних питаннях. Насамперед йдеться про спільну лінію поведінки стосовно агресії Росії. До речі, як один з аргументів щодо недоцільності постачання зброї Україні німецькі політики якраз використовують твердження, що в цьому питанні не можна дозволити росіянам роз'єднати Захід.

Запитання: Який тренд склався у відносинах з Україною?

Відповідь: Щоб його визначити, достатньо подивитися на кількість візитів за останній час. Двічі наш президент Петро Порошенко був у Німеччині - в Мюнхені (на форумі з безпеки - ІФ) та Берліні, де проводив переговори з канцлером. Двічі в Німеччині перебував прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Також був голова парламенту, чотири рази - міністр закордонних справ. І така сама динаміка в Україну - за цей час у Києві побували канцлер А.Меркель, президент Німеччини Йоахім Гаук приїжджав на святкування річниці Євромайдану, вперше за останні десять років приїжджав голова парламенту Норберт Ламмерт.

Запитання: Чи вірять німецькі лідери нашим політикам?

Відповідь: Абсолютно. Кілька днів тому відбувся візит прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. І канцлер А.Меркель, яка є стриманою у висловлюваннях, особливо на публічних прес-конференціях, після непростих переговорів про реалізацію реформ президентом, урядом та парламентом України заявила, що високо цінує зусилля всіх гілок української влади. Отже, російська пропаганда, яка працює на розкол, тут не спрацьовує.

Та й останні переговори підтвердили, що німецький уряд готовий допомагати Україні не лише в глобальних питаннях, а й у питаннях фінансової стабілізації, проведенні реформ, наданні гуманітарної допомоги, участі в конкретних проектах. Успішність проведення реформ в Україні для канцлера Німеччини є не менш важливим питанням, ніж Мінські домовленості.

Запитання: Як позначилися односторонні торговельні преференції ЄС Україні на двосторонніх відносинах?

Відповідь: Можна констатувати, що односторонні торговельні преференції ЄС Україні почали активно використовуватися українськими товаровиробниками. Якщо в цілому, то торгівля минулого року скоротилася, на що були об'єктивні умови: війна, а також падіння купівельної спроможності в Україні. Товарообіг із Німеччиною становив $8 млрд, при цьому наш експорт зріс менше ніж на 1%. Тобто статистика, з одного боку, не дуже оптимістична. Але є й особливості. У Нижній Саксонії (друга після Баварії за величиною земля) статистика вже інша: тенденція падіння німецького імпорту в Україну збереглася і щодо цих земель, а ось український експорт зріс на 37%. А в Тюрингії - більш ніж на 40%! При чому, якщо раніше в структурі експорту переважала сировина, то нині важливе місце посідає продукція харчової промисловості, а третина нашого експорту до Німеччини - продукція машинобудування. Один із прикладів - завод "Леоні" у Львівській області, який виробляє систему кабелів для німецьких автомобілів.

Водночас у 2,5 раза зріс імпорт газу з Німеччини - частка цієї країни в загальному балансі реверсу газу в Україну сягнула 20%. Це також свідчить на нашу користь - уперше у нас були прозорі прямі контракти з німецькими компаніями.

Тобто, тенденція та структура товарообігу змінюються. І щоб ще більше поліпшити показники торгівлі, вітчизняним товаровиробникам необхідно зосередиться на сертифікації - це питання не менш важливе, ніж торговельні преференції.

Запитання: Яку роль відіграє українська громада Німеччини?

Відповідь: Громада українців у Німеччині велика, і мене радує, що порівняно з періодом, коли сім-вісім років тому я працював у консульстві в Гамбурзі, вона стала більше організованою та дієвою. Це відчувається за рівнем заходів, які громада проводить власними силами. До того ж кількість організацій уже настільки зросла, що ми плануємо 30 травня провести в посольстві з'їзд українських об'єднань Німеччини. Між ними є дуже здорова конкуренція. Одна зі сфер взаємодії - направлення гуманітарних вантажів. Так через місяць ми направлятимемо велику колону з вантажем із Ганновера, така сама колона піде ще до Великодня з Берліна і наприкінці квітня - з Дрездена. Такі конвої направляються регулярно.

Ми допомагаємо громаді в питаннях освіти, суботніх шкіл. Хоча і ці напрями забезпечуються переважно за рахунок волонтерів, але плануємо активно підключатися в межах тих незначних матеріально-фінансових можливостей, які у нас є. Наприклад, громаді Берліна ми готові надати зал посольства для роботи суботньої школи, яка останнім часом тулилася по різних місцях.

Тобто взаємодія між посольством і громадою є досить ефективною, і ми в подальшому намагатимемося досягти ще більшої синергії наших зусиль.

Запитання: З огляду на збільшення ролі Німеччини, яким є стан українського диппредставництва?

Відповідь: Проблеми в державі, звичайно ж, позначаються і на роботі посольства. З іншого боку, ми сприймаємо нинішню непросту ситуацію як об'єктивну реальність. І з урахуванням надзвичайних зусиль держави, суспільства, численних жертв рядових українців уся команда посольства є позитивно зарядженою. З огляду на зростання ролі Берліна, про яку ми говорили, відповідальність також зростає пропорційно. Відчуття того, що всі ми працюємо в умовах надзвичайного дипломатичного стану, є в усіх моїх колег у дипмісії.

http://ua.interfax.com.ua/news/interview/259313.html

Президент України провів зустріч з першими детективами Національного антикорупційного бюро, під час якої відбувся обмін думками щодо головних напрямків протидії корупції в Україні.

Президент наголосив на тому, що будь-яке питання, яке піднімається на міжнародних зустрічах – безвізовий режим для України з боку ЄС, кредити від МВФ, отримання коштів від Світового банку – пов’язані з боротьбою з корупцією. «Ми маємо продемонструвати рішучі результати у цій боротьбі», – наголосив Президент.

«Ми не збираємось миритися з корупцією, які б посади не займали корупціонери», – зазначив Глава держави та висловив сподівання, що Національне антикорупційне бюро, як й Національна поліція, стануть символом довіри народу. Президент підкреслив, що буде оцінювати роботу НАБУ по двом критеріям: рівень довіри людей і об’єктивна оцінка місця України в антикорупційному світовому рейтингу.

«Армія борців з корупцією, яку ми зараз створюємо, має забезпечити нам перемогу на внутрішньому фронті. Так само, як ми за рік створили Збройні сили України, абсолютно нові, які зараз стали однією з найбільш боєздатних і, напевно, найбільш хороброю армією на континенті. Так само нам потрібна потужна антикорупційна армія всередині країни, яка дозволить нам перемогти не менш небезпечного ворога, ніж агресор зі Сходу», – сказав Президент.

Говорячи про пріоритети в боротьбі з корупцією, Президент закликав «не розмінюватися на дрібницях»: «На жаль, цілі сектори економіки дуже далекі від прозорості. Якщо говорити по галузям, це енергетика, експортні операції, проблеми контрабанди, робота з акцизом, відшкодування ПДВ, неефективне корупційне управління державними активами і державними підприємствами». Окрему увагу Глава держави зосередив на політичній корупції, «коли в Парламент заходять гроші, купуються депутати».

«Головні результати – це не кількість порушених кримінальних справ, навіть, не кількість затриманих. Головний результати – це коли справа дійшла до суду і злочинець отримав відповідний вирок», – наголосив Президент, запевнив детективів у своїй повній довірі та підтримці та повідомив, що за його дорученням напрацьована низка аналітичних матеріалів щодо головних корупційних ризиків, які передані до НАБУ.

Під час обміну думками з групою перших детективів наголошувалося на необхідності активної антикорупційної діяльності в судовій системі та заборони застави для корупціонерів, яка дозволяє затягувати судовий процес та уникати відповідальності. Президент зазначив, що очищення судової гілки влади є вкрай необхідним, і відповідні зміни вже починають діяти.

Глава держави відзначив, що держава забезпечила нових детективів НАБУ усім необхідним для ефективної протидії корупції, включно з високим рівнем фінансового забезпечення працівників.

За словами Президента, антикорупційна політика України має повну підтримку з боку країн-партнерів як у фінансовому забезпеченні, так і в навчанні та залучені фахівців з інших країн, які мають відповідний успішний досвід протидії корупції. Детективи НАБУ будуть мати усе необхідне обладнання та оперативно-технічні засоби для ефективної роботи та будуть забезпечені силами спеціального призначення для проведення антикорупційних операцій.

http://www.president.gov.ua/news/prezident-obgovoriv-z-pershimi-detektivami-nabu-prioriteti-u-35979

Президент Петро Порошенко взяв участь у церемонії складання присяги державного службовця детективами Національного антикорупційного бюро України. «Завдання антикорупційної системи України – знищити корупційного монстра», – заявив Глава держави.

Президент привітав перших детективів, які приступають до виконання своїх службових обов’язків: «Ви – справжній спецназ, який суспільство найняло, навчило, довірило і відрядило на боротьбу з корупцією».

«Працюйте без оглядки на обличчя, посади, погони. Думайте лише про нашу Україну. З вами готовий буде співпрацювати кожен українець. І нехай вас бояться хабарники. Страх і совість, закон і право – ось що вам дозволить подолати корупцію. Ще раз наголошую, що політична воля для досягнення цього результату вам надана. Створення законодавчої бази та відповідної інфраструктури – завершується. Час для переможного наступу настав», – заявив Петро Порошенко.

Президент відзначив, що не лише Україна очікує від нових детективів НАБУ ефективного старту. «Великі сподівання на вас покладають наші партнери у Європейському Союзі і у всьому світі, щоб за величезними інституціональними реформами, створенням Антикорупційного бюро, Антикорупційної агенції, структур, які забезпечать ефективну боротьбу України з корупцією, нарешті, прийшли конкретні справи», – наголосив Глава держави.

Президент висловив сподівання, що вже через 2-3 роки Україна опиниться на почесних місцях у Індексі сприйняття корупції біля своїх європейських партнерів – Чехії, Словаччини, біля Грузії, яка розпочала ці реформи кілька років тому.

Президент особливо відзначив, що обрані пройшли суворі випробування, адже з-поміж понад 2700 кандидатів були відібрані 70 найкращих. Голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник також був обраний в результаті конкурсу, за перебігом якого спостерігала вся країна. «Лише такі чесні і прозорі конкурси ведуть до створення принципово нової правоохоронної системи», – наголосив Глава держави.

Президент зауважив, що на підставі саме таких конкурсів в Україні створюється патрульна поліція, яка вже користується колосальною довірою громадян. Безпрецедентний процес очищення почався в прокуратурі, де відбувається повна конкурсна заміна керівництва місцевих прокуратур. Таку ж технологію буде запроваджено у очищенні судової системи.

Глава держави повідомив, що він звернувся до Голови Верховної Ради з проханням разом з проектом змін щодо судової реформи, напрацьованим Конституційною комісією, направити на аналіз до Венеціанської комісії пропозиції незалежних експертів, які передбачають найрадикальніший варіант очищення суддівського корпусу. «Суди сьогодні є слабкою ланкою, яка інколи руйнує наш спільний наступ у боротьбі з корупцією, а вони мають стати надійною і ефективною системою, яка дозволить нам будувати нову державу», – відзначив Президент. Президент також акцентував увагу на тому, що сьогодні СБУ та ГПУ, міліція затримують в десятки разів більше хабарників, ніж раніше, і треба, щоб корупціонери у судовому порядку несли покарання відповідно до законодавства.

«Головна відмінність від попередніх часів – ми звільняємо людей навіть за підозру в хабарництві. Ми не боїмося виносити це сміття з хати. Ми нічого не приховуємо від суспільства. Це демонструє наявність сильної політичної волі до боротьби з таким злом, як корупція, але викривати, звільняти, навіть, затримувати, – цього зараз вже недостатньо. Люди справедливо вимагають сурового кримінального покарання за корупційні дії», – підкреслив Президент.

Глава держави відзначив, що очікує від Верховної Ради прийняття Закону, який забороняє відпускати під заставу держслужбовців, підозрюваних у корупції, а також обрання вже цього тижня сімох представників Парламенту до Комісії, яка шляхом відкритого конкурсу повинна обрати головного антикорупційного прокурора країни та сформувати Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Посада детектива є новою для України, наголосив Президент. Детектив поєднуватиме оперативно-розшукові та слідчі функції. І саме Національне антикорупційне бюро України змінює підходи у роботі правоохоронних органів: вперше запрацюють детективи та аналітики, які використовуватимуть найсучасніші технології та методи розслідування. Очікується, що вже з 1 жовтня 2015 року розпочнеться повноцінний процес розслідування, і до кінця року перші антикорупційні справи будуть спрямовані до суду.

Ілюстрований посібник «Редагуймо Вікіпедію»відтепер доступний українською мовою. Цей ілюстрований, компактний посібник з редагування вільної енциклопедії, створений Фондом Вікімедіа, щоби дати можливість будь-якій людині легко і швидко перейти від пасивного читання енциклопедії до її редагування і поліпшення. Українці стали шостою мовною спільнотою, яка переклала цю брошуру.

Про цю знаменну подію в житті української спільноти вікіпедистів інформує блог громадської організації «Вікімедіа Україна».

Як зазначається, деталізовна й розгалужена довідкова система Вікіпедії може бути ненайзатишнішим місцем для початківця. Посібник «Редагуємо Вікіпедію» створений саме для того, щоб у простій і компактній формі, на конкретних прикладах пояснити основні засади Вікіпедії і надати необхідні для «легкого старту» знання. Його переклад та адаптація українською мовою стала можливою завдяки волонтерській праці українських вікіпедистів.

Посібник знайомить читача з різними аспектами вільної енциклопедії — від опису інтерфейсу, перемикання мов і пошуку інформації до конкретних покрокових інструкцій з редагування статті — як візуальним редактором, так і в режимі редагування коду. Посібник також описує ключові правила, які застосовуються до вмісту статей, і показує їх застосування на конкретному прикладі.

Не менш важливим аспектом Вікіпедії є взаємодія між редакторами. У брошурі можна знайти інформацію про те, як звернутись до іншого учасника по пораду, як створити власну сторінку користувача і як користуватись сторінками обговорень. Також у посібнику згадуються й інші цікавинки — тематичні тижні й місяці, вікіпроекти, а також досвід редакторів з інших країн.  У ньому також можна побачити світлини вікіпедистів, серед яких є й адміністраторка української Вікіпедії користувачка Erud (на обкладинці).

Редакторами Вікіпедії є волонтери, які у свій вільний час долучаються до поліпшення онлайн-енциклопедії. Кожен може долучитись до її редагування, зокрема й Ви. Тільки спільними зусиллями можна створити вільну енциклопедію на високому якісному рівні, — йдеться у повідомленні.

Ознайомитись та завантажити PDF-версію посібника відтепер можна на Вікісховищі (ліцензія CC BY-SA 3.0). В той же час, щоб отримати друковану версію, Вам необхідно звернутися до громадської організації «Вікімедіа Україна».

Як також зазначається, у квітні 2012 року побачив світ посібник  «Як редагувати Вікіпедію»(упорядник – Сергій Петров, за загальною редакцією Євгена Букета), який став  першим посібником з редагування Вікіпедії, що був виданий українською мовою.

Джерело:  блог громадської організації «Вікімедіа Україна» (текст доступний за ліцензією CC BY-SA 3.0)