Доброго, злого, великого, І замалого занадто - Всього було забагато В дивнім моїм житті. Все гучномовно вже кликало: Пусткою, схлипами, скриками, Шерхотом, дзвоном і скрипами, Флейтою, бубоном, скрипкою, Золота повною скринею, Міддю, кришталем і крицею, Вірою срібноіскристою... Оркестри життя Ущерть задзвенять На диво міцним Повноголоссям. І летять за вітром, летять Золоті павутинки Надій і волосся. Що було - те минуло! Не жаль ані трішки Ті загублені й знайдені Миті й...

Читати далі...

День удвох з тобою фарбували, Ніч палкУ затемнювали разом, І кричали непочуті фрази, Й невагоме похапцем кидали. Чули сплески ночі темно-сині, Відчували порух неба в зорях, Плюскотіли хвилями, мов море, Й мчали вдаль на сніжній парусині... Дивину цю, в щастя розфарбовану, В снах зустріла я здивовано...

Оголені очі пливли океаном І охкали важко вуста кам'яні, Вели обережно і зовсім нежданно У пломінь цілунку весни у вікні. Долоні нездвижні тягнулись до сонця, До теплих і ніжних закоханих рук. Світився промінчик бажання в віконці, Любов'ю розлився весни вічний рух. Приховані думи тривожили душу, Зітхало утомлено серце, мов гріх. Я сонячний відблиск посіяти мушу, Щоб згодом зібрати кохання і сміх. Відверто-причаєну ніжність зустріну, Ловитиму доторк твого миготіння І...

Читати далі...

Кольору міцної кави, Гіркого шоколаду, Достиглого каштану, І меду гречаного, Обпаленої глини... Спокути і розради, І доторків невинних, Спокуси, зваби, ночі - Оті сяйливі очі, Припушені, І ледь примружені... Сьогодні - і востаннє - Промовити захочу Я фразу заповітну. Скажу я - лише вітру, Лиш снігу прошепчу. У себе - прокричу, А в тебе - промовчу...

Останній лист, О, чистий лист, Розхристані думки Збери у жмуток, Збери мій хист, Й, мов хитрий лис, Сховай в роки, В рудий свій смуток... Сховай в слова, У дивні фрази Мого життя Всі радості й обрАзи. Усі розписані дива, Що в слові оживають, Та не живуть - А лише на листі зринають. І будять душу До тепла... Протягується вже чиясь рука, Тут - ефемерна, Там - жива... Такі дива! Такі - слова. Така душа... Не поспіша За фатумним, Морганним, Напівживим...

Читати далі...

Душі лунка провінція... Наповнилась по вінця я Печаллю знов. І холодом Я обплела слова... Весна по світу ходить - І зроджує дива! Навколо - світло й кольорно! А в закутках душі - Все холодно... і холодно... На луках - спориші Плетуть свою небаченість, Кульбаби ген жовтять, І перші сни обачно так В повіках мерехтять. Скрізь - сонцесяйно й зелено! У радість увійти б! Набрати сміху в пелену, Жука в траві знайти, Тополевому пухові Розхристать світ тісний... Побачити б...

Читати далі...

Утома заліплює очі в'язким пластиліном... І я - розпадуся на сотні шматочків нетлінних, Щоб в іншому світі пробитися паростком пружним, І народитися - знову! - крикливо й болюче-натужно...

Цілунок був п'янкий... Мов сон напівсвідомий. І погляд був розгублений такий, І серце до судоми Зібгалось у куточку зліва... І я крізь біль - була щаслива! Й сміялась весело і п'янко... Була тобі я не коханка, Не люба й мила чарівниця, І не дружина-помічниця, Ні подруга, а ні знайома... Майнула по обличчю втома, Промчалась тінь розчарування, Що не було у нас кохання, Що дарував ти не мені Сповиті в щастя ночі й дні. І що робитиму тепер?.. В повітрі маревом завмер Твоїх очей і...

Читати далі...

Неначе місяць срібний, Неначе вечір тихий, Немов зоря вечірня - На серці стало тихо... І смуток - не потрібний, І біль, і в горлі стогін... Позвали на вечірню. Складу молитву стогом, Зітханнями притрушу І заквітчаю схлипом. Засушений квіт липи, ВасИльки і ромашки Вплету у хвору душу. Молися, ніч-монашка, За воскресіння серця... Закінчується липень, Плетуться нитки серпня У літнім візерунку. І я - мовчазним трунком В твої проллюся очі, Й русалкою злоскочу... До стогону, до ...

Читати далі...

Труснув хвостом рудий котяра І нявкнув під моїм вікном. Ну, а мені від того - кара, Бо найстрашнішим сном Мені ввижається - свобода, Та сама, що "чекає біля входу", І тягне в сонячну блакить. А лінь - та все отак й сидить, Підстрахувавшись страхом. Й мене - ущерть невдаху - Пасуть удвох, немов теля. Ще й очі щільно затуля Надтріснуте кохання... А кіт - той знову зрання Блюзнірствує й свободить - Любовний блюз виводить!