Спочиває весна під периною з снігу , І підсніжники , певно , у травні лишень зацвітуть . Все живе й неживе щоденно чекає відлигу : Як не буде весни , то краса і літо помруть ... ...Небо вкрили хмари болотяні , Гинуть соняхи без володаря , На льодяники позолотяні Ми міняєм любов у запродарів . Цукерочка завжди смачна , В коханні є й гострий перець . Я люблю лиш солодке , тому і одна Клею життя з чорно - білих скелець . Забуваю про біль у Всесвітній мережі , Там у всіх все нормально ,...

Читати далі...

Вони зустрілися на одній з вулиць осіннього похмурого міста. Вони йшли на зустріч одне одному, дивлячись в очі... Кожен з них мав за плечима декілька невдалих романів, а відтак і розбиті серця. Але маленька надія ще жевріла десь у закутках їх самотніх душ і саме вона змушувала дивитися прямо в очі, а не кудись в далину чи на бездушний асфальт... Двоє незнайомців об'єднались у погляді, але невгамовні заклопотані тіла змушували йти далі, проходити повз і не озиратися услід...

Читати далі...

Вирішив написати черговий свій Термінал, нажаль знову в депресивному стилі. Зараз мене турбує стандартний набір проблем: відсутність грошей, дівчини і завал з навчанням. Якщо з навчанням і грошима ситуація ще в межах норми, то з дівчатами повна труба! Мені вже настільки набридло бути самому, що Вам не передати, скоро буду вовком вити!А, згадав ще одну проблему: я реально залишився сам! Моє коло спілкування це 3 члени моєї сім'ї, зовнішніх контактів взагалі нема. І ця...

Читати далі...

41. у крихкості ночі (читаючи Рільке).де зорі згублені в небіі хмари тінями чорніторкають у томності крони,які у чеканні сонцяхитають, росхитують теміньі холод вповзає в оселю,оманно де жевріє світлоз підсвічника біляглибокого крісла м"якого,в якомучитаю Рількея,гортаючись в пледі,зіщулений мерзлов стінах самотності сірої долі,у котру занурене містозлиденне й вороже до світу...аби врятувати душучитаю лірику -ліривелично лунають струннімелодії у передзвонах,хвилюють чуття і роздУмиу...

Читати далі...

Одиночество — это когда в доме есть телефон, а звонит будильник.© Фаина Георгиевна Раневская

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]у цих святах залишишся останнімна ключ замкнути ятку назавжди,аби ніхто не зміг упасти в ямуі вкрасти маску, вскочити в пітьму.впаде хай ключ, утопиться в кишеніпістріючих вітрилами штанців -в самотність увійдеш мов у пустелю,де міражі танцюючих слонів.в душі умить злеліється надія.що спека ця скінчиться й лине дощ -і контур суму зрушиш на барханах,занурюючи капці у пісок...сліди усі завіє жовтий вітер,бархани знов сховаються у сум.

10. у безсоння...відкупорюю пляшку (незнаю на радість чи на біду)і поставив на стіл...запалив попіл скидую у криштальзадивився як місяць мовчанням стікає у пустотув павутинних тенетах пітьми весь оплутаний жовтий жальвідірвав я свій погляд застиглий в задумі в нічне вікноналиваю неспішно у тиші мавчання й нудьги самотце домашнє червоне чудове густе мов лікер виноп"ю повільно смакую ковтаю рубіновий сум марнота у небі порізаний лезами хмарення місяць весьаж хитається в подиху мається в...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]