Три оппозиционных силы – ВО "Батькивщина", партия "Фронт змин" и ВО "Свобода" – 22 января, в День соборности и свободы подпишут соглашение о совместных действиях объединенных оппозиционных сил. "Мы проведем совместный митинг 22 января. Уверен, что оппозиция пойдет на выборы с единой платформой, подписав соглашение об объединении оппозиционных сил", - сказал лидер "Фронта змин" Арсений Яценюк в эфире Первого канала украинского радио, сообщает пресс-служба партии. По его словам, задача оппозиции заключается не только в объединении и в победе на выборах. "Задача оппозиции в том, чтобы на следующий день после победы четко задекларировать план действий парламентского большинства", - отметил политик.

А.Яценюк назвал первоочередные законы, которые нынешняя оппозиция примет, образовав большинство в Верховной Раде после выборов. В частности, это новые законы об образовании, здравоохранении, а также персональное голосование в парламенте. Будут также приняты новый закон о пенсионной реформе, предусматривающий осовременивание пенсий, и новая редакция Налогового кодекса. Лидер "Фронта змин" подчеркнул необходимость принять новый пакет законодательства о борьбе с коррупцией.А.Яценюк также сообщил, что после победы демократических сил на выборах 2012 года в парламенте будет создана специальная следственная комиссия относительно разворовывания государственных средств за последние два года при подготовке к Евро-2012. Он напомнил, что государство выделило из бюджета на проведение Чемпионата Европы по футболу колоссальные средства - $10 млрд.

"Эти деньги взяли из кармана каждого украинца и отправили на строительство нескольких стадионов и двух или трех дорог. Это Евро для нас получилось золотым. Я за то, чтобы в Украине проводился чемпионат, но я против того, чтобы раскрадывали миллиардные средства", - отметил политик.

frankensstein составил карту всеукраинской акции протестов против нелегитимного президента Украины Виктора Януковича в виде нанесения краски на его портрет. «В Украине продолжается война с бигбордами, на которых запечатлен лик Януковича», - отметил блогер. Напомним, что лидер гражданского движения «Спільна Справа», координатор Налогового майдана 2010 года Александр Данилюк  призивал всех социально активных граждан превратить спонтанно возникшую форму протеста людей в целенаправленную акцию. 

UAINFO

ТОВ "Східенерго" і ТОВ "Пауер Трейд", що входять в структуру холдингу ДТЕК, придбали доступ до міждержавних ліній електропередачі потужністю 1,485 МВт за напрямами в Білорусь, Молдову та Польщу для експорту електроенергії в період з 1 по 29 лютого 2012 за 14 тис гривень. Про це стало відомо на аукціоні з доступу до пропускної спроможності міждержавних електромереж України для експорту електроенергії, який був проведений Національною енергетичною компанією "Укренерго" 17 січня, передає "Українська енергетика".

Пропускна здатність в напрямку Росії, представлена дев’ятьма лотами загальним обсягом 3100 МВт, була знята з торгів через відсутність заявок. Нагадаємо, 14 грудня 2011 на аукціоні з доступу до пропускної спроможності міждержавних мереж України для експорту електроенергії з 1 січня по 31 грудня 2012 року майже всі лоти по східноєвропейському (Угорщина, Словаччина, Румунія, Польща), молдавському і білоруському напрямках експорту електроенергії були придбані "ДТЕК".

Украинская власть попросту попалась в ловушку, умело расставленную российскими друзьями окружения Януковича.  Украинский премьер Николай Азаров вновь заявил о возможности обратиться в Международный арбитраж в случае, если не удастся договориться с Россией о снижении цены на газ. Учитывая то, что никакой перспективы таких договоренностей на самом деле не предполагается - по крайней мере, до президентских выборов в соседней стране.

Но другого выхода у Киева действительно не остается. Нужно судиться - но можно ли выиграть?

Шанс добиться успеха в Международном арбитраже у Киева был, если бы украинское руководство не политизировало бы вопрос газовых контрактов и не воспользовалось бы ими, чтобы устранить с политической арены главную соперницу Виктора Януковича.Признав, что контракт несправедлив, арбитраж фактически поддержал бы решение украинского правосудия - что нельзя представить даже в самом фантастическом сценарии. Именно поэтому в случае, если Украина обратится в международный суд, у России есть все возможности превратить этот процесс во второй - только уже оправдательный - суд над Юлией Тимошенко. А решение арбитража станет еще одним доказательством ангажированности украинского суда и его зависимости от прихоти власти. В этом и состоит главный парадокс ситуации: Виктор Янукович и его окружение затевали процесс против Тимошенко и ради ее устранения из политики, и для того, чтобы поставить под сомнение легитимность согласованных ею - и премьер-министром России Владимиром Путиным - договоренностей, подписавшись под ними, к тому же, "Харьковским соглашением". В результате превратили Тимошенко в мученицу и сделали невозможным пересмотр контракта. Именно поэтому угрозы Азарова мало кого могут испугать в российской столице - даже если сам украинский премьер просто не понимает, каковы шансы его страны на победу. Украинская власть попросту попалась в ловушку, умело расставленную российскими друзьями Януковича. И сегодня у Украины нет возможности ни воспользоваться международными рычагами для изменения контракта, ни уплатить меньшую цену за меньшее количество газа - какие бы сказки не рассказывали об этом Николай Азаров и Юрий Бойко.

Про це в прес-центрі «Главкому» розповіли директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко та директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьо⬬¬¬¬¬¬¬¬.

Володимир Фесенко: «Завдяки своїй харизмі та активності Кушнарьов значною мірою сприяв реанімації Партії регіонів після кризи 2005 року»

Менш за все я б хотів спекулювати на темі, що було п’ять років тому. Більш цікавим є те, що представляє особистість Євгена Кушнарьова навіть зараз, через п’ять років після загибелі, тому що вона відображає всі протиріччя цієї епохи становлення незалежної держави, трансформації політичних еліт цієї доби. Євген Кушнарьов – дуже харизматична фігура, на його прикладі ми бачимо багато закономірностей. Відзначу кілька парадоксів: він був партійним апаратчиком, який опинився в авангарді боротьби за демократичні перетворення, став одним із лідерів «Демократичної платформи» в КПРС та КПУ. Він став одним із засновників першої партії влади – НДП. Також суттєво сприяв становленню нової партійної системи країни і переходу на змішану систему, тоді акцент робився на вибори за пропорційною складовою. Він цьому сприяв, хоча і сподівався на те, що це буде в інтересах і його партії.

Євген Кушнарьов боровся з адміністративною системою КПРС, а потім доклався значною мірою до створення нової адміністративної системи в незалежній Україні. Євген Петрович неодноразово опинявся і в опозиції, і у владі, де, займаючи різні посади (був керівником Адміністрації Президента і т.д.), представляв саме регіональні еліти.

Можливо, найбільш суперечливий етап його політичної кар’єри був пов'язаний з епохою Помаранчевої революції, та політична боротьба останніх років. Зараз мало хто пам’ятає, що Євген Кушнарьов не був регіоналом. Фактично, він був позапартійним, а в 2005 році створив власну партію «Нова демократія», яка потім влилася в ПР. Багато хто його вважав певною альтернативою донецьким серед антипомаранчевих політичних сил. Він був людиною амбіційною, харизматичною, саме таких зараз регіоналам і не вистачає. Проблема нинішньої ситуації в Партії регіонів полягає в тому, кого ставити першим номером у списку? Азаров з низьким рейтингом та відсутністю харизми. Непублічний Клюєв чи публічний, але дуже своєрідний Колєсніков? Кушнарьов був такою харизматичною фігурою, яка могла б бути дуже ефективною на парламентській трибуні, яка знала закон апаратної боротьби і одночасно могла діяти в різних форматах.

Володимир Фесенко

В принципі Євген Кушнарьов сприяв поверненню регіоналів до влади. Завдяки своїй харизмі та активності він значною мірою сприяв реанімації Партії регіонів після кризи 2005 року.

Якщо оцінювати Євгена Петровича з точки зору нинішніх політичних реалій, то нагадаю, що він був талановитим публіцистом, що не дуже часто буває серед українських політиків. Одна з його книг промовисто називається «Вибори та вила». Думаю, що специфічна закономірність вибору між цими двома варіантами і зараз є достатньо актуальною.

Вадим Карасьов: «В ситуації, коли Партія регіонів все більше стає партією чиновників і бізнесменів, закривається і стає клановою, Кушнарьову було б дуже некомфортно»

Можна знайти багато підозрілих моментів загибелі Євгена Кушнарьова в Ізюмському лісі, але певним чином це була також загибель певної моделі політики у 2007 році. Цікаво подивитися, як в житті Євгена Петровича перепліталися всі зигзаги та етапи української політики. Дійсно, він був представником прогресивної партійної номенклатури кінця 80-х-початку 90-х років та одним із організаторів та керівників «Демплатформи» в КПРС. Він був керівником Адміністрації Президента з 1996 по 1999 рік. На початку 90-х став першим демократично обраним мером Харкова. Він був губернатором Харківщини з 2000 по 2004 рік, а потім став одним із лідерів Партії регіонів. До речі, він був один із засновників об’єднання «Нова Україна», яке висувало Леоніда Кучму на посаду прем’єр-міністра, а потім зробило все, щоб він став Президентом. Далі заснував партію «Нова демократія», яка влилася в Партію регіонів. «Нова Україна», «Нова демократія», - це відчуття нового, яке ним рухало.

В перипетіях його політичного життя якраз відображаються особливості української політики. Початок української незалежності – це коаліція прогресивної номенклатури та націонал-демократів. Цей союз забезпечив Декларацію про суверенітет 1991 року та становлення української державності. Після 1994-95 років, коли Леонід Кучма обирається Президентом, і до початку 2000 років – це перехід до олігархічної моделі української державності. Якраз другий президентський термін Леоніда Кучми означав перемогу олігархів. Тоді розвивається союз між олігархами на націонал-демократами. І Кушнарьову там уже немає місця. В АП приходить інший керівник і десь рік Євген Петрович був не при справах. Але у 2000 році, завдяки в тому числі Івану Плющу, який допомагав багатьом перспективним українським політикам, він був призначений губернатором Харківської області. Водночас, на початку 2002-2004 років розривається союз олігархів та націонал-демократів та формується інший тип політики – партія заходу проти партії сходу. Тоді формується альянс донецького регіонального клану та громадян сходу України. Тому потрібні були політики, які могли би бути лідерами громадян. Не кабінетні політики чи представники бізнесу, а політики харизматичні, мітингові, революційні. Тут наступає другий етап публічної активності Євгена Кушнарьова в якості одного з лідерів партії громадян сходу України.

Але після того, як у 2006 році Партія регіонів перемагає на виборах, багато в чому завдяки публічній діяльності Євгена Кушнарьова, який був керівником виборчої кампанії, вона вже налаштована на те, щоб бути партією влади, а не представляти громадян сходу України. І тут потреба в таких яскравих постатях як Кушнарьов стає менш затребуваною. Тому, очевидно, він і не отримав тоді посади в уряді Януковича, а в 2007 році сталася трагедія.

Вадим Карасьов

З 2007 по 2012 рік ми з вами спостерігаємо тихий і явний «закат» публічної політики України, публічних постатей та лідерів. За цей час Партія регіонів стає просто партією-кланом і перетворює Україну на державу-клан: закритий, без публічних персон. Якщо і є якісь публічні політики, то це не харизматичні постаті, а штатні спікери, люди-гаджети, завдання яких озвучувати лише те, що написано в штабі.

Перед виборами 2012 року Партія регіонів стикається з дефіцитом серйозних лідерів, які б могли очолити список. Хороша новина для нас не тільки в тому, що у партії влади немає людей, які могли б повести на вибори. Виявляється, що демонтувати демократичну систему, публічну сферу в Україні неможливо. Оскільки Партія регіонів сьогодні стикнулася із кризою публічності, це означає, що не все погано в нашому домі.

Після п’яти років із дня трагічної загибелі Євгена Кушнарьова ми бачимо, що після того, як вмерла чи заснула летаргічним сном публічна українська політика, наступає нова епоха нових лідерів та героїв, яких зачекалася Україна. Цим сьогодні і викликаний інтерес ЗМІ до цієї харизматичної постаті.

Після загибелі Кушнарьова в Партії регіонів жодна з регіональних еліт так і не заявила про себе. Ця трагедія присадила амбіції регіональних груп?

Володимир Фесенко: Справа не в тому, що «присадила», просто домінування донецьких було і тоді, а після трагічної загибелі Кушнарьова лише посилилось. Насправді, і була, і є потреба в тому, щоб робити публічний партійний образ Партії регіонів більш різноманітним, щоб її не сприймали лише як партію донецьких. Тому вони залучали того ж Єфремова та інших.

Але справа не в тому, що донецькі всіх затиснули і не дають ходу. На жаль, в останні роки, зокрема це помітно по Харкову, ми бачимо певну кризу регіональних еліт. У Харкові в 90-ті роки була ціла низка яскравих та публічних фігур. За Харковом тоді була неформальна квота і в керівництві парламенту, і в інших державних інституціях. До початку 2000 років харків’яни завжди мали посаду одного із заступників спікера Верховної Ради, в Адміністрації Президента був не лише Кушнарьов, а й Олег Дьомін. На початку 2000 років хоч і була нова хвиля харківських політиків, але вона не проявила ні самостійності, ні наполегливості. Зараз по Харкову та інших регіонах помітна криза еліт. Я не виключаю, що зараз повернення до змішаної виборчої системи певною мірою може відновити роль регіональних еліт, посилити їх вплив на українську політику. Причому в різних політичних силах, зокрема, й у Партії регіонів. Для регіоналів це більш актуальна задача. Якщо вони не позбавляться іміджу тільки донецької партії, думаю, процес занепаду буде неминучим.

Вадим Карасьов: Невипадково в кінці 1980 та на початку 1990-х років Харків дав «Демплатформу» - прогресивну частину комуністичної номенклатури, яка вплинула на провінційну столичну комуністичну номенклатуру Києва. Харків був близький до Москви, а тоді демократичні витоки і імпульси йшли саме з горбачовсько-єльцинської демократичної Росії. Тому перша демократична антиімперська хвиля концентрувалася в Харкові, і невипадково багато перших політиків демократично-номенклатурної хвилі були саме звідти. Союз Львова і Харкова давав всі поштовхи і створював підвалини української незалежності.

Харків був науково-індустріальним центром. Його інтелігенція і робочий клас багато в чому сприяли демократично-революційному драйву 1990-х років. Потім харківська еліта почала занедбуватися, в чому проявилася криза української моделі державності. Бо в економіці на перший план вийшло не виробництво, індустрія, науковий потенціал та інтелект, а чавун і газ, які сформували підвалини нинішнього політичного режиму.

В цьому розкладі, де є гроші, Харковом і не пахне, тому що у нього немає чавуна, немає труби, але вже зараз немає і індустріального виробництва, немає вже і запиту на інтелект, бо в країні, де живуть з газу і чавуна, інтелект не потрібен. Тоді Харків перетворюється на провінцію, де є тільки торгівля, ринки, якась радянська спадщина у вигляді танків і все. Хіба може регіон з такими ресурсами ефективно інвестувати себе в українську політику? Ні, і тому він є легкою здобиччю донецького і дніпропетровського бізнесів та центрального управління з боку вертикалі. Поки домінує чавун, ціна якого на світовий ринках падає, і газ, висока вартість якого вже є глухим кутом, до тих пір буде панувати політико-економічний режим з цією владою, вертикаллю і з такою структурою регіональних еліт.

Якби Євген Кушнарьов зараз був живий, чим би відрізнялася ситуація від тієї, яка є зараз?

Володимир Фесенко: Зараз в умовах кризових тенденцій, можливо, він міг би бути рятувальною паличкою. З іншого боку, він міг стати і певною противагою тим тенденціям, які є зараз. Зокрема, він міг би стати центром тяжіння для представників різних регіональних еліт в тій же Партії регіонів, фракції Партії регіонів. Він міг би бути внутрішньою альтернативою, а, можливо, і зовнішньою. Євген Петрович декілька разів за своє життя робив дуже кардинальні рухи, різко змінював ситуацію та статус. Тому він міг залишитися і уособлювати харизматичну альтернативу Партії регіонів, а міг створити власний політичний проект. Багато б залежало від того, як би розвивалися стосунки в середовищі Партії регіонів.

Володимир Фесенко, Вадим Карасьов

Вадим Карасьов: В сьогоднішній ситуації йому було б набагато важче, ніж в 2004 році, тому що тоді була відкрита політика, то був час якраз для політиків-героїв. В Партії регіонів сьогодні політиків майже немає, там бізнесмени. А він дійсно політик – це ідеї, позиції, публіцистика, а іноді навіть іти з відкритим забралом. Можливо, в цьому і трагізм цієї постаті.

Сьогодні він міг би бути в опозиції, тому що Партія регіонів перестала бути партією громадян сходу України, що для нього було дуже важливо. Його політична місія полягала в інтеграції українського сходу в українську державність, що зменшило б екстремізм і радикалізм як з національного боку, так із так званого ліворосійського. Очевидно, що в ситуації, коли Партія регіонів все більше стає партією чиновників і бізнесменів, закривається і стає клановою, йому було б дуже некомфортно. Партія регіонів стала партією симбіозу бізнесу та бюрократії по-донецьки, все це перенесено на всеукраїнський рівень, звідки криза і в самій Партії регіонів, і в українському суспільстві, і в українській державі.

Галина Каплюк, Альона Блохтур, 

фото Станіслава Груздєва

ТУТ

Президентський проект Кримінально-процесуального кодексу, схоже, стане черговим документом, який помахом руки проголосують в парламенті. Він передбачає, зокрема, що суд присяжних, право на який є в чинній Конституції, надаватиметься тільки щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне ув’язнення.

Ніяк не знайшли відображення в цьому кодексі і гарантії громадян, які перебувають від вартою, тож і надалі матимуть місце випадки, коли люди тримаються без винесення вироку до шести років.

Запроваджується інститут слідчого судді, звужується коло тих, хто може бути захисником, на прокуратуру покладається функція не тільки нагляду, а і керівництва розслідування. Водночас журналістам цей кодекс життя значно полегшує, адже кожному присутньому в залі суду дозволяють використовувати диктофони, на що раніше потрібен був дозвіл судді. При цьому депутати зауважують, що попри деякі новації цього документу, на дві третини він запозичений з напрацювань ненависного сьогодні помаранчевого уряду.

Про це в прес-центрі «Главкому» розповів народний депутат, перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Юрій Кармазін.

Юрій Кармазін: «При чинності цієї Верховної Ради цей законопроект в силу не вступить»

Чого чекати від нового Кримінально-процесуального кодексу? Хаосу. 13 січня Президент вніс проект Кримінально-процесуального кодексу за номером 9700, і в той же день свій проект Кодексу кримінального процесу зареєстрував Роман Зварич. Через це я не дуже розумію Президента і його людей, які хочуть, щоб в житті нічого не відбувалося без Президента, щоб навіть сонце без нього не сходило. Очевидно, що це неправильно.

Якщо в першому законопроекті написано, що головним є комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, то в другому, крім нього, визначені ще і інші – комітет з питань правосуддя, державного будівництва, держбюджету, регламенту та депутатської етики, і навіть євроінтеграції.

Ми очікували, що цей Кримінально-процесуальний кодекс вирішить всі проблеми зразу – і демократизації, і спрощення процедур розслідування справ, і в тому числі якось вплине на становище політичних в’язнів, якими є сьогодні Тимошенко, Луценко та інші представники опозиції. По-перше, він ніяк не вплине на їх становище. По-друге, чи можлива буде надалі кіреєвщина? На превеликий жаль, цей проект не має запобіжників проти таких речей.

Чи побачимо ми створення системи досудового слідства? У нас серед органів попереднього слідства все ще передбачаються слідчі і органів внутрішніх справ, і безпеки, і податкового органу. На мій погляд, в цьому кодексі контррепродуктивна пропозиція, тобто все залишається, як є. Розширюється механізм підслідності Служби безпеки України. Ви цікавилися, скільки розглянуто справ, які закінчені провадженням слідчих Служби безпеки? Це всього сотні справ із мільйона. Така реконструкція є тільки підфарбовуванням системи, яка у нас є.

Найбільше мене вразило відношення до суду присяжних. Стаття 124 Конституції говорить про те, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Стаття 127: «Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Саме для реалізації цих норм Конституції і треба було передбачити, які присяжні, як і в яких випадках». У народного депутата Зварича цей елемент виписано цивілізовано, по-людськи. Він пише, що будь-яка людина може вимагати цього права, і що це право на суд рівних. В президентському ж проекті записано (стаття 31, частина 3): «Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних». Тобто, два судді та три присяжних і тільки в тих справах, де є довічне позбавлення волі, тобто навіть не кожне вбивство. Чи можливо було б по справі Тимошенко чи Луценко призначити суд присяжних? Ні. Тому говорити, що цей проект суттєво демократизує ситуацію, не доводиться. На мій погляд, саме створення суду присяжних є єдиним шансом для судової системи зберегти залишки авторитету.

Взагалі, хто більше шкоди робить сьогодні – Луценко з Приступлюком чи вся правоохоронна система, включно з гарантом Конституції Януковичем? Луценка разом з водієм звинувачують у спричиненні шкоди на 42 тисячі гривень, а вартість судового процесу і розслідування уже давно вийшла за мільйон гривень. Очевидно, що більше шкоди роблять останні.

Юрій Кармазін

Ніяк не знайшли відображення в цьому кодексі і гарантії громадян, які перебувають від вартою. Терміни попереднього ув’язнення, коли слідство здійснює слідчий чи прокурор, обмежені. Продовження термінів іде по ієрархії: до 3 місяців має право продовжити прокурор району, до 6 місяців - генеральний прокурор. А далі відбуваються страшні речі, бо як тільки справу передали до суду, там вона може розглядатися скільки завгодно. Сьогодні в державі є випадки, коли люди тримаються без винесення вироку, який вступив в силу, до шести років. Судді можуть піти у відпустку, коли у них під вартою знаходяться люди, що ми бачили і по Печерському району.

Для того, щоб цього не було, я вніс свій проект №9307 від 18 жовтня 2011 року, де поставив питання про конституційні гарантії громадян, які перебувають під вартою і не визнані у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину. Я передбачав, що суд має бути поставлений під контроль Конституції, громадян і вищого суду. На жаль, до цього проекту руки не доходять, а з направленням на розгляд проекту Кримінально-процесуальному кодексі, який є предметом нашої розмови, очевидно і не дійдуть. Тим не менше, я буду вносити в цей проект пропозиції, що максимальний термін має бути обмежений.

В цьому кодексі запроваджують інститут слідчого судді, якого обирають збори суддів зі складу суддів цього суду. На який термін він обирається, та порядок його зняття в законі не передбачено.

В цьому кодексі є багато оціночних понять. Наприклад (стаття 12, частина 2): «Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання». Нібито все красиво звучить, але що таке найкоротший строк? Далі по тексту: «Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою». Хороший собі найкоротший термін - до 3 діб.

Загальні положення цього Кримінально-процесуального кодексу виписані блискуче. Стаття 7: публічність, гласність і відкритість судового процесу. Але кожну з норм цього кодексу я розглядаю з огляду на те, що ми побачили в останній час у виконанні влади по процесам над опозицією.

Кожному присутньому в залі судового засідання дозволяють вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Для журналістів нібито є «плюс», бо раніше треба було брати дозвіл судді для того, щоб елементарно записувати.

Змінюється функція прокуратури, при чому в специфічний спосіб: повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.

До органів досудового слідства (стаття 38) цей кодекс відносить слідчих органів внутрішніх справ, Служби безпеки, і органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. На мій погляд, це серйозні підстави для подальшого зловживання, тому що ці дії можуть вчиняти за письмовими дорученнями, які будуть штампувати тисячами.

Є спроба звузити коло людей, які можуть бути захисниками, чим трошечки підправляється Конституційний суд, який з цього приводу приймав рішення. В статті 45 прописано, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, а також особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування. Захисником не може бути адвокат, який не внесений до Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень або виключений з нього.

Фактично зараз на прокуратуру покладена функція не тільки нагляду, а і керівництва розслідування. Прокурор буде зв’язаний при нагляді тими своїми функціями, які він попередньо здійснює. Це суттєво вплине на правоохоронну функцію прокуратури в плані її заниження.

Чи реально зробити наступні речі? Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Кодексу привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Кодексом; забезпечити підготовку та впровадження в юридичних вищих навчальних закладах нових навчальних програм з вивчення нового кримінального процесуального законодавства. У місячний строк з дня опублікування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Кодексом, у тому числі з метою забезпечення фінансування: оснащення органів досудового розслідування електронними засобами контролю; створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань; обладнання органів досудового розслідування технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції; заміни у судах загальної юрисдикції металевих загороджень, які відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загородження зі скла чи органічного скла; обладнання залів судового засідання у необхідній кількості технічними засобами фіксування кримінального провадження та технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції у кількості не менше двох залів на кожний місцевий суд, не менше чотирьох залів на кожний апеляційний суд, не менше п'яти залів на Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не менше п'яти залів на Верховний Суд України.

Повернімося до дійсності, зараз у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ є кабінети, де сидять по чотири судді. Я вважаю, коли від імені Президента вноситься такий законодавчий акт, то вони повинні писати не доручення Кабміну, а зразу передбачати і внесення змін до бюджету та інших законодавчих актів. Наскільки реально швидко запровадити цей кодекс, навіть якщо більшість помахом руки Чечетова його прийме? При чинності цієї Верховної Ради цей законопроект в силу не вступить, і навіть при чинності нинішнього Президента він не набуде законної сили повною мірою.

Як реалізовується норма Конституції про суди присяжних в нинішніх умовах?

Юрій Кармазін: Ніяк. Від моменту прийняття Конституції 1996 року до цього часу ця норма є мертвою.

Скільки всього проектів Кримінально-процесуального кодексу зараз знаходиться на розгляді у Верховній Раді? Який найбільш вірогідно буде прийнятий?

Юрій Кармазін: На сьогоднішній день на розгляді два проекти. Перший - президентський Кримінально процесуальний кодекс №9700, і другий - проект Зварича, який називається Кодекс кримінального процесу. Я вважаю, що назву краще залишити консервативну, яка зрозуміла і для людей і для тих, хто застосовує право. Поки що їх два, але у народних депутатів є право протягом семи діб внести альтернативний законопроект, тому через кілька днів ми можемо отримати іншу відповідь на ваше питання.

Юрій Кармазін

У Президента включно з тушками порядка 270 голосів, які готові проголосувати за будь-що, аби тільки у них залишалися ті важелі впливу на фінансовий інструментарій, який у них сьогодні є. Я абсолютно не сумніваюся, що помахом руки буде прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс, підписаний Президентом.

Цей кодекс на дві третини запозичений з тих варіантів, які розроблялися в 2005-2006 роках під час ненависного сьогодні помаранчевого уряду. Є цікаві моменти, які запозичені з тих часів, а також з американської чи німецької правових систем. Це встановлення запобіжних заходів: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, і тільки потім тримання під вартою. В статті 183 абсолютно правильно прописано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Це положення мені дуже подобається, але і воно не дає гарантію в тому разі, якщо повториться щось подібне до випадку Тимошенко. Тому що ми бачили групу так званих прокурорів, які стверджували, що іншого способу немає, як утримання під вартою, а оцінку робить суддя, який ніяк не зміниться з прийняттям кодексу.

Як ви вирахували вартість суду та розслідування по Тимошенко та Луценку?

Юрій Кармазін: Кожен із трьох прокурорів, які приймали участь у справі Тимошенко, отримували біля 10 тисяч гривень в місяць. Тобто 30 тисяч тільки на зарплату «плюс» нарахування, виходить 50 тисяч, які треба помножити на кількість місяців судового процесу, яких у справі Тимошенко було 10. 500 тисяч тільки на оплату прокурорів. Я вже не кажу про оплату суддів, омону, слідчих, слідчого апарату. А ще оплата Служби безпеки, які мали забезпечувати безпеку, але в цей час прослуховували народних депутатів, адвокатів, свідків, і цю функцію виконували не тільки вони, а ще і органи, які їх перепровіряли.

Крім цього, були витрати в десятки мільйонів доларів, які уряд Азарова виділив для своєї компанії, щоб вона здійснювала аудит. По справі Тимошенко уже давно вишли за 100 мільйонів гривень тільки на розслідування, контролюючі органи, а ще були відрядження до Сполучених Штатів Америки, Ради Європи і т.д.

По справі Луценко трошки менше, але три мільйони вже витратили тільки на проведення слідства.

Альона Блохтур, фото Станіслава Груздєва

ТУТ