Дотик до душі

З минулої краси — лишились тільки очі...
Вік, витримки та біль — все випили до дна.
Лишень душі тепло у погляді жіночім
та іскорка надій... десь глибоко... одна...

Вона змирилась з цим і дзеркало не сварить.
Лиш погляд не підводить. Чого чекати там?
Про юні свої весни у снах і досі марить,
наперекір зрадливим, швидкісним літам.

А промені тепла цілують її очі.
Це не її весна, та любо все одно...
Хто ж зрозуміє сум і радості жіночі?
І загадковий погляд в зачинене вікно...

Мережа


Музика...

...лише сім нот....
за допомогою яких можна передати все, 
що не можеш промовити словами....


Весна. Травнева ніч...




І серед тисячі, мільйонів різних слів
Чомусь так хочеться промовити лиш тишу.
Сплітаю згадками вінок весняних днів,
Ловлю в повітрі тепле пасмо найніжніших
Нічних орбіт. Весна... Морозить, аж пече.
Тобі в долоні світ – верни, коли не треба.
Моє від мене, ні, ніколи не втече,
А що пішло – було бажанням тільки неба.
Весна. Травнева ніч. Морозить, аж щемить,
І тиша грається майстерно почуттями.
Слів недосказаних рапсодія звучить
Десь у душі. Лягає втома між рядками...

Наталія Гордієнко



Відвертість

Відвертість робить нас вразливими...
Щоб впустити іншу людину в свій світ, їй потрібно безмежно довіряти......
 



Навіщо ми тут?


Чим би ми тут з вами не займалися, 
це ніяк не зближує нас. 
Звичайно, ми набуваємо якогось значення один для одного в процесі спілкування. 
 Але для того, щоб по-справжньому стати близькими, друзями
необхідно зробити вибір і надати особливого сенсу одній людині....



Сьогодні була страшна ніч.....
Пам'яті всіх, хто залишився по ту сторону Світла.....
......................................................................................
Йти не страшно,
коли є хоч одна людина, що тебе пам'ятатиме.


Світла та вічна пам'ять усім, чиє життя забрала війна.
Пам'ять сильніша за смерть. 
Доки ми пам'ятаємо, наші близькі залишаються з нами, вони — «по цей бік», 
у наших серцях, думках та вчинках.
Тримаймося. Світло завжди перемагає темряву. 
Щирі співчуття всім, хто втратив рідних.

За вікном дощ.... Він плаче разом зі мною....

Уве. Подяка.

" Смерть - незбагненна річ. Люди проживають ціле життя, ніби її не існує, але часто вона виступає одним із найсильніших стимулів, щоб жити. З часом хтось цим  так проймається, що починає жити суворіше, упертіше, завзятіше. Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам'ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності.

А час -  дивовижна річ. Більшість із нас живе тільки тим часом, який маячіє прямо перед нами. Кілька днів, тижнів, років. Найболючіший момент у житті кожної людини, мабуть, настає з раптовим розумінням, що вона  вже дожила  до того віку, коли позаду всього більше, ніж попереду. І коли час уже стелиться перед тобою, треба жити чимось іншим. Можливо, спогадами. Полудень під сонцем, і чиясь рука, стиснута у твоїй руці. Аромат квітників у свіжому цвіту. Вихідні в кав'ярні. Може, онуками. Хтось знаходить сенс у житті заради майбутнього інших. І коли Соня покинула його, Уве не помер разом з нею. Він просто перестав жити.
Горе - немислима річ."

Фредерік Бакман. Чоловік на ім'я Уве.

***
Неймовірна, добра, бентежна книжка... Зачаровує з перших сторінок.
Так несподівано в нашому житті з'являється зовсім незнайома людина, яка з плином часу перетворюється на близьку, друга, глибоку емоційну прив'язаність....

Слова подяки людині, що показала мені цей Світ.

***

13 травня - Всесвітній день кульбаби.




Коли весняне сонечко посилає свої перші теплі промені на землю, а галявина вкривається зеленим килимом, по траві миттєво розсипаються яскраво-жовті квіти – кульбаби.
Для одних ці рослини – звичайні бур’яни, для інших – компонент вітамінних страв, адже із зелені готують вишукані салати, а із квіток варять смачне варення.
Окрім того, квітка володіє цілющими властивостями, тому широко використовується в медицині.
Як бачимо, кульбаба – рослина універсальна. Тому недарма в її честь було запроваджено окреме свято, яке так і називається – Всесвітній день кульбаби.


Я знов сьогодні плакала з дощем... Приходив травень.



Я знов сьогодні плакала з дощем.
Приходив Травень. Полоскав сорочку.
Втішав мене розквітлим чебрецем,
бузково-ніжним, в пригорщах садочка.

Казав, що зварим чаю. Все мине.
Оті дощі. Ті капості й печалі.
Оте, що мучить серце і пече,
і стукає дощем в мої скрижалі.

Казав, що хнюпить носа геть не варт.
Скінчиться дощ. Розквітнуть нові квіти.
І яблуні-царівни (то не жарт)
нам вродять паперівок. Будем жити.

Варити чай. І слухати дощі.
Збирати дні узваром в філіжанку.
Закриєм джем у слоїк. А в душі
посадим квітку з чистого серпанку...

Людмила Галінська

Бути Людиною...

Бабуся завжди казала мені одну просту річ: не думай, що тільки тобі важко.
У кожної людини є свій біль, свої страхи, свої ночі без сну. Просто не всі про це говорять.
Життя без труднощів буває тільки там, де вже немає самого життя. Поки ти дихаєш — будуть випробування. Але це не означає, що ти програла. Це означає, що ти ще в дорозі.

Не принижуй себе у власних очах. Не називай себе слабкою, некрасивою, невдалою. Те, як ти говориш із собою, дуже швидко стає тим, у що ти починаєш вірити.
І не дозволяй чужим словам ставати вироком. Люди іноді говорять не тому, що знають правду, а тому, що хочуть вдарити болючіше. Не віддавай їм ключі від свого спокою.

Тримайся ближче до тих, поруч із ким хочеться жити, а не зникнути. До добрих, мудрих, теплих людей. А тих, хто сміється з твоєї боротьби, краще залишити за дверима.

Читай. Вчися. Займайся тим, що наповнює тебе. Не витрачай вільний час тільки на тривоги.
І не бійся чужого багатства чи успіху. Сьогодні в тебе може бути важкий період, але це не означає, що завтра не відкриється нова дорога.

Молися, коли страшно. Молися, коли добре. Молися, коли не знаєш, що робити. І дякуй навіть за маленьке — бо вдячне серце легше переживає темні дні.
Поки ти жива — шанс ще є. Просто не здавайся сьогодні. Дай собі ще одну спробу.

Мережа