[Приєднана картинка]Выпавшие волосы, вырванные зубы,Медные, помятые, ангельские трубы.Дождь идет намеренно мимо облаков,Барабанит каплями в своды потолков.Хвоя прорастающая прямо из души,Ветками упругими разрывай, круши,Мир опять заполнится кровью и огнём,Он глотает бережно, но жует живьём.© William van Warg

Так треба: літо відбулося, Пішло у сни без мелодрам, Ліси зелені гублять коси, У дуплах холодно медам, Останні зерна ронить колос, Тепла виводиться дурман, І вечори зітхають вголос, І світ ховається в туман.[Приєднана картинка]

У пору ту, де ночі сила, І бродять думи кочові, Пухнаста зіронька злетіла Та загубилась у траві. Хитнулись тіні з переляку, Туман зворушивсь уві сні, І хтось невидимий заплакав, І зажурилося мені.[Приєднана картинка]

Тому що день. Тому що світ. Тому що гори і долини. Тому що сонячний політ. Тому що вітер без упину. Тому що квіти і сніги, І невмирущі пори року. Тому що дивляться зірки В озера чисті і глибокі. Тому що ніжність німоти Мішає помисли і карти. Тому що є у всьому ти, За це отут побути варто.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Разрывает острый глаз миражи,Не желая образ твой отдавать,Разбивает вера в хлам витражи,Кто же будет их теперь собирать,В гаражи все свои страхи сложи,За собой запри проклятую дверь,Расскажи мне о любви, не дрожи,Не укусит мой задумчивый зверь.Не хочу играть в твои в муляжи,Подменяя совесть каждую ночь,Разболтались все мои крепежи,Стало легче себя в бездну волочь,Одолжи немного правильной лжи,Три десятка серебристых монет,Я хочу вновь ощущать виражи,Словно венами бежит...

Читати далі...

І ніч мовчить, і ліс, і птиці Згубили ноти золоті, Мовчать тумани блідолиці В пустопорожній темноті. Навшпиньки вітер ходить лугом, У травах сплять минулі дні, І ти поспи. Немає туги, Є тільки тиша в тишині.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Ночь бесстыже крадёт мои розы,Ночь срезает их тихо во тьме,Пьет росу словно, горькие слёзы,Чтобы я не хлебнул их во сне.Чтобы море, где тонут надежды,Душу волнами вновь теребя,Сквозь броню и слои из одежды,Мне напомнило снова тебя.© William van Warg

Гроза проходить над садами, Б’є блискавиці жовтий нерв, І небо вогкими губами Цілує маківки дерев. Спекотний день звалився в Лету, Сплітає дощ прозору сіть, Тікає гуска в очерети, Вода за гускою кипить.[Приєднана картинка]

Ще світ не спить, і сонцю ще далеко, На овиді танцюють міражі, Тримає степ в долонях сизу спеку Та марить про тумани і дощі. З торбами за плечима ходять міфи – Безсмертні свідки згублених століть, Потомлені лежать в могилах скіфи І ковила нерушена стоїть.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Тихий шепот раскалившихся ламп,Нарушает мой притворный покой,Пьяный танец меж ступеней и рамп.Пусть теперь им управляет другой.Будто всё это чужой страшный сон,Где все напрочь позабыли про суть,Я с душой хотел прожить в унисон,Но теперь, мне никогда не заснуть.Не отпустит в мир заявленных грёз,Твой далёкий запах сладких духов,Я считал, что грусть даётся для слёз,Но, по-видимому, вновь для стихов…© William van Warg