Не знавши ласки сильних рук, Ні поцілунків ніжних, щирих,Ані гірких кохання мук,Ні слів солодких, тошно-милих.
Жила, радівши усьому навколо,думки у муть цю не впускала.Допоки не постала голаПеред життям, яке обрала.
У день злощасний теплий і яснийНа очі впало яблуко пізнання.Яке в раю було таким невчасним,Що надало початок всім людським стражданням.
І захотілось їй легкій і безтурботнійПізнати що таке оте "КОХАНЯ",Замазатися в каламуті тій болотній.Усе в ім'я цікавості...
Читати далі...