Небесные Законы о чистоте Рода и Крови
Законы РИТА - это Небесные Законы о чистоте Рода и Крови. О Законах РИТА, по которым жили с древних времён все Славянские и Арийские народы, в современном мире узнали в середине XIX века.

Сейчас для обозначения Законов РИТА используется греческое название – Телегония. В медицине называется явлением первого самца». Телегония является образным и единственным параметром передачи наследственности из поколения в поколение.

Явление Телегонии вновь обнаружил в XIX веке в Англии, приятель Чарльза Дарвина, лорд Мартон, который под влиянием идеи своего друга тоже решил заняться биологией. Он скрестил чистокровную английскую кобылу с жеребцом – зеброй. Потомства не получилось, через некоторое время, когда он её же скрестил с английским жеребцом, кобыла принесла жеребёночка «англичанина», с явными следами полос на крупе, как у зебры. Лорд Мартон назвал это явление – Телегонией.

До 1960 – х годов, учёными разных стран проведено множество исследований, в которых было установлено, что явление Телегонии распространяется и на людей. Оказалось, что наследуются не только внешние признаки первого полового партнёрства, но, и его болезни: венерические, психические, заболевания крови и т.д.
С этим явлением постоянно сталкиваются те, кто держит и разводит чистопородных голубей. Если сизарь «потоптал» чистопородную голубку, её сразу убивают. Потому, что в дальнейшем, даже при самом элитном «супружестве» у неё будут одни «чигражи», т.е. нечистоплотные птенцы.

Любой собаковод знает, что если он не уследит за своей породистой сучкой и она первый раз погуляет с дворнягой, то породистых цинков от этой суки не дождётся никогда. Такая сука считается испорченной.

В Славяно – Арийских Ведах, и в любом религиозном учении мира, будь то Тора, Библия, Коран и др. есть упоминание о явлении Телегонии, разве что само слово Телегония в Священных текстах не используется. У евреев Закон гласит: «Еврей должен жениться только на еврейке».

Вот, что гласят Славяно-Арийские Веды: «Не допускайте Чужеземцев к дочерям вашим, ибо совратят они дочерей ваших, и растлят Души их Чистые, и Кровь Расы Великой погубят, ибо первый мужчина у дщери оставляет Образы Духа и Крови…Чужеземные образы Крови из детей Человеческих Светлый Дух изгоняет, а смешение Крови приводит к погибели…, и сей Род, вырождаясь, погибает, не имея потомства здорового, ибо не будет той внутренней силы, что убивает все хвори-болезни…» (Саньтии Веды Перуна).

Согласно данному Священному тексту, первый мужчина в жизни девственницы, оставляет свой Образ Духа и Крови – это психический и физический портрет детей, которых она родит. И только от этого мужчины зависит здоровье и полноценность будущего ребёнка.
Все последующие мужчины дают женщине лишь семя, но рожает она детей первого мужчины, давшего ей Образ Духа и Крови. Помимо семени, от последующих мужчин, женщина берёт и передаёт детям различные болезни. Полученная от разных мужчин энергия сжигает её изнутри, предварительно старя и убивая.


Первый мужчина, который нарушил девственность у девушки, является единственным отцом всех детей, которых она родит в своей жизни, независимо от того, скольких мужчин она будет иметь за всю свою жизнь.

Доказательством «явления первого самца» служит показ телепередачи «Моя Семья», которую, с нежным сочувствием смотрела вся Россия. Нам показали, как Славянская женщина первоначально жила с негром, а затем вышла замуж за Славянина и родила ему негритёночка. Они обратились на телевидение, и это преподнесли как чудо.

Законы РИТА запрещают межрасовые браки Славянских народов с негроидными, монголоидными, еврееидными. Смешение Крови выше перечисленный народов между собой приводит к деградации, заболеванию крови (СПИД), вырождению всей ветви данного Рода.

Здоровая наследственность нашими Предками сохранялась благодаря девственной чистоте невесты, от гулящей девушки хорошего потомства не получишь. Нравственно падшую девушку считали испорченной, не достойной замужества. Когда юноша брал в жёны «порченую» девушку, такое воссоединение называли «браком», а не Семейным Союзом.


Люди Родов Расы Великой должны знать, что Мужчина, во время полового контакта, отдаёт женщине энергию одного года своей Жизни: энергия трёх месяцев идёт на закрепление Образа Духа и Крови, а энергия девяти месяцев на вынашивание плода. И если мужчина ведёт беспорядочную половую жизнь, то он растрачивает понапрасну свою Энергию Жизни, что приводит к преждевременному старению, облысению. Академик Павлов отмечал, что смерть человека до 150 лет следует считать насильственной. Норма жизни нашего биологического тела 300-400 лет.

Когда мужчина живёт с любимой и единственной супругой, потери энергии Жизни не происходит. Эго супруги не только получает энергию Жизни от своего мужа, но и открывает в нём связи с Космосом, откуда и он получает энергию Жизни, восстанавливая то, что передал жене. Каждый мужчина должен знать только свою жену, кроме периодов лихолетья (войны, эпидемии…). Если Родам Расы Великой грозит вымирание, жена не может отказать мужу дать семя другой женщине, по её просьбе, для продления Рода её мужа, погибшего, защищая Отечество.

Ведущая беспорядочный образ жизни женщина, получает болезни сердца, крови, душевные болезни, а, накапливая различные Образы своих партнёров, она губит первоначальный Образ будущего ребёнка, ибо при наслоении различных Образов, изначальный образ первого мужчины размывается. Это приводит к рождению детей непохожих на своих родителей. Дети должны нести явные черты своих родителей.

В советские времена выпускали презервативы с надписями на пакетах: «Проверенно электроникой». Для чего резинку проверять электроникой? Учёные знали, что передаётся энергия Образа Духа и Крови и, делали всё, чтобы этого не было. Всё это привело к рождению большого количества неполноценных детей (уроды и дебилы, косоглазые, рыжие, немые, косые, задержка психического развития).

На образ и психику будущего ребёнка, в значительной степени, влияют используемые женщиной различные приспособления, заменяющие мужские половые органы. Вся вина лежит на тех, кто всё это выпускает и распространяет, прикрываясь благими намерениями.

«Самое Великое Зло – это незнание и невежество»

С Пращурных лет на Руси говорилось: «Береги Честь смолоду». На Славянских землях, понятие девственница было понятием Образа Чистоты и Непорочности. Когда родители жениха искали невесту для своего сына и приходили к Родителям девушки, первый вопрос был: «Чиста ли девка ваша?». Родителей жениха интересовало, не была ли девица замужем, несёт она или нет Образ другого мужчины, болел ли кто в их роду серьёзными заболеваниями? Всё это они узнавали для того, чтобы их Род продлевало полноценное потомство.


Наши Предки знают, что в первую супружескую ночь мужчина передаёт супруге:

1.Образы Духа и Крови.

2.Энергию одного Лета (года) своей жизни (для вынашивания потомства).

3.Дар Материнства (дар заботы о ребёнке).

4.Женскую Долю (родовая генетическая память девушки).


Наполнив супругу своим образом Духа и Крови, супруг отдаёт ей энергию одного Лета (года) своей жизни. Наделяет супругу Даром Материнства, ибо их главная цель в жизни – иметь детей. Мужчина воспринимает свою супругу как мать своих детей. Если же Образы Матери супруг в жене своей не увидел, то у них детей может и не быть.

Муж раскрывает в супруге Женскую Долю - Родовую генетическую память, побуждая в ней Мудрость её Матери, её Бабушки, её Прабабушки. Она подсознательно начинает понимать, что и как лучше и правильнее сделать. Женщина должна воспринимать своего супруга, как единственного мужчину отведённого Богами Небесными для неё. Она заботиться о муже, как о своём ребёнке.

Новые семейные союзы создавались только между представителями различных Родов Расы Великой. Семейные Союзы между родичами запрещены и противоестественны, т.к. это приводит к вырождению Рода.


Плод Любви - Чадо - слияние Земного и Небесного. Женщина, как Мать Сыра Земля, даёт ребёнку Тело, Отец - Образ Духа и Крови, Жива Богородица – Душу, Бог-Покровитель Рода – Совесть. У славян считалась семья полной, когда в ней было 16 детей (потомственный Круг). Долг перед Родом- 9 детей, по 16 детей это преуспевающая семья, хотя и это не предел. Воспитанием детей всегда занимается Отец. Закон РИТА гласит:

«Не используйте в воспитании детей отрицательные
формы и образы. Не запрещать, а разъяснять!»

Любой Славянский ребёнок, на подсознательном уровне, подражает и хочет подражать взрослым. Только на собственных примерах воспитываются дети Родов Расы Великой. Они с детских лет умеют различать Любовь и Влюблённость, Влюбчивость. Они знают, что влюблённость приходит и уходит, а любовь остаётся, и её человек несёт в своём сердце, проходя через Миры Яви, Слави, Прави.

«Отречение от кровных Заповедей
является предательством перед своим Родом»

«Кто отказывается
от обладания Мудростью Древней,
Тот изгоняет из себя Силу Жизни» (С)

До 1989 года включительно мне приходилось часто слышать за своей спиной "антисоветчик". После того, как песня "Россия" "заткнула" рты многим "советчикам", меня переквалифицировали в "антисемита". Первыми всполошились мои коллеги - композиторы - евреи. На передаче "Песня-89", где я пел "Россию", некоторые из них восклицали: "Как же так, Игорь! Ведь Вы образованный интеллигентный человек, и вдруг: "Ринулись оттуда, срубая головы церквям и славя красного царя, новоявленные иуды". Что с Вами? Откуда такой шовинизм и антисемитизм?" Поначалу я отшучивался, не придавая этому большого значения. Затем стал объяснять, что слово "иуда" - синоним слова "предатель". Я же не пою: "новоявленные иудеи". Объяснение не подействовали. В конце концов мне все это надоело, и я, всерьез решив доказать, что патриотизм и шовинизм - понятия диаметрально противоположные, стал пускаться в длительные полемики, заканчивающиеся всегда одним и тем же: мои оппоненты, зажатые в угол железной логикой, молча разводили руками, но... закрывая за собой дверь, бросали через плечо: "И все-таки, Игорь, Вы - антисемит". Поразительная твердолобость. "Антисемитизм", уважаемый мой читатель, придуман не русскими и даже не русофилами, не простыми евреями, а сионистами, т.е. евреями-националистами. Этот термин придуман еще в конце 19 века автором протоколов "сионских мудрецов" - Ахад-Хамом, настоящее имя: Ашер Гинзберг. Страны Америки и Европы давно уже знают, что в 1897 году в Базеле состоялась конференция, на которой впервые были зачитаны вышеупомянутые протоколы самим Ахад-Хамом, - с целью захвата власти над всем миром. Первая страна, которая должна было подчиниться сионской власти, - Россия, так как православие являлось серьезным препятствием на пути захвата власти над миром тех, кто исповедовал диаметрально противоположную веру. Евреи, исповедующие православие, тоже должны были быть либо подчинены "ахад-хамистам", либо уничтожены. Поставить на колени Россию в 17 году "сионским мудрецам" удалось, а вот с миром - не получилось. Ашер Гинзберг нарек всех неевреев гоями. Русские "гои" сплоховали, но вот французские, итальянские, немецкие, английские и американские вовремя "просекли" ситуацию и поставить на колени себя не дали. Поскольку большая часть мировой прессы еще находится в руках последователей "ахад-хамизма", "гои" - будь то русский, француз, или англичанин, гордо провозглашающий: "Россия!", "Франция!", "Англия!" - нарекается "антисемитом". Из этого делаем вывод: по раскладу Ашера Гинзберга патриотизм есть антисемитизм, и наоборот. Кстати, великий русский писатель Федор Михайлович Достоевский пытался объяснить миру и своим соотечественникам, что такое "сионизм" еще в 19 веке, но соотечественники этого не услышали, мир не придал этому значения, зато Ахад-Хам мгновенно среагировал, и просионская пресса нарекла гения - "сумасшедшим антисемитом". P.S. Кого заинтересуют материалы Ф.М.Достоевского, прочтите "Дневник писателя", том 25, за 1877 год (январь - август). Сионисты всегда и всем кричали и продолжают кричать: "Антисемиты!" - в тот момент, когда их хватают за руку на месте преступления. "Антисемитизм" - одно из средств защиты сионистов, придуманное ими с целью борьбы со своими противниками, а противники - это те, кто не признает антибожественную сущность сионизма. Когда осквернялись и уничтожались памятники русской национальной культуры, когда сжигались древнейшие книги и рукописи, когда русский народ варварским способом отрывали от своих корней, перевирая его историю, никто почему-то не говорил о русофобии, исключая горстку патриотов, ну а уж о сионизме, Боже упаси, было что-либо сказать. Геноцид в отношении русского народа беспрепятственно процветал и набирал силу, но стоило только русским людям заявить о том, что они русские, что у них есть богатейшая культура и история, из которой они не позволят выбросить ни одной страницы, как сразу же раздались испуганные вопли об "антисемитизме", "шовинизме", "национализме", "антисоветизме". Этот хитрый прием рассчитан на непосвященных. В юности, докапываясь до причин трагедии своего народа, я изучал труды В.И.Ленина. У меня волосы вставали дыбом, да так, что я их по сей день уложить не могу. Когда я прочитал написанные Лениным строчки, выражающие его отношение к русскому народу и к русской интеллигенции, все стало на свои места. Не хочу быть голословным и тем, кто хочет со мною поспорить или не верит моим утверждениям, рекомендую: прочтите 36-й том Полного собрания сочинений В.И.Ленина, 5-е издание, где на страницах 144, 145, 200, 269, 369, 428, 449 и других вы, среди массы интересного, прочтете следующие выражения: "Русский человек - плохой работник", "Российская интеллигенция - говно", "Главная масса интеллигенции старой России оказывается прямым противником Советской власти. Процесс брожения в широких учительских массах только начинается" и т.д. и т.п. Так что для того, чтобы понять суть переворота и сущность его вождя, незачем доставать подпольную литературу, читайте Ленина, и вы все поймете! Эпитеты, которыми Владимир Ильич награждает интеллигенцию и народ, говорят сами за себя. И тех и других Ильич ненавидит. Возникает вопрос: откуда такая ненависть у человека, родившегося в русской интеллигентной семье на берегу русской реки Волги, откуда у представителей дворянства подобное отношение к своему народу? Докапываясь до сути причин, так как этот вопрос не давал мне покоя десятилетие и служил стимулом движения по пути прозрения, перевернув кипы материалов, документов, неоспоримых фактов и исторических свидетельств, я нашел наконец ответ и пришел к выводу, что вождь мирового пролетариата был самым настоящим русофобом. Выясняя для себя, что такое русофобия, я невольно пришел к изучению "сионизма". Оказалось, что одно - суть другого. Точки над "i" были расставлены. Я понял, кому был нужен октябрьский переворот, уничтожение веры, борьба с православием, истребление генофонда и одебиливание масс. 

Игорь Тальков "Монолог"

Закон 6. Еврей, сделавшийся акумом (християнином), проклят до такой степени, что даже когда он жертвует в синагогу свечи или же нечто подобное, то принимать их воспрещено.

Закон 13. Еврейской акушерке не только разрешено, но она обязана помогать в шабаш еврейке и при этом совершить все, что при иных условиях оскверняло бы шабаш. Наоборот, помогать акумке (христианке) запрещается даже, когда это возможно было бы сделать без осквернения шабаша, ибо она должна рассматриваться как животное.

Закон 16. Во время Халмагоэда (праздника евреев, выпадающего на весну и осень) всякая торговая деятельность строго воспрещается, однако, дозволено растовщичествовать с акумом, так как лихоимствовать с акумом приятно Господу Богу во всякое время. Закон 23. Свидетелями могут считаться лишь те, которые именуются людьми. Что же касается акума, либо еврея, который сделался акумом и который еще хуже (природного) акума, то они никак не могут считаться людьми, стало быть и их свидетельские показания не имеют никакого значения.

Закон 25. Граждане (т.е. евреи) одной общины имеют право запрещать купцам из других местностей приходить к ним и продавать товары дешевле, за исключением того случая, когда товары иногородних лучше, нежели у местных жителей. Тогда последние не могут запретить этого, так как покупатели получили бы лучший товар. Но это может быть, разумеется, допускаемо лишь там, где покупатели также евреи. Там же, где покупатели акумы, там иногородним можно запретить, и это потому, что дозволение сделать акуму добро считается грехом; ведь у нас (евреев) признается за основное правило, что можно бросить кусок мяса собаке, но отнюдь не дарить его нохри (христианину), так как собака лучше нохри (христианина).

Повний текст тут

Довідка: Шулхан арух (ивр. , букв. «накрытый стол»; ср. Иез.23:41) — кодекс практических положений Устного Закона, созданный Йосефом Каро, который подвел итог кодификативной деятельности галахических авторитетов многих поколений. Шулхан арух — основное руководство по извлечению практической галахи, признанное всеми, без исключения, направлениями иудаизма, признающими Устный Закон. Его используют и изучают иудеи по всему миру уже несколько столетий. (Wikipedia)

З дитинства нас вчать бути поганими. Добро — слабке, смішне й нікчемне. Кожна дитина знає — злим бути ефективно. Суспільство любить успішних і перспективних. А діти не хочуть програвати.

Всі фільми й мультфільми свідчать, що сила — це зло, добро — слабкість. Успішні підступні адвокати, а невдахи-адвокати наївні. Успішні солдати, які не йдуть рятувати рядового Раяна або дитину біженців, а безжально вбивають. Кілери “що плачуть”, програють через свою промашку. Вони на мить стали добрими й негайно розплачуються за це. Співчувати, милувати, допомагати шкідливо. Бізнесмени з холодними серцями, жінки, що таки здійснюють дитячу мрію всіх дівчат — виходять за принца на білому коні, мають бути з серцями крижаними. Жінка має бути підступнішою за акулу бізнесу.

Для наївних і добрих у кінематографі виділений однин сюжет, в якому вони в центрі уваги — це фільми жахів. Весь зал кінотеатру із завмиранням спостерігає, як черговий лох вмирає від рук матьорого маніяка. Маніяки по фільмам програють суто випадково, через якусь дурницю. Тому весь зал кінотеатру усвідомлює, що в житті маньяк ніколи не буде спійманим. Відповідно, маніяком бути ефективніше, ніж лохом. Я хотів бути поганим. Це стратегія кожної успішної людини. В дитинстві голлівудські стрічки з довбонутим перекладом справляли на мене більше враження аніж література. Її нарешті витіснило кіно. Шкільна програма класики не займала увагу. Тоді “Злочин і покарання” неможливо було сприймати, адже школяр, на відміну від більшості студентів, ще не замислювався над вбивством бабусі, не ставив перед собою питання “Тварь я дрожащая, или право имею?” В дитинстві ми не вміли плакати, жалкувати, вирішувати. Класика для школярів — безглузде витрачання часу. Є добре кіно про білих і пухнастих героїв, які перемагають чорне-пречорне зло. Але головний “воїн світла” обов'язково має бути в минулому злочинцем, і зло він переможе, лише зробивши крок на бік темряви (підлість, крадіжка, вбивство, обман)... Коротше кажучи, всі козирі на руках у темряви, і перемогти можливо лише взявши пару карт із рук зла. Або зжульничати (що є те саме). Найбільш дивне те, що то є неправда. Добро перемагає зло в принципі, і не йде на жодні компроміси. Але щоб описати цей процес, ані Голлівуду, ані Волт Диснея не вистачить.. (С)тирив

Натрапив в неті на це відео, присвячене Че Геварі. Вирішив викласти. То ким був команданте Ернесто Че Гевара? Він був ідеаліст з мрією побудувати справедливе суспільство, але який схватився за брехливий марксизм. Він був людиною, яка звільнила Кубу від режиму Батісти, американського холуя, який грабував свою країну на вигоду олігархам. Він був тим фанатиком, руками яких твориться революція, а користуються її плодами покидьки.Че швидко розчарувався в новій владі на Кубі. Він сказав:"Після революції роботу роблять не революціонери. Її роблять технократи та бюрократи. А вони - контрреволюціонери." Він розчарувався не тільки в Кубі, а й в усьому соц.таборі, про що скаже відверто і публічно представникам СРСР та КНР в своєму відомому алжирському виступі. Втім команданте до останнього не полишав надії на побудову справедливого суспільства. 9 жовтня 1967 року команданте був розстріляний в Болівії. Тож Че був мрійником, він був людина - революція. Світла пам'ять команданте Че Гевара!

28-го січня 1995-го року Верховна Рада надала синьо-жовтому стягові статус Національного прапора. Вперше ж у новітній історії України синьо-жовте знамено офіційно замайоріло влітку 1990-го року над будівлею Київської міськради. Офіційного тлумачення кольори прапора не мають. Але найчастіше їх асоціюють з безхмарним небом та пшеничними ланами. 

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло).  З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.  Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.  Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Тому, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі — і це вірно. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі нашого прапору, а не навпаки.  З сакральної точки зору зображення на національному прапорі синього над жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння над Творцем. Такий світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є запереченням його Творця, відповідно, такий світогляд є брехливим і руйнівним, а оскільки найбільшим брехуном і батьком брехні є диявол, то такий збочений світогляд коректно назвати диявольським. Відповідно, синьо-жовтий прапор, який відбиває диявольський світогляд, також коректно назвати диявольським. Зауважимо, що цей прапор відбиває нині існуючий у державі стан перевертання природного порядку та домінування безбожності, об’єктивними проявами якого є вимирання українського народу (понад півмільйона щороку), зростання кількості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.  Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.  По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.  По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.  Нас не задовольняє існуючий стан в Україні. Ми розуміємо, що стабілізація існуючого стану означає стабільне вимирання українського народу і його розпорошення за межами рідної землі. Потрібно зламати ці негативні тенденції і здійснити суттєві зміни. Проте серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного імпульсу, з оновлення свідомості, з відновлення правильного розуміння природи Всесвіту, з відновлення зв’язку («ре-лига», релігія) між божественним і людським. Відновлення ж правильного світогляду неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд. (c)

Для сіонізму, який став основою державної політики Ізраїлю, притаманні такі ознаки, як войовничий расизм, шовінізм, насильство, тоталітаризм, мілітаризм, агресія, що максимально зближують його із загальноприйнятим визначенням фашизму.Неодноразово засуджували різноманітні прояви сіонізму Генеральна Асамблея ООН, Парламентська Асамблея Ради Європи та інші авторитетні міжнародні організації (...) На думку Е. Кайє, яка виросла в ортодоксальній юдейській родині, “ознакою істинно правовірного хасида чи ортодоксального єврея, так само як і багатьох інших євреїв, є очевидна ненависть до неєвреїв”(...) Ця “брудна робота сіонізму” здійснюється не тільки в Ізраїлі, а й далеко за його межами. Наприклад, до вже давно існуючих Всесвітнього та Європейського єврейських конгресів і сіоністських організацій нині долучилися Сіо­ністська федерація України (перша в СНД) та Євроазіатський єврейський конгрес, до роботи якого планується залу­чити Японію, Індію, Монголію, Австралію та інші країни. При цьому в сучасному сіонізмі, за визнанням його акти­вістів, серед різноманітних течій (державний, практичний, об’єднаний, релігійний, соціалістичний, ревізіоністський, духовний і навіть сіоністський сіонізм) перемагає найодіозніша — духовний сіонізм. Засновник цієї течії Ахад Гаам (Ашер Гінзберг, 1856-1927 рр., уродженець Сквири Київ­ської області), який народився в хасидській родині й одружився з онукою Менахема Менделя Шнеєрсона — заснов­ника “ультраортодоксальної неонацистської секти в хасидизмі”, “мета якої — всесвітня експансія”. Саме Ашеру Гінзбергу належить праця “Переоцінка цінностей” (а за даними французької дослідниці Л. Фрай, єврейського публіциста Е. Ходоса та інших джерел — ще й скан­дально відомі “Протоколи сіонських мудреців”), у якій він відверто викладає свої расистські, юдеонацистські погляди: “Ця нація володарюватиме над іншими. І ця нація є Ізраїль, яка серед інших народів є справді найвищим типом людства... і має волю стати господарем Всесвіту, незважаючи на те, чого це може коштувати масам нижчих істот і нижчих народів, на лихоліття, від яких вони можуть постраждати”. Саме найпоширеніший “духовний” сіонізм, заснований Ахадом Гаамом, на думку окремих до­слідників, разом з “юдеонацистською сектою” Хабад є візитівкою сучасного нацизму, що прагне до світового панування. Генеральний директор інформаційно-аналітичного агентства при Управлінні справами президента РФ А. Ігнатов стверджує: “Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, є діяльність Світового уряду”, влада в якому узурпована “хасидсько-парамасонською гру­пою”, орієнтованою на “інтереси нечисленної еліти, об’єд­наної етнічною спорідненістю та ініціацією в ложах деструктивної спрямованості”. Зв’язок сіонізму з масонськими ложами дуже давній. Своєрідним “надмасонством” російський дослідник, док­тор наук О. Платонов вважає міжнародну єврейську ложу “Бнай-Брит” (“Сини Завіту”), засновану ще 1843 року у США і нерозривно пов’язану з міжнародним сіонізмом. У 1913 р. за сприяння цієї масонської організації в США було створено так звану Антидифамаційну лігу (АДЛ), яку, за словами відомого єврейського пуб­ліциста А. Лілієнталя, “можна було б назвати “єврейським гестапо” або найбільшою неурядовою системою шпигунства”, з якою “синагоги й рабини безсоромно співробітни­чають”.

Серед єврейських організацій, які плодяться нині в ба­гатьох державах світу, є й відверто воєнізовані структури, що діють під патронатом посольств Ізраїлю та його спец-служб. Так, в обласних центрах України й інших країв СНД створено організації “Бейтар" — воєнізований моло­діжний рух, вихованці якого згодом формують підрозділи ізраїльської армії НАХАЛЬ (абревіатура слів “Воююча молодь піонерів”). Підрозділи НАХАЛЬ використовуються, як зазначається в Інструкції для вожатого в зимових табо­рах СНД (видана єврейським агентством “Сохнут” в Ізраїлі), “у бойових діях у тилу супротивника і для знищен-ня гнізд терористів”. “Бейтар” входить до “На­ціональної військової організації” (ЕЦЕЛЬ) разом із так званими ревізіоністами - членами терористичного, по суті, руху, які діють, відповідно до тієї ж інструкції, “мето­дами насильства й збройної боротьби”. У створенні “осередків НАХАЛЬ” бере участь і організація “Молодий страж”, одним з оcновних принципів якої є “національний фанатизм - сіонізм, що не визнає компро­місів”. Ці воєнізовані молодіжні організації “на­ціональних фанатиків і терористів”, покликані “діяти в тилу супротивника”, активно створюються нині в незалежних державах під патронатом посольств Ізраїлю, що не може не викликати обґрунтованої тривоги за національну безпеку цих країн, і насамперед України. При цьому сіоністи (часто люди нерелігійні) використовують старі й досить безглузді міфи про “обраність” євреїв. “Саме у процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм, — стверд­жує єврейська письменниця й соціолог X. Арендт. — Уяв­лення про обраність євреїв перетворилося... на уявлення, що євреї нібито сіль землі. З цього моменту стара релігійна концепція обраності перестає бути сутністю юдаїзму й стає сутністю єврейства”

Тези з доповіді Георгія Щокіна в Центрі імені Заєда при Лізі Арабських Держав

(Абу-Дабі, 2 жовтня 2002р.)

Здорове суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу Якщо прагнеш зрозуміти явище, то спершу поглянь, з чого воно почалося. «Первинно латинське слово tolerantia означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалось з такими поняттями, як біль, зло» — читаємо на сайті «Простір толерантності». Тобто це коли нам щось не подобається, але ми його до певного часу терпимо. Наприклад, коли хтось в автобусі надто голосно розмовляє. Пасажирам неприємно, але вони не подають вигляду і починають дружно ТЕРПІТИ. Ця їхня толерантність триває доти, доки «балакун» не переходить допустиму межу. Тоді в людей уривається ТЕРПЕЦЬ і вони починають активно реагувати, захищаючи свій емоційний комфорт. Нормальне суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу. Повага — це велика суспільна цiннiсть. Чим більше людину поважають, тим кращ е їй живеться. Це заохочує до самовдосконалення. Натомість толерантність не перед бачає жодних стимулів до розвитку, адже за будь-яких обставин до тебе ставитимуться байдуже- терпляче. У медицині термін «толерантність» означає повну або часткову відсутність реакції на чужорідні речовини. Організм втрачає інстинкт самозбереження і стає байдужим до наявних загроз. З 90-х років медичний термін «толерантність» почали активно переносити на суспільство. В 1995 році генеральною конференцією ЮНЕСКО була навіть прийнята  Декларація принципів толерантності». Але з якогось дива цьому терміну надали протилежного значення: патологія була представлена як чеснота. Стаття 1 цього документа починається зі слів «Толерантність означає повагу...». Це якби хтось сказав «хвороба означає здоров’я» або «потворність означає красу». Мимохідь згадуєш Оруела з його «правда — це брехня», «незнання — сила». Адже очевидно, що терпіння і повага — це майже протилежні поняття: одна справа поважати людину, і зовсім інша — терпіти її. Проникливі уми вже давно намагаються з’ясувати справжню мету глобального просування світогляду нереагування на чуже. Для позначення набутої патологічної байдужості до зовнішніх загроз навіть з’явився термін tolerastia (толерастія). Частина дослідників схиляється до думки, що пропаганда толерантності — це масштабна спецоперація з психологічної підготовки людства до грядущого вторгнення «чужих». Щоб не спрацював природний захист, заснований на розпізнаванні «свої—чужі», максимально розширюється «простір толерантності», тобто «діапазон терпіння». Якщо ж таки проявляється суспільний імунітет, то апологети толерастії тут же на нього ставлять клеймо «к сенофобії». В результаті такого комплексного підходу вороже втручання починає сприйматися як щось нормальне. Можна сперечатися, хто вони ці «чужі» — інопланетяни чи все ж таки земляни. Безперечно одне: вони вже серед нас і готуються до рішучої атаки. Для людства, враженого толерастією, вторгнення «чужих» буде катастрофою. Наша проблема в тому, що ми не вважаємо їх чужими. Зате вони однозначно вважають чужими нас. (С)

Символи. Що ми знаємо про них? Кожного дня нам доводиться мати справу з різноманітними знаками, але мало хто замислюється над цим. Лише зрідка можна почути: "А що це означає? Який тут зміст?" Проте дуже часто певна символіка розуміється або зовсім невірно, або надто вже однобічно. І дарма… Адже символи - це письмена для посвячених. Вони можуть розповісти про життя, звичаї та вірування наших предків, варто лиш зацікавитися і поринути у їх таємничий світ.

У фольклорі України збереглася пам'ять про найдревніших богів астрального культу. Одним з них був Сварог - верховний слов'янський бог неба і сонця. Рухоме сонце на русі зображалося свастикою, а без однієї гілки було знаком вогню - триквестера. "Універсальний закон руху Всесвіту" - нескінченний циклічний колобіг Сонця, Космосу, Життя - символізувала свастика у різних варіантах. Це один з найдавніших символів нашої культури, який називали сваргою або свастям. Він передає уявлення про сонце, яке переходить по небу протягом дня, з'являючись (народжуючись) ранком і виходячи (помираючи) ввечері, щоб завтра знову воскреснути… Свастя вважалася знаком, що провіщував добро, відвертав нещастя, а також впливав на дітонародження, тому ним розписували писанки і дарували молодим матерям. Це зображення являє собою традиційний для нашої землі знак - оберіг, особливо поширений в українській народній культурі й християнській символіці, де він є символом Божественної Величі. У ранньому християнстві свастика охороняла від злих духів.

Ще трипільці вважали свастику найсильнішим оберегом і розмальовували нею свою кераміку. Пізніше вона вишивалася на чоловічих і жіночих сорочках, свастям прикрашали українські вишивки.

Селяни також вірили, що знак свастики приносить щастя. Якщо її намалювати понад дверима, то вона відганятиме злих духів ( ця традиція зберігалася ще й в ХХ ст.. в Карпатах). Зображення свастики зустрічається на ремінцях, брошах, кераміці, яку археологи знаходять по всій Україні.

Як символ Божої Величі, сварги були намальовані на стінах церков, декораціях ікон, частках священицького одягу і навіть стали часткою архітектурних декорацій, як на чернігівській церкві ХІІ ст. Одна з найдавніших церков України - Св. Софія, побудована в ХІ ст., має вівтар прикрашений свастичною мозаїкою, що чергується з головною темою хреста.

Свастя - це символ обертання навколо нерухомого центру. Обертання, з якого виникає життя. Цей знак часто зустрічається і в інших культурах.

У ХХ ст. символ свастики отримав негативне значення у зв'язку з використанням його нацистами. З серпня 1920 року свастику почали використовувати на прапорах, нарукавних пов'язках. У 1945 році союзна окупаційна влада заборонила використання всіх форм свастики в Німеччині.

Сьогодні у більшості людей свастика асоціюється перш за все з війною. Первинне і основне її значення забулося людьми і загубилося в історії. Але не для всіх. Є ще особистості, які знають ціну своїй культурі, відчувають й розуміють звичаї свого народу, і я щиро сподіваюся, що до таких людей належиш і ти.

Оксана Мартин

Слов'янська свастика:

Издано в Тель-Авиве в 1958 г. Евреи! Любите друг друга, помогайте друг другу. Помогайте друг другу, даже если ненавидите друг друга! (...) Помогайте друг другу, не бойтесь прослыть националистами, не бойтесь протекционизма - это наш главный инструмент. Наш национализм интернационален и поэтому вечен. В него открыты двери евреям всех национальностей, всех вероисповеданий, всех партий. Истинный интернационализм только тот, что кровными узами связан с еврейством, все остальное - провокация и обман. Шире привлекайте людей, близких по крови, только они обеспечат вам желательную биосферу.(...) Готовьте еврейскую молодежь принять эстафету поколений. Пусть каждое поколение неевреев сталкивается с нашей глубоко эшелонированной обороной. Каждый раз, когда со сцены уходит старшее поколение, на его смену должна встать еще более мощная когорта заблаговременно подготовленных и окрепших молодых евреев. Для этого необходимо как можно раньше выдвигать на руководящие должности наших молодых людей, доказывая их зрелость и гениальность. Пусть пока это не так, они дозреют на должности. Кто у власти, тот и прав. Мы должны передать нашим детям больше, чем мы приняли от отцов, а те, сохранив и, преумножив принятое, передадут его в свою очередь потомкам. В реемственности поколений - наша сила, наша стабильность, наше бессмертие.(...) Русские не способны глубоко мыслить, анализировать и делать глубокие обобщения. Они подобны свиньям, которые живут, уткнувшись рылом в землю, не подозревая, что есть небо. (...) Все, что они имеют сегодня - это наше в их временном пользовании. Взять у них то, что нам завещано богом - это наша задача.(...) Когда двое русских дерутся - выигрывает еврей. Натравливайте русских друг на друга, возбуждайте и подогревайте в них зависть друг к другу. Делайте это всегда под прикрытием доброжелательности, незаметно и тонко. Пусть они дерутся между собой, вы же становитесь всегда арбитром.(...) Русские не умеют жить и не умеют ставить перед собой задачи. Мы ставим перед ними эфемерные задачи, а они пытаются их решать.(...) Нет аморальных вещей, если они способствуют утверждению и процветанию нашего народа. Цель освящает средства (...) Гои глупы и грубы настолько, что не умеют даже лгать. Свою примитивность и глупость они, опять же, называют честностью и порядочностью, хотя по природе своей они лживы и бесчестны. Свойственную себе примитивность они в древние времена называли варварством, в средние века - рыцарством, а позднее - джентльменством. Из-за пустых принципов они кончали жизнь самоубийством. Пусть они подолжают делать это! (...) Говорите и поступайте уверенно, напористо и агрессивно, обескураживающе и ошеломляюще. Больше шума и словесной мишуры, больше непонятного и наукообразного. Создавайте теории, гипотезы, направления, школы, методы реальные и нереальные; чем экстравагантнее, тем лучше! (...) Если какой-нибудь умник попытается разоблачить вас, остальные не станут его слушать и осудят, потому что, разоблачая вас, он уличил их в глупости, а это толпа не прощает.(...) Играйте на сердоболии русских. Изображайте из себя бедных и несчастных, вызывайте к себе жалость и симпатию, распускайте слухи о народе - вечном страдальце, о гонениях в прошлом и дискриминации в настоящем. Тактика "бедного еврея" проверена тысячелетиями! (...) Бог наш завещал нам владеть миром - мы им владеем. Наша задача - удержать мир в наших руках. Держите в своих руках средства пропаганды и информации: печать, радио, телевидение, кино. Нужно и далее проникать в аппарат партийного и государственного управления. Вокруг любого вопроса формируйте общественное мнение с учетом наших национальных интересов. (...) Особое внимание уделяйте непокорным, упрямым, которые не хотят склонить головы перед нашим превосходством, не хотят работать на нас и противодействуют нашей практике и политике. Из таких людей рано или поздно формируются антисемиты. Не позволяйте вырасти из маленьких антисемитов большим погромщикам! Пусть они в зародыше зачахнут с их упрямой идеей национального достоинства. (...) Либо наш порядок, либо полная дезорганизация. Там, где хотят обойтись без нас, должен быть хаос! Делайте так, чтобы беспорядок продолжался до тех пор, пока измученные гои, отчаявшись, не попросят нас взять власть в свои руки и обеспечить им спокойную жизнь.(...) Среди гоев проповедуйте, насаждайте христианские "добродетели", сами же оставайтесь непримиримыми в душе и твердыми.(...)

Окрепнув материально в странах рассеяния, собрав с них свою дань, время от времени мы собираемся на земле своих предков для того, чтобы укрепить наш дух, наши силы, наши символы, нашу веру в единство.

Мы собираемся для того, чтобы снова разойтись. И так во все века. Уривки, повний текст тут