Коли є у людини багато часу і вона хвора вона обов"язково буде страждати усякою непотрібною дурнею та знущатися над собою, або над іншими))) Ось година у фотошопі з ідеєю зробити з Влада Ями не лисого чоловіка Ну і так пореготати)

Скільки разів на день ми зустрічаємося з нахабством, грубістю, або жм ожимо читати такі написи на форумах, в соцмережах тощо "Тут вітається ввічливе спілкування, за мат бан..." Чи не так?! Ми так поринули у себе, що забуваємо про ввічливість! А хтось на цьому робить крєатів

Uwaga! Uwaga! Uwaga! Na trzeci platform przybiera popd kawalerw moskiewskich! Wszystkim kurwom, prostytutkom, albo rozwudkam - nie dawa, nie dawa! A jeli nie moecie utrzyma si, to dawa tylko z tyu, jak ostatnim psom.  I bra za to 100 zotych! 70 zotych oddawa na koci, a 30 na mydo i my, my, my - eby duchem moskiewskiem nie cuchno!
****
жонка заходзіць у пакой, а там мужык каля тэлівізара плачыць.
- Чаго плачыш?
- Ды хачу ў Беларусі жыць!
- Дурыла, мы ж у Беларусі й жывем!
- Не, я хачу ў той, што ў тэлевізару
*************************
Сустракаюцца рускі і паляк.
Рускі кажа:
– Вам, палякам трэба сьцяг памяняць. Дадаць туды кенгуру зь мяхом.
– Чаму?
– А таму што вы па Еўропе скачаце туды-сюды і толькі шмоткі возіце.
– А вам, рускім, тады трэба на сьцяг купідона намаляваць.
– Чаму?
– А таму што вы самі без штаноў, узброеныя да зубоў, і лезеце да ўсіх са сваёй любоўю…
*****************
Сааккашвілі аб'явіў Расеі вайну і дайшоў з танкамі да масквы.
Саак: - рускія, здавайцеся!
масквічы: ара, кокой рускі в масквэ,а?
*******************
Wyszed Ukrainiec przed dom. Patrzy, a tam ssiad siedzi na czowieku i
piuje go po gardle strun od fortepianu. "Szczo ty diajesz susid"
pyta zdumiony. "A szczo, ne baczysz? Moskala ubiwaju" odpowiada ssiad.
"Due dobre" kontynuje pierwszy, "ae szczo noa siekery, ta samopaa
ne majesz?" "Maju, maju" odpowiada ssiad. "Ae maju czas ta natchnene".
*********************
Wielki wiec ukraiski obraduje nad budow pomnika walki o samostijnoju
Ukrajinu (niepodleg Ukrain). Wstaje pierwszy mwca i proponuje:

Ce powinno buty tak - due charnyj monument kinnoho zaporicia z szabloju w ruci.

Wszyscy klaszcz Ura!!! Ura!!!, ale wstaje drugi i mwi:

Ce due harna idea, ae potribno szcze pidkresyty naszu
nacjonalnist. Na miju dumku ce powinno buty trak - kinnyj zaporiec ae
z tryzubom w ruci, a ne z szabloju.

Uraa!!! wszyscy klaszcz i potakuj, ale wstaje trzeci mwca i rzecze:

Ce due charna idea, ae jakszczo wybudujemo takyj monument nikto
ne bude znaty protiw komu my boroysia pro naszu samostijnist. Na miju
dumku ce powinno buty tak - due charnyj monument kinnoho zaporicia z
tryzubom w ruci a na tryzubi Moskal.

Ura!!! znw wszyscy klaszcz i potakuj, ale wstaje czwarty mwca i dorzuca.

Ce je due charna idea ae taka minimalistyczna. Na miju dumku ce powinno buty tak-

kinnyj zaporiec z tryzubom w ruci i na kadom zubi Moskal.

Ura!!! znw pena zgoda, ale wstaje ostatni mowca i woa:

Myli Bratia ce nam potribno ne tylki batkiw wspominaty ta jiich pro
samostijnist zmahannia, ae wybudowaty takyj monument szczo by win by
uytecznym. Dla cioho mija dumka taka - due weykyj monument kinnoho
zaporicia z tryzubom w ruci na kadym zubie Moskal i SZCZO DNIA NOWY.

Маяковский, незбагнена душа поета яка любила Україну!


Мы знаем,курит ли,пьет ли Чаплин;
мы знаем Италии безрукие руины;
мы знаем,как Дугласа галстук краплен...
А что мы знаем о лице Украины?
Знаний груз у русского тощ-
тем,кто рядом,почета мало.
Знают - вот украинский борщ.
знают - вот украинское сало.
И с культуры поснимали пенку:
кроме двух прославленных Тарасов -
Бульбы и известного Шевченка, -
ничего не выжмешь,сколько ни старайся.
А если прижмут - зардеется розой
и выдвинет аргумент новый:
возьмет и расскажет пару курьезов - анекдотов украинской мовы.
Говорю себе: товарищ москаль,
на Украину шуток не скаль.
Разучите эту мову на знаменах - лексиконах алых, -
эта мова величава и проста:
''Чуешь, сурми заграли,
час расплаты настав...''
Разве может быть затрепанней да тише
слова поистасканного ''Слышишь'' ?!
Я немало слов придумал вам,
взвешивая их,одно хочу лишь, -
чтобы стали всех моих стихов слова полновесными, как слово ''чуешь''.

.....
Трудно людей в одно истолочь,
собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,мы не знаем украинской ночи.

Кожны народ гаворыць аб дабрэ i зле сваёй мовай, i гэта яго права, бо мова — гэта плод геаграфiчных i гiстарычных варункаў народа, яго звычаяў i абычаяў. I болей: мова кожнага асобнага народа — гэта сума перажыванняў, сума душ яго жывых i даўно адышоўшых у вечнасць пакаленняў. Родная мова — гэта мiльёны жывых клетачак мозгу, унаследаваных чалавекам ад папярэдзiўшых яго пакаленняў, мiльёны перажыванняў красы, дабра i зла, згукаў i хормоў, несчыслёнае багацце душы, каторае адкрываецца толькi пад дотыкам тых самых згукаў, каторыя нарадзiлi iх калiсь у душах далёкiх пакаленняў. Родная мова — гэта музыка душы, каторай Навышнi Стварыцель адарыў чалавека, гэта натуральны хундамэнт, на каторым чалавек павiнен будаваць дом сваёй сiлы духоўнай, свайго розуму, пачуццi дабра i зла, справядлiвасцi i крыўды, красы i брыдзi. I гора таму, хто ўздымае руку процi законаў, напiсаных у кнiзе Жывата рукою Стварыцеля. Падобен ён да таго неразумнага чалавека, каторы будуе дом свой на пяску: спадзе дождж, i пацякуць воды i зрыюць яго будоўлю. Будуйце дом сваёй мудрасцi, палацы душы сваёй на скале, каторай ёсць родная мова. Душа без роднай мовы — гэта кветка без каранёў, гэта разбiтая скрыпка, пусты дом, напоўнены трупамi. Душа жывога не павiнна быць гробам пабяляным, каторы панадзен зверху, а ўсярэдзiне повен гнiлi, але павiнна быць домам радасцi, у каторым грае музыка напеваў калысных вашых матак i бабак i жыве сiла дзядоў i прашчураў. Родная мова чаруе душу, i душа рвецца да яе, бо яна калыска душы, гордасць i iмя народа. Сыны Народа павiнны любiць i шанаваць яе, бо адна яна жывая крынiца нашага розуму, пачуццяў i семя душы нашай, яна чароўны лек i аружжа процi смерцi. Толькi яе чароўная музыка мае сiлу будзiць душы памершых нашых дзядоў i адкрыць перад намi бесканечнасць перажыванняў тых, каторыя радзiлi нас i адышлi ў вечнасць. Iх душы жывуць у мiльёнах нашых мазгавых клетак, у фiбрах душы i ажываюць толькi пад гудзьбу згукаў роднае мовы. Родная мова наша для нас — гэта музыка ўсiх пачуццяў, якiя перажываў народ наш: яго болесцяў i радасцяў, голас яго сэрца i святло яго розуму. Але як жа адкрываецца перад намi сэзамская скарбнiца, калi ключ да яе, наша мова, або папсован, або загублен намi? Як жа мы дабудзем укрытыя ў душы нашай скарбы, каторыя сабiралi i акуплялi цаной жыцця i жыццёвай практыкi нашыя бацькi? Як дабудзем тыя несчыслёныя багаццi мыслi, паэзii i перажыванняў бацькоў нашых, калi мы забылiся або сказiлi слова, што выклiкае iх? I як мы выкажам аздобнасць душы нашай i скуль возьмем аружжа i сiлу ў змаганнi за жыццё народа, калi чароўная скрыпка, мова наша, папсаваная? Мала Сынам Народа прызнаваць права на жыццё нацыянальнай душы — мовы. Гэтага не адмовяць нам i чужынцы. Ад Вас, Сыны Народа, вымагаецца болей: Вы павiнны быць лепшымi! Вы павiнны будзiць душу сваю i шукаць ключа да несчыслёных скарбаў, бо вы правыя наследнiкi бацькоў вашых, а не байструкi i падкiдышы. Вы павiнны вучыцца роднай мовы, старацца разумець усе адценнi чароўнай яе музыкi, павiнны ачышчаць яе ад злога зелля, каторае пасеяў на нiве нашай благi чалавек, калi работнiкi, патомленыя днеўнай працай, спалi ўночы. Кожны беларус павiнен, болей чым iншыя народы, старацца ачышчаць родную мову ад чужых слоў i зваротаў, бо наймiты цемры шукаюць душы нашай, каб забiць яе, i затручаюць атрутай крынiцы, скуль п’е душа наша. Сапраўды, хто перасыпае родную мову сваю чужымi словамi — ня мае права казаць, што ён любiць яе. А хто ня знае роднае мовы, ня годзен звацца Сынам Народа.

Типова регіональна ТРК починається зовсім не з генерального директора, повірте від нього взагалом нічого не залежить. Вона починається з журналістів та головного редактора, гарні журналісти та главрєд працює компанія нормально, поганий главрєд та журналісти все життя немає нікому: ані операторам, ані випускаючим, ані самому генеральному. Та це був лише ліричний відступ отож слухайте я тут вирішила прикинуть на свій хлопський розум, як повинна виглядати типова регіональна ТРК, а наразі я працюю на типовій ТРК тому це мені буде не складно. Попереджаю одразу всі збіги з реальними людьми, або ж обставинами лише прикре непорозуміння.
Отож давайте уявимо собі якесь провінційне містечко обов’язково регіональний центр.[ Для прочитання тицяти сюди ]

Назва СІЧЕНЬ походить від слова “Січа”. У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.

Назва ЛЮТИЙ закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети - все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).
Назва БЕРЕЗЕНЬ закріпилась за місяцем у середині минулого століття. Походить від назви промислу - березол (заготівля березового попелу, що використовувався для виготовлення скла). До цього часу місяць називався март. У народі його звали: капельник, протальник, запалі сніги, з гір потоки, соковик, полютий, красовик.

У березні день з ніччю зустрічаються.

Хто у квітні не сіє, той у вересні не віє.

КВІТЕНЬ носить свою назву з 16 століття. Саме в цей час земля починає квітувати. В ужитку були й інші народні назви: краснець,лукавець, дзюрчальник, водолій та апріль, що латинською мовою означає ” сонячний”.

ТРАВНЕМ останній місяць весни став у нинішньому столітті. До цього він звався май - від імені давньоримської богині весни Майї. У народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник.

ЧЕРВЕНЬ походить від слова “червець”. Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. До цього місяць звався: кресень, гедзень, червивий місяць, гнилець, ізок (коник).

ЛИПЕНЬ - дуже давня назва місяця. Походить від слова липець (липовий мед). На цей місяць припадає період основного медозбору. В народі його іноді називали білець (час, коли коли вибілювали полотно), грозовик, дощовик.

СЕРПЕНЬ - від слова серп. Це знаряддя, яким жали зернові. Інші назви, що існували в народі, також про жнива свідчили: копень, густар, хлібочол, жнивець, зоряничник, городник, прибериха-припасиха, спасівець, барильник.

Назва ВЕРЕСНЯ прийшла з Полісся. Там у цей період цвіте верес - цінна медоносна рослина. Був цей місяць також ревуном, заревом, сівнем, бабським літом та покрійником.

ЖОВТЕНЬ - час жовтіння листя. Цю назву місяць має ще з часів Київської Русі. В народі його називали грязень, хмурень, листопадник, зазимник, весільник. А також паздерник - від слова паздер, тобто костриця. В цей час переробляли льон та коноплі (від волокон відділяли кострицю).

Назва ЛИСТОПАД прийшла із західноукраїнських земель. У цей час там опадає листя. А на сході України - дерева вже безлисті. Тому в Київській Русі останній місяць осені звався груднем, а перший місяць зими мав іншу назву. Народні назви: грудкотрус, листопадець, падолист, братчини.

ГРУДЕНЬ - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздилти такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. В давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.
А тепер як запам"ятати:
Січень
Січе сніговій, заметілі гудуть?
То січень прийшов у кожусі з крижини.
А діти давно його кличуть і ждуть:
Мерщій на санчата погожої днини!

Лютий
Не печи, мороз, не лютуй,
Білу стежку нам подаруй.
Буде весело у парку
Бігти лижами по сніжку.

Березень
Берези, берези несміло
Прокинулись! Соки гудуть.
Припали до стовбурів білих
Малі оленята і п’ють.

Квітень
Квіти в квітні ронять роси,
А коли весна не пізня,
Розквітають абрикоси
І бузкова лине пісня.

Травень
У райдужних росах шовковії трави,
У пахощах луки – це травень, це травень.
Дідусь мій удосвіта берег косив,
А слідом лелека стернею ходив.

Червень
Черв’ячок куштує раннє яблуко,
І червлене сонце гріє нас.
Сонце красне! Ти пливеш корабликом,
Червню, до ріки гукати час!

Липень
В медові пахощі закуталися віти,
Спекотний місяць липнем нарекли.
Солодка млість розлита у повітрі,
Канікули зеніту досягли.

Серпень
Серпами жито жали в серпні?
Гудуть комбайни в полі нині.
Жнива ідуть, хоч жар нестерпний!
Усі радіють щедрій днині.

Вересень
Теплий ранок. Верес квітне.
Серце вересень зігрів.
Небо слухає блакитне
Сміх і вереск школярів.

Жовтень
Коли побачиш – світ навколо жовтий
Завмер у тиші золотавих снів,
То знай, що це чаклун-художник жовтень
За ніч розмалювати все зумів.

Листопад
Віє, віє вітровій,
Листя скубає підряд.
Шурхотить листочків рій,
Бо надворі – листопад.

Грудень
Сніжинки білі на опалім листі,
Земля грудками узялась давно –
Усе заснуло. В інеї іскристім
Гілки, мов казка, дивляться в вікно.

Ось тобі гроші, на, піди купи собі свободу, І ще купи довіру власного народу, Спробуй купити щастя, спробуй купити вдачу Як тих грошей вистачить, залишиш собі здачу,