Відлуння наших справ



Чоловік ішов по долині в Піренеях, коли зустрівся йому старий пастух. Він поділився з ним своєю їжею , і довший час вони сиділи і розмовляли про життя. 
Чоловік сказав, що коли хто-небудь вірить в Бога , він  повинен також розуміти , що він не є вільним , оскільки Бог керує кожним його кроком.
У відповідь на це пастух провів чоловіка в яр , де він міг почути з абсолютною чистотою  відлуння кожного звуку.
- Життя є цими стінами , а доля - це той крик , який робить кожен з нас,- сказав пастух.
- Все , що ми робимо , відображається в Його серці і повертається до нас в тому ж самому вигляді.
Бог - це відлуння наших справ.

Ой гори ж мої гори

 Ой, гори ж мої, гори  
  Високі, зелені! 
  Чи заплачете ви, гори, 
  По мені, по мені?  
  Чи заплачете ви, гори, 
По мені, по мені?

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, смереко,
Як поїду я від тебе |
Далеко-далеко?  

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, ялице,
Як мене чужа команда |
На войну закличе?  

Чи заплачеш, засумуєш
За мною, дівчино,
Як побачиш край дороги |
Червону калину?  


Чорне море

Чорне море, Чорне море, гей! Гарне море, гарне море, гей, гей! Чорне море, гарне море, а все єдно Чорна Гора, Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!

Ніхто не зна, ніхто не зна, гей, гей! Де сховався месяц не зна, гей, гей! Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула моя киця, Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей! Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула молодиця, Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!      Чекай куме, чекай куме, гей, гей! Курнєм куме, курнєм куме, гей, гей! Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта, Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей! Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта, Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей! Чуєш Іване, мій сине, гей, гей! З полонини пісня лине, гей, гей! Я ніколи і нікому не віддам рідного дому, Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей! Я нікому і ніколи не віддам ці гори-доли Знає неня Чорна Гора!..

 

Ти не моя дівчино дорогая ...

Ти не моя, дівчино дорогая! І не мені краса твоя; Віщує думонька смутная, Що ти, дівчино, не моя! Ти не моя! За личко гарне Справляє хтось колодія… Мої ж літа проходять марне, Бо ти, дівчино, не моя!..

Ти не моя! Но що ж я маю? Чим похвалюсь тобі і я? Хіба лиш тим, що тя кохаю; Но ти, дівчино, не моя!..

Ти не моя!.. І брови чорні Милує інший, а не я, І інший хтось тебе пригорне, А ти, дівчино, не моя!.. Ти не моя, голубка сива!..  Щаслива доленька твоя, Моя же доля нещаслива, Бо ти, дівчино, не моя!. 

Віра , Надія , Любов

Де не буває Віри, там немає Надії та Любові.

Іван ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (Поет, священик; бл. 1651 – 1701)

Щастя , як мить...

Линуть мрії в журавлинім леті, Сум і радість носять по планеті. Безмірно сумна, приходить весна Без Тебе.

Щастя - це рівнять Тебе з Весною, Щастя - хоч хвилину буть з Тобою, Невже ж ця блакить, як мить, пролетить Журбою.

Вірю, що згинуть негоди й невдачі, Лихо і  смуток геть пролетить. Хочу в очах твоїх вічно Я  бачить, Золото сонця і неба блакить.

Буде ніч закохано спадати, Кольорові сни на землю слати, І щастя Твоє всі ріки заллє Весною.

Три дороги


На крилах весен летять сини.
Самотньо в осінь вернувся ти.
І все побачив, і зрозумів:
Печальна казка щасливих днів.


 І кожен вийде за свій поріг —
На три дороги зі ста доріг.
Одна — в розлуку, друга — в любов,
  Остання — та, що не знайшов.


Дощі холодні, гіркий туман ...
І три дороги судились нам:
Одна — в розлуку, друга — в любов,
  Остання — та, що не знайшов.

Ключі у вирій, самі сади,
Солодко пахне осінній дим.
Палає листя, любов сія,
  Погасла пісня — ще не моя!
                                                                                                                                              

Мудрі ради...щоб багато не говорити

Щоб людина не говорила надто багато дурних слів , Бог дав їй десять пальців, щоб пам’ятала його мудрі ради: 

«Щоб перше слова було добре,rose Щоб друге слово було правдиве,rose Щоб третє слово було справедливе,rose Щоб четверте слово було щире,rose Щоб п’яте слово було відважне,rose Щоб шосте слово було делікатне,rose Щоб сьоме слово несло втіху,rose Щоб восьме слово було ласкавим,rose Щоб дев’яте слово було сповнене поваги,rose Щоб десяте слово було мудре,rose Далі мовчи!»  heart