Про що писати?

Хоча й розумію, що скільки не пиши – це нічого не дасть. Навпаки тебе ж в усьому зроблять винуватим, щоб ти не зробив, щоб не сказав у всьому винуватий ти. Друзям все, а ворогам закон. Найяскравіше це проявляється серед місцевих князків, які після децентралізації почали нарощувати свій вплив. Нестабільність в країні, та й у світі в цілому – вакуум влади теж сприяє поширенню цих процесів. Тобто ймовірність донести до людей правду дуже низька. То навіщо на це тратити свій час? Он що вигадують різного роду аферисти, а ось це зараз нікому не цікаво читати. З однієї сторони це ніби добре коли менше писанини і балаканини. А з іншої ігнорувати і не залучати такий величезний потенціал - це велика розкіш. Особливо в часи жорсткої конкуренції, коли вирішальною може бути мінімальна перевага, але як кажуть: “хозяин барин…”

Життя за такими правилами, точніше без жодних правил в мене чомусь асоціюється з безумством. Є категорії людей, які тлумачать закони так, як їм це вигідно, а дехто взагалі “по понятіям” живе. Останнім часом ці люди почали відновлювати і поширювати свій вплив. Простих людей за великим рахунком мало цікавлять політика. Вони навчилися бути максимально незалежними. Інколи хочуть бути подалі від усього цього політичного гармидеру, який почався давно і триває вже багато років.

Відсутність нормального діалогу – це причина більшості проблем. Недавно пів дня спілкувався з однією людиною. Роками не могли помиритися, а тут поговорили і виявилося, що невідомо чому не мирилися. Правда через кілька днів аферисти цю людину знову втягнули в свої провокації. Прибіг до неї ”главний пахан”, який сьогодні нападав з  двома своїми корешами, прибіг і не криючись почав: ти, що нюх потєряла, чи службу забула? І ніби нічого не було, про все забула людна. Але то люди залякані, підневільні і навіть хворі, і їм треба вибачати.

Вчора в мене була розмова з іншою людиною, з якою я давно не бачився. Ця коротка розмова була трохи схожа на попередню, але вразила до глибини душі. І дала відповіді на багато питань. Й досі не по собі, роздирають змішані почуття: радості, гніву, образи і на себе, і на людей, які докладають багато зусиль, щоб таких розмов не було. Довго не бачилися, хоча незрозуміло чому.

Точніше причини ті ж самі і стоять за цим ті ж самі пройдисвіти, які ось так роками майже відкрито не полишають спроб посварити з найріднішими людьми. Це я вже точно знаю, бо діють вони тепер відкрито. Я їх періодично на цьому ловлю, як і сьогоднішній напад з погрозами це межує з криміналом, але чомусь на це ніхто не реагує. Точніше реагують, але якось дивно, бо це не припиняється, а навпаки ще більше їх заохочує. Шуму багато, а заради чого це робиться невідомо. Можливо щоб створити ілюзію бурхливої діяльності цих героїв, якось же ж треба виправдовувати своє існування.

При попередниках було ще важче, але були герої і вороги. Або зрада, або перемога, усе було ніби зрозуміло. Були вороги, нехай і надумані чи штучно створенні, як у випадку зі мною. І були герої, які часто самі ж створювали цих ворогів і боролися з ними, звісно ж за винагороду. Вони й зараз намагаються на цьому заробляти, але нинішня влада не хоче глибоко у це вникати, в них своє бачення - інша тактика.

Цікаві процеси відбуваються в країні, та й у світі, але правди про це все ніхто не хоче чути. Бо роками лише піарилися, часто на брехні, а зараз доводиться за те все розплачуватися. А хто ж хоче визнавати свої помилки і те, що їх роками дурили? Це все не стільки цікаво, як огидно. Здають один одного, “чем больше зданим, тем лучше”… На це огидно дивитися, я вже не кажу, щоб брати у цьому участь. Це не політика – це якесь “брожения мозгов”, яке погано пахне. Раніше ще якось терпів, а зараз зявилася навіть якась відраза.

От сьогодні на мене одного напали троє здоровенних мужиків. І це не враховуючи групи підтримки – людей, які крутилися поряд і шукали можливості втрутитися. Але “поле бою” було вузьким і розширити фронт чи зайти з флангів не вдалося. Наступ захлинувся, прибігла жінка одного з цих неадекватних героїв і фактично за вухо потягнула його додому. Бо він вже нагеройствував, усю сімю підставив. Цей пахан їх просто підставляє, а потім сам же здає, щоб взяти їх сімї під ноги, він без кріпаків жити не може. Другий теж одразу ж втік, а до цього перелазив через цегляний паркан, до нас в двір. І при цьому обоє погрожували, ці погрози роками не припиняються. Усе це межує з криміналом, але ніхто на це не реагує скільки б і куди б я не звертався. Скільки б доказів не надавав, навпаки мені ж самому рота намагаються закрити. В них вистачає цинізму казати, що це я на їх банду нападаю.

Спочатку наряжалися в червоне, потім в синє, але бачать, що це не працює і давай знову в червоне. Найчастіше це робили одні й ті ж люди, хоча те, що вони хотіли сказати цим не стикується. Це як дві протилежні думки чи теорії, які виключають одну. Коли таке поєднується в одній голові – це називається шизофренія. Цим між іншим грішать й досить таки відомі і впливові люди…

Це окрема тема для обговорення, на обговорення якої вони давно мене провокують. Нема проблем, у цьому немає нічого нового, пізніше можемо поговорити і про червоне, і про синє. Тільки ця тема вже перестала бути актуальною, а мені шкода людей, які можуть постраждати від такого обговорення. Дехто, здається, зрозумів свою помилку - усе те, що я тут пояснюю. Сезонне загострення почало затухати, продовжують лише ті у кого ця хвороба має хронічний стан – вхопило і не відпускає.

Такі вже часи настали, попалися і починають відволікати від себе увагу. Зараз головне щоб більше скандалів, велику брехню глушать ще більшою і гучнішою. Люди заради цього готові на все, готові зганьбити і змішати з болотом усіх і все. Тільки щоб самим не відповідати. Моторошно стає, як подумаєш про наслідки. Скільки часу, зусиль і ресурсі на це витрачається, а вони ж не безмежні, вони вичерпні, як і довіра виборців і рейтинги політиків. Можливо дехто вже не зважає на такі речі, думає перекрасимося, перетасуємося і продовжимо свою справу. Але щось мені підказує, що вони помиляються. Як помилялися багато інших політиків, яким люди свого часу сказали своє категоричне – ні! Ці політики пробують повернути старі добрі часи, коли вони були при владі, але відновити довіру обманутих ними людей важко, на це потрібно дуже багато часу…