Чи легко бути щасливим
- 10.10.26, 19:45
...Коли мені стає сумно, я вмикаю фоном улюблену інструментальну музику, без слів. Ту тривалу, про яку мені тут неодноразово писали: "Навіщо ти викладаєш такі довжелезні треки? Чи буде їх хтось слухати повністю, витрачаючи свій власний час?"...
Для мене вони, ці довгі звуки, бальзам.... я використовую їх іншим способом.
Коли лунає ця музика, моя голова та руки вільні для будь-якої праці.... Прибираю дім чи пораюсь на кухні, читаю книжку чи займаюсь улюбленими справами, наприклад, малюванням... Саме тоді приходить натхнення, відпочинок чи роздуми....
...які потім (чи одразу, щоб не забути) записуються голосом чи занотовуються в зошит....
Коли стає сумно, я сідаю біля вікна і дістаю альбоми зі старими світлинами... Музика лунає, пам'ятаєте?
Взагалі, вона - моє натхнення. Раніше я ні дня не могла без неї прожити... Навіть у дорозі навушники були завжди зі мною...
...я сідаю біля вікна і, розглядаючи застиглі миті мого життя, поринаю у спогади, коли я була щасливою....
Не секрет же, що такі фото ми робимо, щоб зберегти моменти радості, піднесеного настрою, задоволення...
Окрема подяка моєму таткові, що зберіг для мене моє дитинство в світлинах. Багато чого забулося з плином часу, та ці старі фото нагадують про унікальні миті.
Якою я була дитиною? Кумедною, допитливою, іноді не зовсім слухняною. Бешкетувала, до ночі бавилася на вулиці з місцевими подружками, вигадуючи різні забавки....
У дворі тоді мешкало багато дітвори різного віку - від найменших дошкільнят до дівчаток підліткового віку. Як не дивно, ми всі гралися разом. Стрибали на скакалках, креслили класики, грали "в резиночки", була така гра "штандер" чи "вибивний"... Грали в хованки або в "козаків-розбійників"...
Ще я влаштовувала "театральні вистави". Звичайно, ділила дітей на групи і роздала ролі... Ми розігрували смішні сценки з життя. Було дуже весело!))
Ходили в похід! Навколо дому. Брали з собою трохи харчів (у кого що було), підстилку, всідалися на ній на траві й смакували принесеним з дому, вигадуючи історії про те, куди саме ми помандрували....
Життя летить так стрімко.
Тоді, у дитинстві, дні були довгими, можна було встигнути зробити безліч справ, і ще залишався час.
Зараз, кліпнув очима - місяць пролетів. Замислився на хвилину - літо промайнуло....
Не встиг озирнутися - зими вже немає....
Дитинство - це шалена радість від відкриттів і пізнавання навколишнього світу.
Це той багаж, який ми несемо все своє життя, навіть не усвідомлюючи, якими скарбами володіємо...
-
-
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
