ДогОри стяг!

Шикуймося до строю.

Іде УПА,

карбує міцно крок.

Комуною замучені герої

дають звитяги й смерті нам урок.

.

ЙдемО на герць

піднесені сурмою.

Ворожі кулі

всупір нам свистять.

Над українським переможним строєм-

бунчук упівський,

гітлерівський стяг.

.

Палає день,

зоря - над чорним схроном.

Йдемо на схід

по селам і містам.

Тризуб несе

свободу мілійонам.

Гачастий хрест

дає надію нам.

.

ДогОри стяг!

Шикуймося до строю.

Іде УПА,

карбує міцно крок.

Комуною замучені герої

дають звитяги й смерті нам урок.

-------------------------------------------------------

російський переклад "Горствесельліду"  в інтернеті дуже поганий. також  я три роки тому переклав "Інтернаціонал" Ежена Потьє ( услід за Миколою Вороним- нотабене), але гітлерівський марш  зачепив був першим!-----------------прим.перекл. Крим руліт!............................

*  
Комп’ютер пішов до інету
З такими як сам спілкуватись.
Прийшлось і мені іти разом,
Щоб волю йому не давати.

Бо любить хитрющща машина
Чомусь до жінок залицятись.
Доводиться довго і важко
Мені за це все віддуватись.

Морочить чаріні голівки,
Дарує вірші про кохання,
І будить в сердечках вразливих
На щастя якесь сподівання.

На мене весь гнів виливає
Увесь той обманутий люд.
Доводиться довго доводить
Що все ж таки "я не верблюд".

Отак і живЕмо ми разом
Неначе в казковому сні.
Комп’ютер серця розбиває,
А ось віддуватись - мені.

11 березня 2007 р.-
22 серпня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Я був в Ленінграді,
Я пив там вино
Вино в Ленінграді
Це справжнє гівно!

Я був за кордоном,
Я пив там коньяк -
Коньяк за кордоном -
Сциклистий шмурдяк!

Ніде так не п"ється
Як в тихим дворі
У Києві ріднім
О пізній порі.

1987

*
Знову турботи,робота,ділА.
Тому й сьогодні ти знов не прийшла.
Кажеш мені, коли прийдеш, не знаєш.
Може ти зовсім мене не кохаєш?

Лише весною мені ти зізналась,
Що вже давно в мене ти закохалась.
Та, коли літо спекотне настало,
Чомусь кохання того вже не стало.

То ж схаменись, моя дівчинка мила,
Ти ж в мені пристрасть таку запалила.
Дня вже не можу без тебе прожити.
Що з цим коханням нам далі робити?

Ти гралась зі мною, як з мишею кішка.
Коханням моїм позабавилась трішки.
Страждання в коханні мені принесла.
Набридло тобі, і ти дали пішла.

Продовжиться цей твій похід без кінця.
Розбитії вщент залишаєш серця.
Та рано чи пізно твій час настає,
Кохання сердечко й твоє розіб’є.

19 липня 2007 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

ДУМА ПРО СЛОНИКА

Слоника замучили
Кляті москалі,
Похилився слоник
Хоботом к землі:

“Прощавай же, Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник помирає!
Гей! Гей!”

1988

.

Коли м"ясо стане не по кишені,

нам розповідатимуть про шухевичей.

Заглемездисті й порепані,

роти пороззявимо:"катами

сибір  загатімо. гратами..."

.

"Телегонія, свастика....свастя"

Вишиванки на пуза великі.

Лине степом козацька закваска,

чутно ляхів татарські курлики.

.

Щодвароки гетьмАнські вибОри

колисають намет варіата.

Ти- єлею ерзац, і наркотик,

біле сало, солом"яна хата,

.

солов"їна цятована мова:

"напрацьовки" прижилися з "пивом",

гОлем глиняний, ти- безголова,

навіжена вдова Україно.

 

Кто знает вкус печали в пустоте?

Кто знает, где душе найти приют?

Кому решать: жить в яви иль во сне?

И как дойти туда, где любят, ждут?

В безумьи дней, в кружении огней

Мы мчим вперед, не глядя вдоль пути,

Но вот тропа над бездной, мы на ней,

Здесь страх и боль и пустота – и не пройти.

Мы шаг, еще один, и будто сквозь туман,

Сквозь невесомость неживого мира,

Сквозь одиночество, тревоги и обман

В надеждах и мечтах находим силы.

Кто знает вкус печали в пустоте?

Кто знает, где душе найти приют?

Кто знал печаль, прошел сквозь жар во мгле

Поймут других. Они их любят, ждут.

Т.Е.С. 31.07.08

 

Снова вечер в окошко стучится,

И дрожит, багровея закат;

В этот день уж ничто не случится,

Скроет пламя задумчивый сад.

День прошел, сон прошел, льется лето,

Ускользают сквозь пальцы года,

Что грядет? – я не знаю ответа,

И не знаю идти мне куда.

Раздорожье и вечер в окошке,

Не подскажет звезда жизни путь;

Я на ощупь бреду понемножку,

Где смогу расцвести, иль уснуть.

Т.Е.С. 31.07.08

 

Знаешь, сон – приют молчанья,

Он как дождь с тобой грустит,

Будто в зеркале хрустально

Тенью боль как явь скользит.

Ручейком звеня, неслышно

Слово льется здесь и там,

И прощеньем память дышит,

Гордость уронив к ногам.

Где-то в зеркале запретном

Ты увидишь явь без снов,

В ней цветет любовью лето!

Память ранит больше слов.

Т.Е.С. 31.07.08

                                             Василь Махно

поезія – мабуть перейде в слова і зникне в провінції

від постійного пошуку сенсу життя і провізії

де все сходить з рук

бліді поетески помалу спиваються

співають пісні – акушерством займаються

і блядством - як вислід душевних мук

 

їхні жести і рухи напрочуд театральні

а у віршах і пози й відмінки давальні

знахідних нема

для мужчин що люблять словесний стриптиз та еротику

їхній стиль мішанина барокко і ґотики

одне слово: пітьма

 

ну а ти хто вірний музиці і хорею

ритмові рухів що збивають ґонор - а гонорею

пеніцилін

йдеш цим містом як в’язень на страту

губиш пам’ять – постійно піддатий

блін

 

значить місто будинків темних вулиць й приблудних псів

відбивається в склі стакан; на який ти завчасно

сів

і не зліз братан

ті сирени залили бетоном вуха твої

ну а зранку від віршів їхніх і пива млоїть

і скидає листя каштан-капітан

 

вже два тижні як ти підвищив його у званні

він мокне на варті - а ти не просихаєш в вині

і про неї мені не кажи

друг підливає - змієм шепоче та всі вони бляді

капітане – шикуйтесь - ми на параді

та чому цього літа сніжить