Уже другий день іде дощ. Небо похмуре і плаче, плаче... Сумно. Мені катастрофічно не вистачає сонця, хоча зовсім недавно потерпала від спеки. На душі - осінньо-жовтий смуток… З багряним, коричневим і навіть помаранчевим відтінком. З прохолодним подихом вітру, блідувато-сірим кольором неба і мокрим дотиком дощу…[Приєднане відео]

Ти - віддзеркалення моє. Так схожі ми!.. Тягнуся Все ближче... дотик... Ніби є Ти... Зник... От-от втоплюся - Межі немає, течія Могутня нас єднає, Потоком - ти, течу і я... Тебе відображаю... написано 09.11.2009 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710170 [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! - та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав - нема мелодій... Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! - та сама. [Приєднане відео]

цей світ яскравий -звідки він?..чи стало що?..чи то хмаркИ поспішно таку тінь ховаються у нОчі?чи то лиш вітерполоще інеємволося, вкрите сивиною,й жбурляє в очі зорі всі?..але у тьмі цій баезпросвітнійнастирне світлов серце б"єі переплутує з нудьгоюнестерпний більі жаль за втраченим,згортаєусе минулеу вогняну сліпучу дзигу,яка гудить, летить і падамов куля в омахах з небес,подібна місяцюна мене...і в мить оцю я прокидаюся,від жахумені обличчя захололо... -а то лише на менедивився місяцьі...

Читати далі...

Ось і завітала до нас у гості осінь-чарівниця. Потрапивши під її чаклунство, жива природа перетворилася на різнобарвну казку. Мені дуже подобається ця пора року за її величну красу. Всі дерева розфарбовуються в яскраві барви, що променисто грають при світлі дня. Осінь, мов геніальна художниця, майстерно фарбує всі рослини та надає неповторність кожному деревцю. Ніби в казковому хороводі, стоять урочисто ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][ Читати далі ]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][ Читати далі ]

такі яскраві дні.але й сумні в одночас.прозорі та яснірозлуки час пророчать.а зронені словалуною впали в осінь,у схилені гріва,в жорсткі пожовклі коси.і вітер уві снізітхає мов поночів такі яскраві дні,але й сумні в одночас.у сонячную раньгаї скидають листя,птахи крізь біль прощаньдо вирію знялися.за ними неба синьнакрили сірі тучи -погоди не просиу сірості гнетючий.ідуть дощі ряснінемов сльоза на очі...осінні мерзлі дній печальнії в одночас.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]А вже осінь прийшла у мій сад,Забагрянила пишний наряд,Затуманила вись голубу І ронила у серці журбу. А вже осінь прийшла у мій сад, Я ж не кликав її - "Йди назад, Не обтрушуй зелені гаї І не стукай у вікна мої." А вже осінь прийшла у мій сад,Цвіт кохання замів листопад,Хоч багато барвистих одеж, А того, що було не вернеш. А вже осінь прийшла у мій сад...

Читати далі...