Останнім часом все частіше згадую Володаря Перснів

Ворог володіє величезною силою та знаннями. Тепер не вистачає тілько єдиної дрібнички, щоб зламати будь-який опір, винищити останніх оборонців і залити світ пітьмою — не вистачає Персня Влади. Три ельфійських персні, найпрекрасніші з усіх, повелителі: ельфів сховали, й рука ворога не торкулась їх. Сім перснів належали ватажкам гномів, з них він три відібрав, а решту вигубили дракони. Дев'ять він віддав людям, гордовитим та могутнім, і так заманив їх в пастки. З давніх-давен потрапили вони під владу Персня Влади і перетворилися на Примар Персня, і тепер вони — Тіні під покровом Великої Тіні, її найжахливіші слуги. Давно те сталося, і вже багато років Дев'ятки не видно у широкому світі. Але хто зна? Якщо Тінь повстала, вони можуть з'явитися теж. Втім, краще не будемо про це говорити навіть тепер, при світлі гобітанського ранку.

Вони скоріш відчули, ніж побачили, як понад краєм западини, здаля, підіймаються тіні, одна чи кілька; вони вдивилися уважніше — тіні зросли. Невдовзі вже не було сумніву: три чи чотири високі постаті стояли на схилі, дивлячись на них, — такі чорні, немов провалля у глибокій ночі. Фродо почув слабке сичання, ніби крізь ті провалля витікала отруйна пара; на нього немов кригою повіяло. Постаті повільно наблизились…

Останнім часом часто згадую Володаря Перснів. З різних причин, згадую шпіонив і всевидяче око. Згадую Примар Персня – назгулів, які були великими владиками. Коли вони отримали кільця, то використали їх для отримання сили і багатства. Вони отримали бажане, але попали під контроль злого Саурона. Хтось зразу, а хтось пізніше, але вони втратили волю опиратися. Нузгули сіяли страх, особливо коли усі девять перетворювалися на чорних вершників. Страх був їх основною зброєю, мало хто наважувався їм протистояти.

Згадую цих примар коли бачу неприкаяних людей про яких кажуть: тіло без душі. В нас тут їх останнім часом побільшало. Так ніби формування їх свідомості хтось поставив на конвеєр, як з тими орками. На таких примар перетворюються люди озлоблені і засліплені бажанням влади чи помсти. Це про простих смертних, вони не по своїй волі стають такими. А є інша категорія людей, які знали на що йшли – свідомо проміняли душу на владу і багатство. Це може бути партійний працівник, який вже давно чи відносно недавно пішов проти своєї совісті чи ще гірше, проти людей. Це може бути злодійкуватий керівник, якого взяли на гачок і він не може опиратися чужій волі. А дехто настільки загрався у це, що сам себе називає сірим. Якби це одна людина, то я б не згадував про це, але ж там в них усі на це страждають. Зіркова хвороба, зверхність – важають себе кращими за інших.