Love is...

В політиці теж практикуються залицяння з пропозиціями і обіцянками у вірності ледве не на все життя. Обирати в таких умовах непросто, тому й важко вирішити куди зробити перший візит, бо ж ображати нікого не хочеться. Недосвідчений політик дивиться на світ через рожеві окуляри, йому хочеться з усіма дружити. У кожного по-різному, але з часом це минає, друзі, якщо й залишаються, то їх дуже мало. Все частіше зустрічаються попутчики і тимчасові союзники. Є й недруги, але більшості зараз не до тебе, в них своїх проблем вистачає. І це нормально, бо чесна політика передбачає взаємовигідну співпрацю, а тобі не завжди є що запропонувати. Раніше, після майдану, можна було запропонувати погрітися в променях слави, а зараз відмахуються, як від “бедного родственника” і це нормально - це політика…

Дехто дуже хотів на захід і заради цього був готовий пробачити всі образи. Але не склалося, бо вони виявилися не готовими до гри, яку їм почали нав’язувати друзі. Які після цього дуже швидко перейшли в розряд найпідступніших ворогів. Не склалося і з переляку чкурнули на схід, в обійми тих, від кого намагалися втекти. Показовим є той факт, що заради помсти ці “запеклі друзі” готові на тимчасові союзи. І саме це мені найбільше не подобається в людях, від таких можна чекати чого завгодно. Краще з розумним втратити ніж з дурнем знайти. І це не просто слова, стільки разів ти ловив їх на брехні, вони погоджувалися, інколи навіть вибачалися, а потім мстили за ті приниження. Грали, грали і програли, але хто ж тобі винуватий, чого ти чіпляєшся, можливо хочеш, щоб хтось сплатив твої борги?

На протязі багатьох років в мене регулярно виникали проблеми і тоді я неодноразово помічав характерні сліди. Виявляється дехто вів дуже тонку гру і намагався не вступати в пряме протистояння. Так діють люди, які відчайдушно намагаються здійснити мету усього життя, яка вже не раз від них “ускользала”. Дехто дуже тонко пряде, тоді вони зі своїми гоноровими друзями боялися чогось, а зараз видно не бояться – втратили страх і вже майже не криються.

З часом візити навіть до найвпливовіших політиків світу перетворюються з довгоочікуваного свята на головний біль. Недавно згадав ті перші візити, бо й тоді тут ”два брата акробата” влаштовували провокації і намагалися їх затьмарити. І на недавній візит вони так само відреагували. Тоді вони хотіли, щоб перший візит був до їх покровителів і тоді вони ще не боялися недосвідченого політика, а зараз чомусь вже не бояться. Мабуть зробили ставку на когось іншого і вважають, що ця ставка безпрограшна.

Коли нема чого запропонувати, тоді політика перетворюється на протистояння й суперечки про незаслужені “нагороди” і неправильні сигнали. Поки тебе бояться ти можеш ставити на місце таких критиканів. Біда буде коли вони відчують твою слабкість, а ти, забувши про це, спробуєш їх проігнорувати, відкинувши їх аргументи. Не чують вони й попереджень про те, що потрібно зберігати пильність, бо азартні ігри таких інтриганів, загрожують звести нанівець досягнутий прогрес. В таких критиканів завжди є своя думка, усі дотримуються загальноприйнятої стратегії, а ці постійно грають у якісь ігри, переважно дріб’язкові…

Втомивився від політики, але ці  інтригани не залишають в спокої, от і доводиться про це все розповідати. Залучають всіх від малого до старого, кожного дня провокують конфлікти і нагнітають ситуацію. Переважна більшість людей дотримуються встановлених норм і законів, а мають дотримуватися всі, без виключень.