Українська влада втрачає останніх союзників у Європі

Непоступливість у питаннях дотримання прав людини і припинення політичних репресій загрожує нинішній українській владі втратою останніх союзників у Європі

Фактична відмова влади в Україні дослухатися до вимог припинити репресії і шанувати права людини провокує Захід на запуск механізмів, які робитимуть реалізацію всіх її зовнішніх ініціатив залежними від стану демократії в державі. У цьому питанні знову далася взнаки ментальна прірва, яка розділяє наше керівництво й західних чиновників та дипломатів.

БІТОЮ ЧИ РУКАВИЧКОЮ?

Київ із певним острахом очікував реакції Європи на арешт Тимошенко, але, коли за цим не було введено санкцій на кшталт заборони в’їзду чи арештів рахунків, розслабився, вважаючи Захід нездатним на «серйозний» вплив.

Натомість ЄС і його провідні учасники, а також керівництво інших європейських структур діють за «довшим» сценарієм, який передбачає скерування України в потрібному напрямі за допомогою «м’якого тиску». Мовляв, не хочете виконувати зобов’язання перед Європою, наполягаєте на своєму праві встановлювати режим «а-ля Рюс», берете європаузу – ваше право. Але тоді не звертайтеся по допомогу. А якщо звернетеся, будьте готові спершу прозвітувати за виконані домовленості.

Зсередини України такий підхід видається неефективним і навіть дещо дивним: за кілька місяців спроб його застосування очевидного впливу наша влада не зазнала. Навіть навпаки, немов хизуючись, і далі накопичує рішення, проти яких європейці виступають найбільш наполегливо.

Однак такий підхід розрахований на тривалий час. Це дає змогу і самим європейцям виробити адекватний підхід до нашої держави (яка нині не є пріоритетним питанням порядку денного), і українському керівництву відчути все «задоволення» від стрімкого сковзання на маргінес європейського життя, в компанію до Лукашенки. У Давосі президент Янукович має шанс відчути це сповна. ДО СТІНКИ Кадрові зміни, що відбулися в низці європейських інституцій, не сприятимуть спробам української влади вибратися з дипломатичної пастки, куди вона потрапила з власної волі. Замість лояльного турка Мевлюта Чавушоглу президентом Парламентської асамблеї Ради Європи став француз Жан-Клод Міньйон. Крім того, що Франція виступала чи не за найжорсткіші санкції проти України за справу Тимошенко, ще й Міньйон належить до Європейської народної партії, яка є чи найактивнішим із-поміж європейських політсил захисником Тимошенко та інших політв’язнів. Звісно, посада президента ПАРЄ зв’язана механізмами прийняття рішень і домовленостями між фракціями, але вплив головуючого на процедуру й безпосередній перебіг розгляду тих чи інших питань Асамблеєю залишається значним.

Тим більше що заміна у складі моніторингового комітету досвідченого й амбітного Сергія Головатого на Юлію Льовочкіну здається посиленням «міжнародного представництва» найближчого оточення Януковича, але може також відкрити в тилу регіоналів у ПАРЄ справжній «другий фронт». Як уже пересвідчилися помаранчеві в 2007-му, незадоволеності своїх амбіцій Головатий не пробачає. В іншого представницького органу, що впливає на уми і настрої євробюрократів, – Європейського парламенту – також нове керівництво. Поляка Єжи Бузека (який мав контакти з різними політичними силами в Україні) змінив німецький соціаліст Мартін Шульц. На думку оглядачів, він більше уваги приділятиме внутрішнім питанням ЄС. Дехто в Партії регіонів навіть поспішив потішитися, що потік заяв і вимог до української влади щодо припинення репресій у зв’язку з цим може зменшитися. Тим більше що група «Прогресивний альянс соціалістів і демократів» у Європарламенті має угоду про співпрацю з ПР. Однак нещодавно речники групи заговорили про «оцінку» цієї угоди, про очікування «сильного сигналу» від ПР щодо «просування в напрямі захисту прав людини і верховенства права, на яких базується європейська інтеграція». Інакше під питанням може опинитися існування угоди про співпрацю з регіоналами. Оскільки згаданих «сигналів» (ані сильних, ані слабких) зі зрозумілих причин не очікується, європейські соціалісти можуть постати перед потребою визначатись. А вибір між відчуттям консенсусу з іншими фракціями (необхідного для ухвалення непростих рішень для подолання економічної кризи) і партнерством із Партією регіонів, яка не здатна дотримати слова, видається очевидним. Таким чином, українська влада виявляється притиснутою до стінки: представницькі органи європейських інституцій і далі генеруватимуть – або й посилять – заяви і декларації, які звертатимуть увагу на недемократичний характер українського керівництва. Вимога звільнити Тимошенко, Луценка та інших і без того є рефреном у спілкуванні європолітиків й наших посадовців. На цьому інформаційному та політичному тлі тримати будь-які позитивні для себе рішення в Європі для Януковича і Ко буде практично неможливо.

ЧИ СТРАШНА «М’ЯКА СИЛА»? Звісно, безпосередньої загрози бізнесовим та адміністративним інтересам вітчизняного істеблішменту така ситуація не становить. Однак вона має важливий далекосяжний ефект. Передусім рефрен про «Тимошенко, Луценка та інших» асоціюється з Україною не лише в єврочиновників, а й у громадян. Відтак піти на якусь змістовну співпрацю з Україною провідні держави ЄС, як і Союзу загалом, зможуть лише після принципових зрушень у позиціях Києва. Нині дедалі більше схоже, що вона буде тільки після зміни політичного складу української влади. Це має, своєю чергою, подальші наслідки. Зокрема, бюджет може не отримати валютної зливи з кишень євротуристів з причин відсутності таких. Те, що абсолютна більшість футбольних команд під час Євро-2012 вирішила оселитися в Польщі, може бути попереджувальним сигналом: за командами таке рішення можуть ухвалити і вболівальники. Сприйняття України як невільної країни проектує відповідне ставлення до виборів. Нашій опозиції буде доволі легко переконати європейців, що в неї «вкрали перемогу» (звісно, якщо вона сама не дискредитує себе чварами чи іншими бездарними діями на перегонах). У 2004 році саме ставлення світу було одним із потужних факторів, які мобілізовували на боротьбу українських громадян і надавали їй міжнародної легітимності. Нині влада робить усе, щоби протести опозиції знову сприймалися як боротьба за свободу. У такому разі спроби придушити їх силою, навіть успішні, – це прямий шлях до тих безпосередніх і відчутних візових та фінансових санкцій, яких влада побоювалася в контексті справи Тимошенко. Виходу з цієї пастки для нинішньої влади немає. Тобто є, але він потребує докорінної, принципової зміни в її ставленні до суспільства, опозиції, міжнародних зобов’язань. Як свідчать два останні роки, сподіватися на це – утопія. Отже, європейці можуть по-своєму мати рацію, не витрачаючи нервів і ресурсів на «вгамування» українського керівництва, а лише м’яко відтискаючи його в глухий кут.

ТУТ

А.Гроссу:Ю.Тимошенко, Ю.Луценко є ПОЛІТВ'ЯЗНІ, а Янукович-суддя

Голова фракції соціалістів, яка є союзниками ПР в Європейському парламенті, Андреас Гросс назвав Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та Валерія Іващенка політичними ув’язненими.

Юлія Тимошенко, Юрій Луценко і Валерій Іващенко є політичними в'язнями, оскільки ніхто не пред'явив досі достатніх доказів їхньої провини. Про це заявив голова фракції соціалістів, депутат ПАРЄ зі Швейцарії Андреас Гросс.
«Я цілком допускаю, що, працюючи в уряді, ці люди вчинили також кримінально карані проступки, але достатніх доказів наразі ніхто не пред'явив. Саме тому сьогодні я повинен визнати: так, вони є політичними в'язнями».
У випадку з Юлією Тимошенко у Андреаса Гросса складається враження, що президент Віктор Янукович «особисто діяв в якості судді», а суд у її справі був дуже далекий від стандартів незалежної юстиції і «не відповідав рівню нормального європейського суду».
«Перш за все я підкреслю, що для мене справа Тимошенко — це тільки вершина айсберга. Але вона лише символізує фундаментальні проблеми в Україні. Її випадок — приклад того, як Кримінальний кодекс стає інструментом влади і досягнення політичних цілей. Політичні помилки колишніх членів уряду повинні каратися саме політичним шляхом. Якщо ви зробили таку помилку, ваші опоненти повинні переконати народ, що на наступних виборах вас слід викинути з влади і віддати її комусь іншому. Це достатня кара», — підсумував євродепутат.
Нагадаємо, парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію про стан демократії в Україні. У разі невиконання прийнятих у документі рекомендацій, асамблея введе санкції проти країни. Головна вимога ПАРЄ — звільнити членів колишнього уряду.

ТУТ

ПАРЄ пригрозила Україні санкціями

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) на своєму засіданні 26 січня прийняла резолюцію про стан демократії в Україні. Про це стало відомо за підсумками дебатів ПАРЄ. Підсумковий документ підтримали 69 членів асамблеї, 8 були проти, ще 14 утрималися.

Головними пунктами в прийнятій резолюції "Функціонування демократичних інститутів в Україні" є вимоги ПАРЄ про вилучення з Кримінального кодексу статей, за якими були засуджені колишні державні чиновники, зокрема прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, а також можливість введення санкцій відносно України, якщо вимоги асамблеї щодо кримінального переслідування колишніх членів уряду не будуть виконані.

ПАРЄ закликала українську владу змінити статті, за якими була засуджена Тимошенко, відповідно до стандартів Ради Європи і зняти обвинувачення з колишніх посадових осіб уряду.

"Асамблея вважає, що виконання рекомендацій, в особливості, що стосуються кримінального переслідування колишніх членів уряду, буде свідчити про прихильність влади до норм і цінностей Ради Європи... І навпаки, їх невиконання в розумні терміни призведе до виникнення серйозних питань відносно прихильності влади принципам демократії і верховенства права, які приведуть до відповідної реакції з боку Асамблеї", - йдеться в резолюції.

У зв'язку з цим асамблея закликала моніторинговий комітет продовжувати пильно відстежувати ситуацію і пропонувати будь-які подальші дії, які можуть знадобитися в залежності від ситуації, аж до застосування санкцій відносно України.

Асамблея попросила Президента України Віктора Януковича використати наявні в його розпорядженні "законні засоби для звільнення колишніх членів уряду і дозволити їм брати участь у наступних парламентських виборах".

ПАРЄ висловила свою стурбованість у зв'язку з погіршенням здоров'я Тимошенко і закликала українську владу дозволити її медичне обстеження, і, в разі необхідності, лікування, яке проводили б незалежні лікарі поза тюремної служби". Щодо Луценка і Іващенка ПАРЄ заявила, що "їм обом потрібна медична допомога поза пенітенціарною системою".

Нагадаємо, раніше моніторинговий комітет ПАРЄ ухвалив низку поправок до проекту резолюції по Україні. Зокрема, про скасування вироків за статтями 364 і 365 КПК України, за якими засуджені члени колишнього уряду України. Крім того, комітет підтримав поправку до проекту резолюції щодо можливих санкцій проти України.

У ПАРЄ відзначили, що оцінка політичних рішень та їх наслідки є прерогативою парламентів і, в остаточному підсумку, електорату, а не судів. Таким чином, ПАРЄ вважає за необхідне розробити жорсткі міжнародні стандарти, які розмежовують політичну і кримінальну відповідальність.

Асамблея також висловила глибоку стурбованість відсутністю незалежної судової системи в Україні. ПАРЄ вважає, що чинна процедура призначення суддів в Україні підриває незалежність судової системи. Асамблея рекомендує скасувати або істотно скоротити п'ятирічний випробувальний термін для суддів і позбавити ВР повноваження їх призначення.

ПАРЄ закликала українську владу в повному обсязі скористатися рекомендаціями Венеціанської комісії за попередніми проектами конституційної реформи, а також при підготовці нових законів.

Також комітет підтримав поправку щодо прийняття нового закону про вибори народних депутатів України за участю опозиції. У резолюції наголошується постійне включення до закону про вибори положення, що обмежує право балотуватися засудженим, незалежно від тяжкості вчиненого злочину. Згідно з документом, ПАРЄ просить негайно ухвалити конституційні поправки, які б дозволили видалити подібні положення виборчого законодавства.

ПАРЄ радить Україні знизити виборчий поріг на виборах у ВР і дозволити брати участь у виборах блоків партій.

"ПАРЄ стурбована тим, що підвищення порогу на пропорційні вибори до 5%, в поєднанні з забороною партіям формувати виборчі блоки для участі у виборах, може негативно позначитися на можливості нових або невеликих партій пройти в парламент. Асамблея стурбована тим, що ці положення можуть знизити плюралізм і збільшити поляризацію в новому парламенті. ПАРЄ рекомендує знизити пороги і зняти заборону на виборчі блоки напередодні наступних парламентських виборів", - говориться в документі.

Відразу після ухвалення резолюції український МЗС заявив, що документ ПАРЄ буде допомагати зміцненню демократії в Україні. "Тільки що прийнята резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи стала перемогою збалансованих оцінок і здорового глузду над черговими спробами перенести внутрішньополітичну боротьбу на європейський майданчик", - відзначили в МЗС.

Критичні зауваження, що містяться в резолюції, в цілому спрямовані на заохочення України до проведення правових і політичних реформ, вважає відомство.

Зазначимо, представник Міністерства закордонних справ (МЗС) України Олег Волошин раніше сьогодні заявив, що Україна завжди прислухається до рекомендацій ПАРЄ та інших міжнародних організацій як держава - член Ради Європи, ОБСЄ та інших європейських інститутів, і буде робити це й надалі.

"Безумовно, та критика, що озвучена, - почасти вірна. Ми самі багато чим незадоволені, зокрема, в судовій системі, в пенітенціарній системі (в Україні). Але відповідні реформи проводяться. І найкращий тому доказ - внесення до Верховної Ради та затвердження в якості пріоритетного для розгляду нового проекту Кримінально-процесуального кодексу. Безумовно, якщо б той самий резонансний процес над Юлією Тимошенко відбувався у відповідності з нормами нового Кодексу, він виглядав би зовсім інакше", - підкреслив представник МЗС.

За словами Волошина, прийняття нового Кодексу та інших законодавчих актів, що визначають стандарти і механізми судових реформ - це "яскрава відповідь на ту критику, яка міститься в заявах і резолюціях європейських інститутів, таких, як ПАРЄ".

Нагадаємо, зимова сесія ПАРЄ відкрилася 23 січня 2012 р. в Страсбурзі. На порядок денний сесії винесені доповіді про функціонування демократичних інститутів у ряді країн, включаючи Україну. Новим головою ПАРЄ став голова французької делегації, член групи Європейської Народної партії (ЄНП) Жан-Клод Міньйон.

Додамо, що в грудні на засіданні моніторингового комітету ПАРЄ схвалила резолюцію по Україні, в якій ПАРЄ висловила побоювання з приводу переслідування опозиційних лідерів. 

Лідер УНА-УНСО: Тимошенко-не політв'язень, бо за нею кримінал

Лідер УНА-УНСО, син головнокомандувача УПА Юрій Шухевич, який відсидів понад 30 років у радянських таборах, не вважає екс-прем'єр-міністра Юлію Тимошенко політв'язнем.

"Ні, не вважаю. Не вважаю, тому що все-таки за нею є кримінал. І від того нікуди не дінешся", - сказав він. За словами націоналіста, зараз багато спекулюють на розмовах про те, що подібний кримінал стоїть за багатьма політиками, які сьогодні перебувають як при владі, так і в опозиції.

"Якщо вже так судити, то треба було і одних, і других саджати. А оскільки одних не саджають, то другі й говорять, що це є політичне переслідування", - пояснив Шухевич тлумачення окремими опозиціонерами справи Тимошенко як політичної.

"Але насправді тут інше. Влада використала те, що за нею кримінал, щоб її посадити, не дивлячись на те, що вона в опозиції. Її опозиційність не означає, що вона є невинна", - додав лідер УНА-УНСО.

"Той же екс-президент Франції Ширак взяв кредит на певних пільгових умовах, використовуючи те, що він був головою французької держави. В Європі вважають, що це є злочин, і судять його. І немає розмов, що він був президентом, і його не можна судити", - навів приклад Шухевич.

"У справі Тимошенко говорять, що сталась помилка, коли вона підписувала газові угоди. Але за такі помилки треба розплачуватись, бо тепер розплачується ціла Україна", - підсумував політик.

Денис ТИМОШЕНКО
ТУТ
P.S. Ще в 1999 р . Юрій Липа в своїй книзі "Геополітичні орієнтири нової України" писав:

"Як уявляємо світ і обов'язки людини?

Світ є побойовищем двох початків: руїнницького і будівничого. Два впливи сягають у кожну справу: один знищує і затемнює, другий будує і освітлює. Однаково безжалісний священний вогонь з одного боку, як і безнадійна тьма — з другого, їх не можна примирити як сумнів і віру. Обидва початки діють у світі і висловлюються у матеріальному існуванні, не можуть покинути світу. У світі самому, і ніде більше, — існує їхній злет, занепад і очищення вогнем. Тому обов'язком людини є творення дочасних дібр: організовувати, будувати і розмножуватися в роді.

Обов'язок людини бути вільною, тобто людина повинна сама собі встановлювати дорогу і йти нею — приєднатися до того чи іншого початку світу. Тільки не можна їй зоставатися між цими печатками, бо є збіжжя і є бур'ян. Є поле і є пустир. Є залізо і є ржа — треба вибрати те чи інше, стати до боротьби на одному боці.

Існує вроджений шлях до руйнації; існують натури, які вроджені давати лад і вище просвітлення. Всім іншим, що вагаються, необхідно допомогти щось вибрати. Хай одні тужавіють у руїнництві, як і другі у будівництві. Життя людське — це боротьба, у якій необхідно напружити всі сили, які людина має! Хай борониться так, як вміє. У тому розвій і її призначення."

А що з цього думає паньство? Де виявився зараз Герой України, в бурянах чи на збіжжі? 

Обговорення України у ПАРЄ почалося із засудження політрепресій

У Страсбурзі почалося обговорення звіту по Україні, підготовленого Моніторинговим комітетом ПАРЄ. Про це повідомляє кореспондент Тижня зі Страсбургу.У короткій презентації документу Майліс Репс та Маріетта де Пурбе-Лінден наголосили, що ув’язнення Юлії Тимошенко має в очах Заходу політичне підгрунтя. «Ми чекаємо доказів політичної волі з боку української влади, політична відповідальність мусить бути відокремлена від економічної та кримінальної, а право на справедливий судовий розгляд мусить бути забезпечене», - підкреслила пані де Пурбе-Лінден. Після доповідачок моніторингового комітету виступив голландський депутат Пітер Омзіт. Він висловив критичні зауваження з боку своєї політичної групи - Європейської народної партії та наголосив, що занадто часто в Україні 6 стаття Європейської Конвенції прав людини не дотримується. Французька соціалістка пані Бурзай зауважила, що «Україна не дуже схожа ані на найкращого учня в школі демократії, ані на зразкового хворого в лікарні». Вона наголосила, що політичні проблеми в Україні тим більше прикрі, що півроку тому Україна головувала в Комітеті Міністрів РЄ. Лібералка Мате Пі з Андори заявила, що в Україні немає ані справедливого судового розгляду, ані поваги до особистості, ані можливості в небезпеці здійснювати опозиційну діяльність. Коли представник групи Європейських демократів, до яких входить партія Регіонів, депутат із Турції пані Бакір переконувала присутніх, що «Україні треба дати час», представник від ліберальної партії від Нідерландів пан Кокс привернув увагу на критичний стан здоров’я  Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, Валерія Іващенка. «Варто дочекатися, щоб усі вони померли за ґратами? - риторично запитав він. - Помаранчева революція кілька років тому розчулила цілий світ. Нині світу зимно від недоброго політичного клімату». 
Члени української делегації Микола Шершун (Блок Литвина), Іван Попеску, Олексій Плотніков та Юлія Льовочкіна (всі – Партія регіонів) переконують членів ПАРЄ, що українська ситуація «цілком відповідає європейським стандартам».
У своїх виступах кожен з них на свій спосіб презентував щедрий перелік українських досягнень. «Тільки три з 30 зобов’язань ще не виконані», - наголосив у виступі голова української делегації Іван Попеску. У свою чергу Шершун висловив чимало аргументів за те, щоб статті 364 та 365 Кримінального кодексу залишалися в українському законодавстві. «Це потрібний інструмент у боротьбі з корупцією», - проголосив він.   Як відомо, за статтею 365 ч.3 екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко засуджено до 7 років ув’язнення. Йому заперечив БЮТівець Сергій Соболєв: «Рівень корупції в Україні надзвичайно високий. Янукович собі побудував палац у Межигір”ї, а міністр Бойко собі придбав нафтову вишку. Чи можуть собі уявити подібне мешканці демократичних країн?». Соболєв наголосив, що в камері у Юлії Тимощенко повсякчас горить світло, що вона перебуває під постійим відеоспостереженням та не отримує належної медичної допомоги. Нагадаємо, у Страсбурзі триває обговорення звіту по Україні, підготовленого Моніторинговим комітетом ПАРЄ. Як повідомлялося, раніше українська опозиція закликала ПАРЄ позбавити українську делегацію повноважень через те, що як мінімум три члени української делегації, заявлені як представники опозиції, але насправді представляють правлячу в Україні партію. 
24 січня Комітет з питань регламенту проголосив, що під час нинішньої сесії ПАРЄ українську делегацію не будуть позбавляти права участі у роботі організації. Найближчим часом ПАРЄ надішле спікеру Володимиру Литвину офіційного листа із вимогою навести лад із пропорційним представництвом влади та опозиції в українській делегації.
Нагадаємо, сьогодні ПАРЄ має ухвалити резолюцію щодо України. Як розповів Тижню представник партії “Батьківщина” в українській делегації ПАРЄ Євген Суслов, на вечірні обговорення завжди залишається менше депутатів, тому кожен голос буде - на вагу золота.

Адвокати Тимошенко подали касацію на вирок у «газовій справі».

Захист екс-прем'єра України Юлії Тимошенко подав касацію до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на вирок у газовій справі.
За словами адвокат екс-прем'єра Олександра Плахотнюка, це касація адвокатів, а не самої Ю.Тимошенко.


Адвокат утримався від прогнозів, коли буде розпочато касаційний розгляд на рішення Апеляційного суду Києва.

Оголошено у розшук

В Україні оголошено у розшук "обвинуваченого в скоєнні особливо тяжких злочинів" Януковича

В Україні стартувала акція "Розшукується Янукович".

Суть заходу полягає у тому, що активісти з різних міст України розклеюють у людних місцях оголошення із написом "Увага! Розшук!", а знизу портрет президента. Далі в листівці пишуть: "Розшукується Янукович Віктор Федорович (відгукується на прізвиська Хам, Ялинкович, Шрек, Бандюкович). Якщо вам відомо місце знаходження втікача, обвинуваченого в скоєнні особливо тяжких злочинів, дзвонити по телефону: 102 Зупинимо злочинність разом!".

Таким чином активні громадяни хочуть ще раз звернути увагу на те, кого в Україні обрали президентом. "Якось один політик в інтерв'ю говорив, що в Януковича панічний страх. Він боїться усього. І через це так сильно відгороджується від народу, - сказав учасник акціїСвятослав. – Так от особисто я, розклеюючи ці листівки, сподіваюся, що це стане ще однією краплиною до його нервового зриву. Я кожен день живу зі страхом про свою дитину і батьків, а він нехай труситься за свою власну тушку". До координаційної групи в соціальній мережі за добу долучилося 250 людей готових взяти участь в акції. Як стверджують учасники групи, листівки уже розклеїли на Донеччині, у Києві, Харкові, Криму та інших містах України. Вперше подібні оголошення помітили у Сімферополі зранку 25 січня.

Євген БОРІСОВ

Свято Злуки на Софіївській площі


Відгомін боротьби мирних обивателів з вуличними хуліганами

Свято Злуки на Софіївській площі: Відгомін боротьби мирних обивателів з вуличними хуліганами


1. Після написання січневих тез редакції Svetiteni відбулося ще дві знакові події, на яких ми побували. 
Це – зібрання активу «Спільної Справи» на чолі з Олександром Данилюком 21 січня, та, власне саме свято Злуки на Софіївській площі. 
Відчуття – різні, навіть протилежні. 
Раніше – ми були на з’їзді Руху «Вперед» на чолі з Наталією Королевською та Андрієм Панаєтовим. 
І та і інша організації – не партії, а громадські рухи, які, як відомо не ставлять за мету висувати власних кандидатів у народні депутати України. 
Але і ті і другі ладні контролювати сам хід виборів у Верховну Раду України. Тобто виступають за чесні вибори. 
Чи є ці організації конкурентами? 
Ні, звичайно. Тому, що ні одна, ні друга організації не охоплюють усю територію України. Де сильніша одна громадська організація, де – інша. 
Але якщо вони обидві – проти фальсифікацій виборів, то вони можуть, повинні та зможуть діяти паралельно, не наступаючи один одному на ноги. Якщо у нашій великій країні підключаться інші організації контролю за виборами – то це буде ще краще. 
Якщо взяти до уваги, що «чесні вибори, проти фальсифікацій» спрямовані проти партії регіонів, яка без фальсифікацій не може перемогти – то рано чи пізно такі самодіяльні організації будуть не тільки діяти, але й взаємодіяти
Кидається у вічі, що робота означених організацій проходить у досить чіткому порядку, без зайвих дискусій та зайвих суперечок. 
І там, і там.

2. Це значить, що українське громадянське суспільство куди організованіше та навіть свідоміше, ніж опозиційний політикум. Хто хоч трохи знайомий із «законами Паркінсона» про принципи організації (точніше – дезорганізації), той не міг без розпачу та жаху спостерігати арену Злуки на Софіївській площі. 
Це треба було бачити!
Гнітюче враження складала сама багаточисельність партійних вождів. Нікому навіть у голову не припало, що це навіть непристойно якось. 
Але це ще не все: 
Якби на сцені мітингу були лише керівники політичних партій – підписанти Угоди, то це ще нічого. 
Але перед «увічненням» на сцену кинулися усі керівники не тільки першого ешелону, але й другого-третього…
У результаті ми маємо НАТОВП лідерів та вождів. 

3. Тепер спитаємо себе: як цей натовп може протистояти ОДНОМУ керівнику диктатури та консолідованому держапарату? Його силовикам? «Приватним» бандитам влади, які будуть робити найбруднішу роботу, відмазуючи чистеньких діячів нинішньої влади?
Адже серед існуючих лідерів обов’язково знайдеться «чесний-пречесний» політик-«лідер», який не згодиться з текстом компромісного документу про єднання – і голосно, дуже голосно буде засуджувати текст та наміри решти підписантів. 
Адже відомо з азів соціології та політології: чим ширше коло учасників, тим «компромісніше» загальний документ. Бо згода – дуже крихка субстанція при різкій різнобарвності учасників діалогу. 

Так що висер «порядного та чесного» Гриценка був очікуваний. Коли не працює розум – у гру включається «чиста совість». При цьому розуміється, що у решти учасників – ця совість або брудна, або зовсім відсутня…
Це було б смішно, якби не відбувалося з нами, з українським малокультурним суспільством.
Але це відбувається саме з нами та страшний сон – зовсім не сон. 

4. Картина гранично спрощується, якщо згадати – КОМУ це вигідно. А саме тому, хто навіть не потурбував себе виставити «Беркут» та «Грифон» проти учасників свята Злуки
Адже 24 серпня ми бачили і автозаки, і «Беркут» - гарний був ювілей держави! 
Що, влада змінилася? 
Аж ніяк. Навіщо у черговий раз відігравати роль «санітара лісу» на користь опозиції? Коли битимуть опозицію у черговий раз, то очищення лав опозиції буде вже зайвим для самої опозиції. 

5. Адже мало, хто помітив, що Гриценко та Кличко, кожний окремо, хочуть «прозорого відбору» кандидатів від опозиції, не помічаючи – ЩО буде робити тоталітарна влада з висуванцями від опозиції? 
Адже за умов конспірації (дожилися!) опозиція НЕ МОЖЕ завчасно «світити» прізвища кандидатів – через небезпеку для їх бізнесу та для їх рідних. 
До речі, на це звернув у вагу саме Олег Тягнибок. Ми не є його прибічниками, але треба віддавати належне. 
Для опозиції було б краще, якби Гриценка та Кличка взагалі викреслили з числа кола лідерів руху опору. Бо скандальність «чесного» Гриценка нагадує таку ж «чесність» Михайла Бродського. 
На 5-му каналі Гриценко навіть договорився до того, що «Батьківщина» через тушки не повинна висувати власних кандидатів(!). 

Запис залишився, можна буде перевірити. 

Віталій Кличко є великий авторитет у світовому спорті, але талант боксера не продовжився у політиці – він взагалі не є опозиціонером. 
Як і Гриценко з Яценюком, Кличко мовчки підтримав Януковича у другому турі президентських виборів 2010 року. Він навіть був присутнім на інаугурації президента Януковича. 
У той час, як справжня опозиція була у шоці від нахабних фальсифікацій президентських виборів. 

Як не пручатимуться деякі діячі – ми їм цього не забудемо. Істина питання – в історії питання. 

6. Далі: не треба забувати, що у нас НЕ демократичний устрій, а саме тоталітарний. Це не є лайкою. Адже тоталітарний устрій характеризується саме відсутністю поділу державної влади на три незалежні гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Це відомо не лише з часів Монтеск’є, але й з часів Античності. 
Отже – потрібно:
- виграти вибори всупереч тоталітарній владі
- примусити цю тоталітарну владу піти геть. 

7. Піти ця тоталітарна влада вже НЕ МОЖЕ. Адже тортурами над лідерами опозиції вона перейшла Рубікон, процес став незворотним. 
Ця влада сама не піде – її потрібно буде усувати силою. 
Отже – громадські рухи та організації повинні будуть відігравати роль паралельного уряду на усіх рівнях державного управління. Зі своїми силовими структурами. Бо держава без сил примусу не існує ніде в світі. 
Держава не вмовляє, вона примушує. Олександр Керенський цього не розумів, тому безславно втік, залишивши приречені народи Росії на багатомільйонні втрати у громадянській війні та наступних хвилях культурного геноциду народів. 

Саме тому опозиція не тільки повинна перемогти владу, але й запобігти створення «тушкованої» опозиції. Для цього коло опозиції має не розширюватися (за рахунок диванних партій), а звужуватися – за рахунок відсіювання нестійких та зрадливих. 
Нам потрібна не так електоральна більшість, як рішуча, свідома революційна меншість. Яка меншістю буде недовго. 

8. Адже силовики, навіть революційні, НЕ МОЖУТЬ бути творцями та керівниками революційного державного проекту. Їх вчили не творити проекти держави, а виконувати накази політичного керівництва. 
Для того, щоб силовики виконували накази політичного керівництва – саме коло політичного керівництва повинно бути консолідованим та єдиним. Тобто мислити не шляхом теоретичних дискусій, а практичних технологій. 
Світова історія яскраво це доводить. Це видно на прикладі не лише комуністичних країн – а також на прикладі громадянської війни у США,через століття – у Ізраїлі…

9. Але щоб об’єднуватися, як казав геній політичної тактики Ленін, треба спочатку добре розмежуватися. 
Адже ні для кого не секрет, що крайні ненависники ЮВТ в «НУНС» (Кендзьор, Григорович) скоріше підтримають Януковича, ніж ЮВТ. Коли наша кореспондентка порівняла долю Юлі з долею Чорновола – ці означені особи назвали її «хворою на голову». Наливайченко був на Софіївській площі. Але його партійний шеф, Віктор Ющенко, був разом з Януковичем у Палаці «Україна»!
І що? А нічого. 

Як можна об’єднуватися з тими, хто хоче засадити тебе на багато років?

10. «Фронт Змін» Яценюка – це політичний прихисток для «Нашої України», яка себе скомпрометувала. Чи буде «ФЗ» разом з лідером Арсенієм Яценюком колективною тушкою – коли репресії лише посиляться? Можна нагадати навіть Андрію Павловському (БЮТ), що Володимир Огризко давав покази ПРОТИ Юлії Тимошенко у Печерському суді. 
Він – теж наш союзник?
Це стосується також Єханурова та самого Ющенка. 

Кличко біля Печерського суду НЕ БУВ. В Апеляційному суді – НЕ БУВ. Він – наш союзник? Навіть на захист Юрія Луценка… 
Сталін любив повторювати, що «дива не буває». 
Ми теж так вважаємо.
Юлія Тимошенко довірилася очевидним негідникам – де зараз шановна Юлія Володимирівна?
Гриценко та його друзі зловтішно нагадують, що «Батьківщина не може виручити свого лідера». А що, не можна самому Гриценкові щось зробити, аби звільнити політв’язнів? 
Звісно – наше питання, як і у Гриценка – демагогічне. 

11. Гриценко на цьому не зупиняється: він наголошує, що Юлю звільнить наступний президент. 
Красиво – чи не правда? Адже підсвідомо нам навіюють, що президентом буде хтось інший не вона. Це – головне у реченні Гриценка. А ще краще – президентом буде саме він…
Який, при нагоді, «дасть належну об’єктивну (не жартуйте!) оцінку діям Юлії Володимирівні»… якщо та ще залишиться живою. 

Шановний письменник Василь Шкляр у промові наголосив, що сама «Батьківщина» не переможе Януковича. Він, автор «Чорного ворона» забув про отаманство громадянської війни?
Ні, головна небезпека не стільки режим Януковича, скільки 
- отамани
- тушки
- отамани-тушки.
Так що окреме підписування Наталією Королевською як лідером УСДП (та Руху «Вперед») угоди з Гриценком та Катеринчуком є помилковим, хоча і не тяжким. 
Адже сама Наталія Королевська є креативною людиною, яка САМА може повести за собою і партію і громадський рух підприємців з ясними та простими програмними тезами. Питома вага підписантів явно нерівнозначна. Вона з Гриценком ще «наплачеться»

Наостанок: цей процес звуження кола невідворотний – надто суворі умови спротиву попереду. 
Адже ми маємо в Україні фактично боротьбу мирних обивателів з вуличними хуліганами (англійською – gangsters)
Мирним обивателям ДУЖЕ не хочеться використовувати методи вуличних хуліганів. 
Але доведеться. Зрозуміло, що натовпу лідерів тут робити нічого. 

Нижче – долучаю січневі тези, які написані ДО свята Злуки на Софіївській площі

Напередодні виборів та уявної «Злуки». Січневі тези редакції Svetiteni 
Станіслав Овчаренко
Ми не поділяємо ейфорії єднання сил опозиції – надто добре знаємо природу такої «єдності». Ми не належимо до керівництва будь-якої політичної партії чи громадської організації. 
Тому сказане нами не повинне зобов’язувати до чогось керівництво будь-якої опозиційної політичної партії чи громадської організації. 
Нехай керівництво цих партій чи громадських організацій зрікаються наших слів та виснов-ків – ми не образимося. 
Ми розуміємо, що дипломатія існує не лише між державами, але також між політичними організаціями-партнерами. 
Злука минулого закінчилася поразкою: Західна Україна підпала під владу Польщі, Східна – Радянської Росії. 
Ми – не «дипломати». 
Отже:
1. Ніякого єднання між опозиційними партіями не існує. Є ВИМУШЕНА солідарність реш-ти політичних партій до Юлії Тимошенко, яку влада Януковича САМА поставила, як ув’язнену №1, у центр політичного життя України. Тепер ні влада не може зігнати ЮВТ з цього центру – ні сама ЮВТ піти з нього.
Для неї зараз два шляхи: або в могилу – або на посаду президента України, де до діячів нинішнього режиму вона обов’язково буде теж диктатором. 
Бо без знищення нинішнього режиму подальше просування України до нормального цивілі-зованого життя просто неможливе… 

2. Вона обов’язково повторить шлях Михайла Саакашвілі (щоб не повторити долю Звіада Гамсахурдіа – першого президента Грузії, який загинув). Дивіться на Грузію – Януковича та його оточення чекає подібне, якщо не щось гірше.

3. У суспільній свідомості України саме Юлія Тимошенко є гарантом того, що з цим режи-мом буде покінчено. Ніхто інший цього не зробить – це теж у суспільній українській свідо-мості. 

4. Саме тому будь-який виступ проти Тимошенко буде сприйматися і вже сприймається як колабораціонізм з режимом Януковича. Саме тому опозиційні організації сумнівної якості хочуть 
- внести розбрат в середовище самих опозиційних сил та серед їх виборців
- довести, що без Юлії Тимошенко «Батьківщина» та інші члени БЮТ нездатні ні керувати власними партіями, ні працювати з виборцями. До цього вже долучені «об’єктивні» журналісти та аналітики, яких ми назвемо нижче

5. Якщо ЮВТ є центром сітки координат політичного життя – картина протистояння режиму та суспільства гранично спрощується. Цю спрощеність прибічники режиму всіляко намагаються ускладнити. Цим – деморалізувати опозицію, та дезорієнтувати виборців. Простіше кажучи – так заплутати картину, щоб у рядового виборця макітрилася голова від роботи пропагандистів режиму Януковича. Якщо не можна замовчати щось, інформаційний простір треба засмітити.

6. Хто вважає, що немає критерію для визначення «тушкостворюючих» структур та особис-тостей – той помиляється: істина питання – в історії питання. Нинішню позицію опозиційних партій та їх діячів можна ЛЕГКО визначити по тій позиції, яку вони займали перед другим туром президентських виборів в 2010 році.
Якщо пригадати – ДЕ був кожний перед другим туром президентських виборів – тоді легко визначити, хто буде боротися з режимом Януковича, а хто піде на співробітництво з ним – під приводом «конструктивної роботи задля національних інтересів» чи ще чогось. 

7. Отже – для справжнього єднання опозиції нам досить згадати – хто підтримав Юлію Ти-мошенко під час другого туру, а хто був «проти всіх», фактично підтримуючи Віктора Яну-ковича перед другим туром та надав свої голоси для виборчого закону задля перемоги Яну-ковича. 
Отже, тоді Юлія Тимошенко та БЮТ, тобто партії, що належали до БЮТ залишилися тоді НАОДИНЦІ. Це «Батьківщина», Народний Рух України, партія «Реформи і порядок», Украї-нська соціал-демократична партія. З цієї точки зору ясно, де були Кличко та Кужель, і де – Наталія Королевська. 
Нині «опозиційні» партії не зупинило навіть те, що особистість нинішнього президента була яскраво визначена як кримінальна ще в 2004 році. 

8. Навіть «Свобода», яка героїзує Степана Бандеру, мимоволі чи свідомо підтримала Януко-вича відмовою відкрито підтримати Юлію Тимошенко під гаслом «усі вони однакові». 

9. Яценюк та його «Фронт змін» став політичним сховиськом для колишніх соратників полі-тичного трупа Віктора Ющенка. Ми говоримо чітко: Яценюк та його «Фронт Змін» - це «Ющенко-2». 

10. Щодо «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка, «Удару» Віталія Кличка:
Перед другим туром президентських виборів 2010 року А. Гриценко також зайняв позицію «проти всіх», фактично підтримавши Януковича та вважаючи «усіх однаковими». 
Віталій Кличко взагалі НЕ Є опозиціонером. Він позиціонує себе окремо від влади та опози-ції – що взагалі сьогодні НЕМОЖЛИВО. 
Досить згадати, що Віталій Кличко БУВ на інаугурації президента Януковича – у той час, як ми усі були від шоку перемоги під час сфальшованих виборів. 
Він ще намагається висувати власні умови для приєднання до опозиції, хоча про його прина-лежність до опозиції взагалі сумнівна. 

11. Дехто навіть у партіях БЮТ побоюється залишитися в політичній ізоляції.
Не треба боятися – партії БЮТ ВЖЕ в політичній ізоляції від решти «опозиційних» партій, які тільки й дивляться, щоб завчасно почати працювати з нині існуючою владою – або після виборів, або ще у складі виборчих комісій та в судах. 
Але «Батьківщина», БЮТ НЕ Є ізольовані від українського суспільства. 

12. Ми неодноразово писали та говорили, що нам потрібна не так електоральна більшість (яка все одно буде сфальшована) – як стійка та рішуча революційна меншість з числа полі-тичної опозиції, які ПРИЄДНАЮТЬСЯ до нас у боротьбі проти диктатури. 

13. Зараз – не час писання політичних та партійних програм, взагалі творіння багатосторін-кових текстів, взагалі дискусій. У час випробувань все повинно бути гранично стисло, просто сформульоване: повернення до демократії та права приватної власності та свобод особистості. 

14. На час повалення режиму доведеться використовувати недемократичні та диктаторські засоби. Диктатори та їх оточення людської цивілізованої мови не розуміють. З ними треба говорити зрозумілої мовою сили. Іншого виходу немає і на цей час сумнівним союзникам серед нас не місце. Саме тому усі сумнівні союзники повинні відійти убік. 

15. Не потрібно покладатися на допомогу Заходу. У них своїх справ вистачає – і покладання на їх допомогу приведе нас до поразки. Нам допоможуть неодмінно – але вирішальні кроки ми повинні зробити самі. 

16. Не можна покладатися на силовиків з числа афганців чи інших ветеранів силових струк-тур. Вони неодмінно поділяться по лекалам решти суспільства. Афганці та офіцери – не по-літична партія, навіть не громадський рух – а лише соціальний прошарок зі строкатістю упо-добань. Нам згодиться лише частина цього прошарку. 

17. Виходячи з того, що немає зворотного зв’язку суспільства з державою – неодмінно буде радікалізуватися громадський рух. Не можна допустити, щоб набрали силу шовіністичні си-ли у такому радикальному русі – це шлях до нової олігархічної диктатури, вже етноцентрич-ної. Що є глухим кутом цивілізаційного розвитку. 

18. Наостанок: ми повинні неодноразово підкреслювати, що на боці диктатури найбільш ефективно працюють такі засмічувачі інформаційного простору, які видають себе «об’єктивними» журналістами та аналітиками. Воно лише ЗДАЄТЬСЯ, що працюють на нашому боці. 
Їх завдання – не так захищати режим (це неможливо), як компрометувати опір диктатурі. 
Серед «експертів» - це Володимир Фесенко, Тарас Березовець, Василь Стоякін, Небоженко, Андрій Єрмолаєв (останній не приховує прихильності до ПР). 
Серед журналістів – Мустафа Найєм, Соня Кошкіна, Ірина Погорєлова, Андрій ОКара, Сер-гій Рахманін, Юлія Мостова, Сергій Лещенко, Тетяна Ніколаєнко…
Яскравим виявом такого співробітництва з режимом є «боротьба з корупцією»… в межах існуючого політичного режиму. Сталін теж «боровся з бюрократизмом» в 1937 році… 

19. Головна загроза для майбутнього України навіть не режим Януковича, а мнимі супротив-ники цього режиму. Без підтримки жертв існуючого режиму відданість героям минулого є лицемірством.

Станіслав Овчаренк

Методы работы Рената Кузьмина.

Сегодня не достаточно догадываться или знать. Сегодня должны получать Доказательства. Тогда преступления и злоупотребления негодяев, которые портят жизнь людей и мешают нам строить цивилизованную страну, не будут забыты и прощены. Сохраним доказательства - сохраним путь привлечения деятелей современности к ответственности.

 

Подвиги заместителя Генпрокурора Рената Кузьмина, безусловно, будут тщательно расследованы одними из первых.

 

Мы на ТВi обнародовали доказательства, что в конце прошлого годаКузьмин незаконно приказал МВД начать осуществление оперативно-розыскных мероприятий в отношении семьи, адвокатов и всех контактов экс-министра внутренних дел Юрия Луценко. Указанная им мотивация просто поражает воображение.

 

P.S. Когда после избрания Виктора Януковича решался вопрос «статьи для Юли», Кузьмин остановил свой выбор на ст. 365 УК («Превышение власти или служебных полномочий»). Вероятно, в будущем эта статья остановит свой выбор на нем самом.

Новый премьер-министр Украины выбран.

Сейчас все активно заняты тем, что думают-гадают, кто же будет следующим премьером. Поводом для этого стала отставка министра финансов Федора Ярошенко. Да и на до дачу в многих СМИ появилась информация, что Николай Азаров после этого также написал заявление «по собственному желанию». Но Виктор Янукович отставку премьера не принял, а настоятельно «попросил» Николая Яновича повременить и поработать до весны. Пресс-секретарь премьер-министра Виталий Лукьяненко назвал абсурдом данную информацию. Абсурд или не абсурд, но для всех очевидно, что стул под Николаем Яновичем зашатался, а когда он упадет — это только вопрос времени. И этому причина не только уход с поста министра финансов Федора Ярошенка, «последнего человека Азарова» в Кабмине, как считают многие политологи.  Просто планеты стали не в пользу пока нынешнего. Заявленные президентом реформы, никаких ощущений анонсированного «улучшение жизни уже сегодня»(потому что и не может вовсе быть результатов от того, чего просто нет, то есть реформ). Выборы на носу, а в силу вышеприведенных причин нужно (необходимо просто!) на их алтарь принести жертву, дабы задобрить милость Избирателя. Нет не то, чтобы задобрить, просто оправдаться, чтобы он опять повелся.Поэтому мы решили поинтересоваться у читателей UAINFO, как они думают, кто будет преемником. 
Вопрос стоял так: «Кого назначат премьером вместоАзарова?»  Всего проголосовало 3457 читателя UAINFO. Итак, результаты голосования: 
41.82% - Хорошковского; 
13.15% - Ющенко;
11.29% - Клюева;
9.3% - Арбузова;
8.83% - Тигипко;
8.6% - Колесникова;
3.79% - Балогу;
2.35% - Богатырёву;
0.52% - Захарченко;
0.35% - Клименко.
Итак, по результатам нашего опроса приз в виде кресла премьера получает
Валерий Хорошковский (41.82%). Так рассуждать дает повод его недавний перевод на министерскую должность. Напомним,что он занял пост министра финансов. Видимо, Банковая сделала ставку на экс-главу СБУ.
 Это предусматривает и оппозиция. Например, в интервью «Главкому»народный депутат от БЮТ Александр Скибинецкий рассказал:
 «Амбиции Валерия Ивановича наверняка превышают пост председателя службы. Он будет расти»
 Также он допускает, что в будущем Хорошковский может стать премьер-министром Украины и выйти на первые роли в партии власти.
 Далее. На втором месте - Виктор Ющенко (13.15%). Но,честно говоря, по поводу этой кандидатуры возникают большие сомнения. Уж больно высок уровень раздражительности от этой персоны как со стороны публикиЯнуковича, так и со стороны бывших сторонников.
 Явно проигрышной вариант.
 И замыкает тройку потенциальных премьеров Андрей Клюев (11.29%) — нынешней первый вице-премьер-министр.
 Директор Центра политического анализа «Пента» Владимир Фесенко также считает, что у Андрея Клюева достаточно много шансов:
 «Смотрите, он, фактически, оперативно руководит правительством, он там второй человек, как молодой Азаров, и в этом его преимущество перед другими. Он влиятельный в Партии регионов и в бизнесе. И вот тогда возникнет вопрос в АП, возможно он потенциальный преемник? Это альтернатива, которую могут выдвигать донецкие вместо Януковича, и такие подозрения могут возникнуть»