Профіль

no_one

no_one

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Шосте відчуття

https://uaserials.my/2118-shoste-vidchuttya.html

В центрі сюжету знаходиться дитячий психіатр — доктор Малкольм Кроу. Його очі висловлюють співчуття, його жести, як би говорять світу, що він не впевнений в собі. Голос чоловіка — бурмотіння, що переходить в шепіт. Він схожий на маргінала. А винуватцем такої поведінки доктора — є трагедія, що сталася, коли озлоблений екс-пацієнт з пістолетом покалічив того в найкращий день його життя. Є й інший персонаж — дитина, яка сильно налякана усім. Над ним насміхаються в школі. Невпевнений у собі хлопчина, який переживає за свою матір-одиначку, і цим турбує шкільну адміністрацію. Доктор Кроу простягає руку, щоб встановити контакт. І все ж  виявиться проблема, яка не піддається лікуванню.

Штучний розум

https://uaserials.my/3825-shtuchnyi-rozum.html

Дія розгортається у футуристичному світі 22 століття. Через глобальне потепління безліч міст світу поховані під водою, а сухих ділянок на Землі стає все менше і менше. Пліч-о-пліч з людьми живуть наділені інтелектом машини — кіборги, запрограмовані допомагати творцям. В рамках наукового експерименту в сім'ю Свінтон відправляється одинадцятирічний хлопчик Девід, робот нового зразка з вбудованою функцією безкорисливої любові до батьків. Він покликаний замінити справжнього сина, який тимчасово прибуває в анабіозі, але ніхто не готовий до такої дивної дитини, тому незабаром він опиняється сам...

Про кохання.... і відданість. Самопожертву і повагу.

7 квітня 1915 року, в палаці спадкоємного принца в Берліні, герцогиня Цецілія Мекленбурзько-Шверінська народила свою п’яту дитину — першу доньку. Її назвали Александріною Іреною. Ірена з грецької означає «мир» — крихка надія посеред другого року Першої світової.
Та вже за кілька тижнів родина зрозуміла: з дитиною щось інакше. У немовляти був синдром Дауна.

[ Читати далі ]

Дитина-вундеркінд

У 15 РОКІВ ЗАХИСТИВ ДОКТОРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ З КВАНТОВОЇ ФІЗИКИ

У Бельгії з’явився новий рекордсмен: 15-річний вундеркінд Лоран Сімонс здобув науковий ступінь доктора у галузі квантової фізики, завершивши захист дисертації в Антверпенському університеті. Цікаво, що свій шлях у науку він розпочав ще в дошкільному віці.

Лоран став відомим як «маленький Ейнштейн» ще задовго до сьогоднішнього успіху. До школи він пішов у чотири роки, закінчив початкову освіту у шість, а вже у 12-річному віці отримав диплом магістра з квантової фізики, досліджуючи чорні діри та бозони. 

Свій шлях до науки хлопець пов’язує з особистою трагедією: в 11 років після смерті бабусі й дідуся він вирішив присвятити життя глобальній меті – пошуку способів продовження людського життя. 


До батьків юного бельгійця вже зверталися великі технологічні корпорації зі США та Китаю, пропонуючи співпрацю та навчання у своїх наукових центрах. Однак родина наразі відмовляється від усіх запрошень, підкреслюючи, що Лоран має залишатися не лише вченим, а й звичайним хлопцем.
 



Про кохання.... і відданість. Самопожертву і повагу.

Він умів читати дві сторінки одночасно — одну лівим оком, іншу правим. Запам’ятав 12 тисяч книжок слово в слово. Лікарі хотіли відправити його в заклад, але батько відповів «ні» — і цей «зламаний мозок» надихнув фільм Rain Man.

Коли 11 листопада 1951 року народився Кім Пік, медики подивилися на його голову й одразу винесли вирок. Череп був занадто великим, а обстеження виявили серйозні відхилення: у нього не було мозолистого тіла — структури, яка з’єднує дві півкулі мозку. Лікарі були переконані, що він не зможе ані ходити, ані розмовляти, ані жити самостійно. Порадили віддати його під нагляд спеціального закладу.

[ Читати далі ]

Альбом «Сила» | Пісні процвітання


О, ця прекрасна коротенька фраза «НУ І ЩО», якій потрібно навчитися кожній з нас і про яку нагадала Ліля Град. Якось її у нарядному білому костюмі з ніг до голови «облила» калюжною водою машина. Вона бігла на конкурс читця й оторопіла: що ж зараз про неї там скажуть? Переодягтися не було ні часу, ні шансу...

"Одна з вчительок з жалем наказала мені вирушати додому, а інша – спинила...
- Брудна? Ну і що?! – Здивувалася вона, – Вірші ж не забула?
- Ні, – схлипнула я своїм червоним від рюмсання носом.
- Тоді вперед! Ти ж не костюм демонструєш!
- Але ж вона брудна! – обурилася перша вчителька.
- Ну і що??? Нормальна дитина у нормальній ситуації. Не в найгіршій. А гірші будуть. І якщо щоразу відступати, нічого в житті не вийде. Іди, Лілю! Читай. Інше не важливе.

І я пішла.

Через дві години я вийшла із зали.
Костюмчик на мені задубів, але в руках, що тряслися від хвилювання, я стискала грамоту за перше місце...

Ну і що, якщо ти потрапила у велику чи малу неприємність. Хіба це привід опустити руки, зарахувати себе до невдах?
Хіба сьогоднішній програш – це відсутність завтрашніх перемог?
Хіба чужа оцінка – вказівка знизити свою самооцінку?

Навіть якщо хтось не бажає тобі щастя – ну і що? Хіба вони здатні хоч якось вплинути на його відчуття?

Ну і що – це не про знецінення переживань. Це про жодний шанс дозволити своїм або чужим думкам відчувати себе нікчемною. Ну і що – це чесне питання, яке перетворює хитку поверхню сумнівів, осуду, зневаги в надійну платформу психологічної стійкості.

Будь-якого троля, всі токсичні спроби відшукати у нас вразливі місця можна заткнути – спокійно і без роздратування – своїм «ну і що?».

Говорити собі «ну і що» потрібно з посмішкою. Відмовляючись від вдаваної ідеальності, від невротичних спроб подобатися всім, від безпорадності перед тими, хто дозволяє собі вас образити.

Ну і що?
Життя триває!»

Мережа

Опівночні (чи вранішні)

Кажуть, немає здорових людей, є ті, що не до кінця пройшли чи просто ігнорують обстеження...
Це й мене стосується. Проблеми зі сном. 
І не дивно.
В такий час живемо, що хіба психіка може бути здоровою і витримувати навантаження сьогодення, залишаючись у здоровому глузді....

Тому... з розумінням роззираюся навкруги  й намагаюся не дуже сумувати з цього приводу.

А ще відчай і самотність, невпевненість у дні, що прийде завтра (ніколи невідомо що прийде швидше - новий день чи нове життя)...
Тому... намагаюся якось справлятися з усіма цими питаннями, що виникають... тоді, коли вони виникають.
І знаходити розраду. В будь чому.
Чого і вам щиро від усього серця бажаю. Терпіння.

Тримайте біля себе все, що хоч трохи вселяє надію, викликає посмішку та дає стимул жити.
Намагайтеся не помічати все, що тривожить, бентежить, руйнує (в першу чергу свої думки). Дайте собі спокій.
Тоді і сили з'являться, і друге дихання відкриється, і здоров'я побільшає.

Ось така правда життя.


Очевидне-неймовірне

🧫 Мікроб, який переписує саме визначення життя. 🌍✨

Науковці виявили організм настільки дивовижний, що він змушує біологію переосмислити, що означає бути живим.

Нововідкрита істота, названа Sukunaarchaeum mirabile — на честь крихітного японського божества — стоїть на межі між життям і нежиттям.
Її відкрили дослідники з Канади та Японії під час аналізу ДНК морського планктону.

🔬 Вона належить до архей — давніх мікроорганізмів, які вважаються предками всіх складних форм життя.
Але Sukunaarchaeum унікальна: її геном має лише 238 000 пар основ — менше половини навіть від найменших відомих архей, що робить її одним із найпростіших живих організмів на Землі.

І все ж — попри надзвичайну простоту — цей мікроб здатен виробляти рибосоми та мРНК, чого не можуть віруси.
Втім, він не може вижити самостійно, повністю залежачи від клітини-господаря для отримання енергії та життєвих процесів.

🧩 Це створює біологічний парадокс — частково самостійна клітина, частково паразит.
Відкриття розмиває межу між вірусами та живими істотами, натякаючи, що мікросвіт може приховувати безліч “гібридних” форм життя, які не вписуються в жодну класифікацію.

📚 Джерело:
“A cellular entity retaining only its replicative core: Hidden archaeal lineage with an ultra-reduced genome.” bioRxiv, 2 травня 2025.
___________________________________________________________________________________________________________________

"Кажуть, віруси колись теж були клітинами."...

Ні, віруси не були клітинами, але існує кілька гіпотез, які пояснюють їхнє походження з клітинного матеріалу. Згідно з регресивною гіпотезою, віруси могли виникнути з дрібних клітин-паразитів, які поступово втратили частину своїх генів, ставши залежними від клітин-хазяїв. Згідно з прогресивною гіпотезою, віруси утворилися з рухливих генетичних елементів (плазмід, транспозонів), які еволюціонували, отримавши здатність переміщуватися між клітинами. 

Гіпотези походження вірусів 
 
Регресивна (редукційна) гіпотеза: 

 Віруси колись були дрібними клітинами, які паразитували в інших, більших клітинах. 
 З часом ці клітини втратили гени, необхідні для самостійного існування, оскільки вони могли використовувати ресурси клітини-хазяїна. 
 На підтвердження цієї гіпотези вказують на існування клітинних організмів (наприклад, рикетсії та хламідії), які є облігатними внутрішньоклітинними паразитами і можуть розмножуватися лише всередині інших клітин.  

Прогресивна (гіпотеза блукаючих генів) гіпотеза: 

 Віруси походять від мобільних генетичних елементів (плазмід, транспозонів), які вийшли з-під контролю і набули здатності переходити з однієї клітини до іншої. 

 Гіпотеза першого вірусу: 

 Віруси є реліктами доклітинного світу і передували клітинам. Ця гіпотеза передбачає, що віруси могли виникнути як у результаті регресивного, так і прогресивного процесу, і, можливо, сьогоднішні віруси виникали кілька разів за допомогою різних механізмів. 

Висновок: Сучасна наука не має єдиної думки щодо походження вірусів, проте найбільш поширеною є регресивна гіпотеза, згідно з якою віруси походять від клітин.

Термінал

https://uaserials.my/2116-terminal.html

Поки головний герой летів в Нью-Йорк, в його країні трапився переворот. Віза анулювалася, відповідно, паспортний контроль пройти не вдається, але і полетіти назад не можна, оскільки всі рейси додому скасовані. Доводиться влаштуватися в транзитній зоні аеропорту. Співробітники служби безпеки пропонують способи покинути територію, проте горе-пасажир відмовляється, вирішуючи залишитися в терміналі, який загрожує стати місцем ув'язнення...

____________________________________________________________________________________________________________

Хочеш, щоб тебе любили таким, який ти є, не намагаючись змінити, не тиснути на тебе. Але сам боїшся любити без умов усіх і все у світі... 
Ти хочеш, щоб не було війни, безглуздих смертей та горя. Але сам починаєш "війну" в собі щоразу, коли хтось не відповідає твоїм ідеалам і уявленням про "істину"...
Ти хочеш ніжності та тепла. Але вважаєш слабкістю дарувати це тим, хто через неусвідомлений страх має "крижане" серце... 
Ти хочеш бути вільним. Але виявляєш агресію до незгодних з тобою людей, які вільно мислять... 
Ти хочеш... ... 

Щоразу, коли "ти хочеш", згадай про те, що твій світ починається з тебе...