Написи на камені

Написи на двох кам’яних брилах неповні. На них вирізьблені кілька літер готичних шрифтом, а решта тексту позначені крапочками.

«Багато конспірологів впродовж десятиріч, очевидно, щоб збільшити зацікавлення і надати більшої таємничості цим написам, пов’язували їх з орденом тамплієрів, який був ліквідований і знищений ще зі страти останнього великого магістра ордену Жака де Моле 1314 року. Звісно, що камені, які привезли до Золочівського замку, набагато пізнішого періоду. Радше всього це романтичне XIX сторіччя, коли було прийнято встановлювати символічні могили та створювати у парках таємничі печери», – розповідають у галереї.

До директора галереї написав колега Артур Ратинський, який за допомогою штучного інтелекту спробував розшифрувати це непрочитане послання.

«Напис – це не шифр, а скорочення: вирізьблено перші літери послідовних слів, а кожну пропущену літеру замінено крапкою. Текст є фрагментом “Трену XII” Яна Кохановського, польською мовою», – написав дослідник у листі до Тараса Возняка.

За його версією, на каменях вигравірувано такий вірш:

Kosie mj jedyny,

Jeszcze mi si by nie sta, a ja twej godziny

Nie czekajc, znowu ci w smutn ziemi siej:

Ale pospou z tob grzebi i nadziej.

Дослівний переклад українською звучить так:

Колосе мій єдиний,

ти ще не встиг мені достигнути, а я, твоєї години

не чекаючи, знову сію тебе в сумну землю;

та разом із тобою ховаю й надію.

На камені кожне слово починається лише з першої літери, а далі йде така кількість крапок, скільки букв є у слові. На камені це виглядає так:

K····· m·· j·····

J······· m· ·· b·· n·· ··· a j· t··· g······

N·· c······· Z···· c·· w ····· z····· ····

A·· p······ z t··· g······ i n·······

Прочитання ускладнював шрифт: готичне «c» легко сплутати з «r», а довге «» – це давня форма літери «s».

Як розповідають на сторінці галереї, «Трен XII» – це плач батька за дитиною, що померла.

«Я вважаю, що камінь є пам’яткою про померлу дитину, яку поставив хтось із батьків, імовірно, в XIX столітті. З цим узгоджувався б і другий камінь – з вінком із квітів та терновим вінком. Проте це лише припущення», – зазначається у поясненні.

Артур Ратинський повідомив, що розшифрував напис за допомогою ШІ-асистента Claude (компанії Anthropic).

«На основі моїх фотографій ми переписали літери та крапки, а потім програма переглянула збірку польських текстів у Вікіджерелах, шукаючи рядки з таким самим порядком перших літер», – пояснив польський дослідник.

На другому камені зображений терновий вінок, як символ мучеництва та смерті, і квітучий вінок, як символ життя та радості. Оскільки напис на ньому короткий, то це може бути або ім’я дитини, або прощання з нею.

Отже, за висновком дослідників, ці камені є надгробками з реального поховання або кенотафом – символічною могилою чи меморіальним місцем для вшанування пам’яті померлої людини без самого поховання останків.

Ці камені привезли до замку зі села Новосілки біля Золочева.

«Село мало своїх дідичів, які й могли поставити ці камені. Можливо, їхні прізвище та метричні книги і відкриють нам таємницю другого каменя, який первинно теж був встановлений на узгір’ї коло села побіч вже розшифрованого. Цю інтригу залишаємо на майбутнє», – підсумували у галереї.

Золочівський замок звели у XVII столітті для родини Собеських. Він має потужні оборонні укріплення, великий королівський та китайський палац, в яких можна оглянути багаті музейні колекції.