Гей, карафо товстопуза гідна хоч тримати свічку
і молозистою жовчю геть навкрУги поливати
і у злиднях сих кобзАря надихнути до співання!
Вік не бачив бОдай`м шага, вже аж місяць не до пИтва.
.
Королівство за цигарку! Видму хмариво біляве
химеричне...Дзуськи! Вітер свище в вікна,
нявкають коти на дасі. Гиндики, гребІнці сині
зосереджено надворі медитуючи гуляють.
.
Уф! Ну й холод...пар із носа. Натягну чимдуж на вуха
смУшковий ковпак. Як цИган із мешка з самой мережі
пальцем мацає погоду, мовить "До весни відлЕжусь"-
так і я мабуть діждуся доки мине завірюха.
.
Чом не миш я, Боже правий: в мишок з міху оболоні.
Харчувався би книжками, жив тихесенько, не мерзнув,
вигриз би, поласувавши, найсмачніший шмат Гомера,
мав палац би- дірку в стІні, і невісту як ікону.
.
На стіні спорохнівілій з довгим пасмом павутини
клопівня заворушилась дочекавшись тихой нОчі!
Важко гризти мою шкуру: як прокусять- ніц не всмокчуть,
геть не виссати не краплі. Ба, ходА на шпАцір лине
.
Розтягнувшись в пів-аршина ...як зворушливо гуляють!
Найстарішенька клопиха шкандибає шкандибає ледве-годи.
Кавалір...гарячий легінь...франкомовить ведлє моди?
Романтичненька клопиха чимчикує боком-краєм.
.
Бр-р-р-р. Замерз! упав на рУку чорний клоп...Вологим пальцем
послиню лишЕ...спіймаю...Та облиш його , бідаче!
ЯкбИ жінка придавила- взнав би пестощі чортячі!
Як на мене ж, він-"особа": нащо бідненького мацать?
.
Ще он кіт, лежить на пічці,колом скручений.Котяро,
підійди, поговорімо, мій єдиний пан-друзяко.
Де повіт кошачий в світі, там би тЕбе у подяку
посадив війтОм. Боярство ти збагнув би, чуєш, драний?
.
Що наснилося хітрюзі? Он, як вправно закрутився.
Мабуть, мрії розум застять ,думки матрімоніяльні?
Жде невісту в білій шубці, ладну ніжно покохати,
рандеву здійснивши в ночвах чи в сараї, ба під тином?
.
А чи був би я поетом серед кішочок? Та звісно ж!
Нявкав б оди театральні, трагедійні, ніби Гарик,
грівся б дрІмлючи опівдні, ввечір мишок полював би,
уночф на дасі-стрісі гайнезуючи на Місяць.
.
Чи -філософом? сумлінню моєму блага несмАчні:
популярно викладав би незбагнені ідеали
молодицям емоційним, і поважним, зрілим дамам:
світ, наводив би- навіга, прісна маячея котяча.
.
Ніби піп у храмі того, хто, як вірують, всесилий,
хто створив був ваше плем`я й образ свій кота надав вам,
заволав би`м :"Горе, кішки, вам, нещасні, о стидайтесь!
Зневажаєте бо, кішки, найсвятіший піст великий!
.
Ах! Є спосред вас такі, що божим регулам не вірять,
подумки ринають вгору, ніби небо є порожнім,
ніби розум тайни світу підкорити сОбі може,
не лякаються кажАнів, духів ада чорной прірви!
.
АнатЕма вам! Най чує кожен кіт благочестивий-
чи ж не є пак розуміння вашим тушкам притаманне?
Кігтями оздобив Боже лапи вам, бездушним тварям,
під нОси вам вуса встрОмив: нАщо пала лабой тикать?
.
Ой! За мить вкінець погасне коротесенька свічина.
Гей, старий, пора вкладатись: звечоріло, чи не віриш?
Ще й побачмо славу й грОшву: ти -в кубелці, я -у ліжку.
Все не спати під парканом. Сон -для розуму спочинок.
.
Володшй мистецтвом пОсту, о гармоніє котяча!
Прийде сон чи смерть настане- а мені усе єдине:
чи коти мишей ковтають, чи косарка всіх поглине.
Що там станеться? МарнОта: віршування- путь бідача.
)
