Як все міліє – під крильми!
Це – сьоме небо чи десяте,
Чи не бува таких небес?
О, дай мені тебе обняти,
О, дай мені… Прошу тебе!
Назви, як хочеш: щастя, сон це,
Нірвана, радості політ…
Тону, моє ласкаве сонце,
В твоєму ніжному теплі.
Лечу у небі із блакиті –
В очах купаюся твоїх.
Знов солов’ями мліє літо:
"Кохай її! Кохай її!"
Хто дарував нам дужі крила,
Нашепотів слова ясні?
Люблю, тому спасибі, мила,
Що ще літається мені!
Коментарі