А відповідь - просто блукала по стелі, По білій підлозі і згорнутих стінах. Вона плюскотілась в бокалових винах Й лягала в незастлані здавна постелі. Вже відповідь липла до вуст захмелілих, Чіплялась за голос, ще вчора розлогий, І сипалась знову на камінь підлоги, І клеїла дурня - невдало й невміло. Мов привид самотній, зболіло постала, Просилась у руки - й все так сиротливо, І зблиснула жаром із слів страхітливо, Й між нами, мов камінь правічний, упала.

Зимовим днем Із дивним сонцем Цей шлях любові розпочався... Заглянув у моє віконце Промінням сонячних поем Ранковий блюз. А сон - сміявся Над сумнівами дня. Печалі зовсім не боюсь! Вже душі відчиня Й вуста зближає у цілунку Любов. Й усі малюнки - Реалістичні, Романтичні, В своїй наївності німі - Й дзвінкоголосі! - Складаю за листком листок... Я - мов пустий ковток, Мов дощ, що все моросить, Я - зайва нота "мі" У марші Мендельсона, І очі напівсонні У ліжку не ...

Читати далі...

Летить твоя долоня - Й лягає на мою... А молоточки в скронях Підківки сліз кують. Лягай, долоня тепла, На лінії душі, Й зігріти поспіши, Щоб з скриком не затерпла В польоті необачно Ця хвиля золота, Щоб знову нам побачить, Як ніжність розквіта. Й дитя майбутнє в лоні Окреслиться на мить... Летить твоя долоня, Щоб знов мене любить...

Я запізнилась На десяток років... Згубилась В просторі і часі. Й зустріла – Сліпо так й невчасно – Ті очі, ті слова, ті кроки... Німе питання Поміж нас. А я – лечу у вир Щоразу! І дикий час, Зрадливий час Кидає в душу Болю фрази. Роки... Летять, Немов у сні, Двигтять І днями, і словами... І ці пекучі, Дивні дні Постануть болем Поміж нами.