Перед тим як піти на канікули, Верховна Рада відправила у відставку голову парламентського комітету з питань свободи слова та інформації бютівця Андрія Шевченка. Ініціатором висловлення йому недовіри стала заступник голови комітету, регіоналка Олена Бондаренко. Вона звинуватила Шевченка, зокрема, в тому, що він виносив на розгляд комітету виключно ті законопроекти, що були вигідними йому, і видавав свої рішення за рішення комітету.За версією опозиції, основними причинами непорозуміння є амбіції Бондаренко та її палке бажання головувати в комітеті та прагнення регіоналів взяти комітет під контроль напередодні виборів. Мовляв, біло-блакитні зроблять все, щоби нового голову (квота опозиції) так і не було обрано, а його функції до кінця каденції парламенту виконувала Бондаренко.

Читайте також:Цензура наступає непомітно 

Та хоч би якими були стосунки бютівця з колегою із Партії регіонів і хоч якою небездоганною була робота Шевченка на посаді голови комітету (а вона і справді неідеальна), він для ПР є незручною фігурою. Що, зрештою, визнають самі регіонали. Так, Бондаренко розповіла Тижню, що бютівець майже рік блокував розгляд її законопроекту про скорочення на радіостанціях квот на українську музику.

Останні події на самому медіа-ринку також дають підстави стверджувати, що влада почала активну інформаційну підготовку до виборів. Знову, за дивним збігом обставин, жертвами реформ і реструктуризації всередині медіа-імперії Ігоря Коломойського стають ЗМІ, які вдаються до критики чинної влади. Протягом двох останніх років холдинг олігарха закрив газети «Нова» і «Газету по-киевски», журнали «Главред» і «Телекритика», які не були лояльними до влади. Днями ж медіа-холдинг Коломойського повідомив, що планує провести реструктуризацію та переформатування популярного в Києві телеканала «Сіті», який доволі критично реагував на рішення і дії чинної влади, а надто столичної. Внаслідок реструктуризації звільнили понад половину працівників канала, службу новин взагалі закрили. Самі ж працівники припускають, що реформування пов’язане із наближенням перегонів. Вони також не виключають, що напередодні виборів мера столиці вже перед новою командою телеканала поставлять завдання сформувати позитивний образ нинішнього голови КМДА Олександра Попова.

Наприкінці грудня того року конфліктна ситуація з елементами цензури виникла ще на одному каналі Коломойського. Сюжет про корупцію у Хмельницькій облдержадміністрації, який для програми журналістських розслідувань «Гроші» («1+1») підготував її ведучий Олег Дейнека, не пустили в ефір. Журналіста тимчасово відсторонили від ведення програми, яка раніше досить часто зачіпала фінансові інтереси високопосадовців, за кілька днів керівництво канала оголосило остаточне рішення – Дейнека отримує догану за порушення трудової дисципліни; він продовжить працювати, але сюжетів більше не готуватиме.

Про цензуру відкрито заявляють навіть у контрольованій Рінатом Ахметовим газеті «Сегодня». Нещодавно звільнений з посади головного редактора газети Ігор Гужва розповідає, що останнім часом вище керівництво не раз змушувало його знімати фотографії чи статті і писати про окремих особистостей виключно позитивно. Власне, через це в газеті Ахметова і спалахнув цензурний скандал.

З наближенням виборів можна очікувати поглиблення тенденції до «самоцензури» тих власників медіа-активів, які не бажатимуть іти на конфлікт із владою, а також спроб примусити до виходу з ринку тих, хто її здійснюватиме недостатньо ефективно. Питання лише в тому, як на спроби загнати свободу слова в рамки реагуватимуть журналістські колективи та громадськість. Адже, як показав досвід сусідньої Росії, в разі успішної монополізації основних мас-медіа потужність авторитарного режиму на порядок зростає.

ТУТ УТ

 Визит в украинскую столицу исполняющего обязанности президента Молдавии Мариана Лупу остался почти незамеченным российскими СМИ - хотя  молдавский руководитель приезжал в Киев именно как глава государства, а  не как спикер парламента страны (напомню, что Мариан Лупу совмещает обе эти должности). Во время своего пребывания в Киеве Лупу встретился  только с президентом Украины Виктором Януковичем - хотя по протоколу могла бы пройти и встреча со спикером Владимиром Литвиным. При этом нетрудно заметить, что исполняющий обязанности президента Молдавии отправился в Киев как раз после того, как правящий в стране  «Альянс за европейскую демократию» определился с необходимостью проведения референдума по изменению условий избрания главы государства.  Проще говоря, на какое-то время исчезла угроза проведения досрочных  парламентских выборов и в деятельности господина Лупу и его коллег  возникла некая новая протяженность.  Именно поэтому молдавский руководитель вновь может говорить с  украинским коллегой о приднестровской проблеме. Примечательно, что  Мариан Лупу посетил Киев как раз через неделю после визита в украинскую  столицу нового приднестровского президента Евгения Шевчука, встречавшегося с министром иностранных дел Украины Константином  Грищенко. По сути, мы можем наблюдать за целой серией украинских  посреднических усилий, первым результатом которых должна стать встреча  министров иностранных дел Украины, Молдавии и непризнанной ПМР. Эта  встреча пройдет в ближайшее время в Одессе и на ней не будет российских  представителей.  Для украинского руководства это принципиальный вопрос. В условиях  резкого обострения российско-украинских отношений на всех направлениях 

Киеву крайне важно продемонстрировать самостоятельную игру на участке,  который Москва уверенно считает своей зоной ответственности. По сути,  Киев запускает переговорный процесс, параллельный процессу «5+2», возобновление которого недавно произошло благодаря в том числе и усилиям российской дипломатии. И все это - на фоне новых осложений на Днестре,  связанных с гибелью молдавского гражданина от пули росссийского  миротворца. Украине тут куда удобнее выглядеть формально  незаинтересованной стороной.   

Другое дело - насколько результативны такие посреднические усилия?  Киев не платит денег в приднестровскую казну и не прощает Приднестровью  газовых долгов. Киев не является собственником молдавской  газотранспортной системы - свою бы сберечь. У Украины есть преимущество  соседства, но нет преимущества влияния на приднестровский конфликт - и  это прекрасно понимают и в Кишиневе, и в Тирасполе. Но и игнорировать  украинское желание участвовать в урегулировании стороны конфликта тоже не могут, да и зачем? Ухудшить ситуацию консультации с украинским  участием все равно не могут, а вот изменить - вряд ли. Но зато Виктор Янукович в очередной раз продемонстрирует Дмитрию Медведеву и Владимиру Путину,  что является самостоятельным игроком, настоящим президентом, а не  каким-то там губернатором трубы, в которого его пытаются превратить в  ходе энергетических переговоров с Россией.