Однажды, в июльскую жаркую пору,
Пошёл за грибами, чего чёрт понёс?
Гляжу, поднимается медленно в гору
Лошадка, везущая хворосту воз.
И, шествуя важно, в спокойствии чинном,
Лошадку ведет под уздцы мужичок
В больших сапогах, в пиджачишке старинном,
В уродливой шапке... Жара! Дурачок?
— Здорово, приятель!— "Ты куришь?.. Спасибо!"
— Полпачки захапал, ну ладно, смолчу!
Откуда дровишки?— "Дык с лесу, вестимо;
Намедни украл, вот домой отвожу".
(Вдали матерился изящно лесник...)
— А что, у тебя-то хозяйство какое?
"Хозяйство такое- изба да нужник
Семья? Дык с лошадкой нас двое..."
— Так вон оно что! А не скучно вам часом?
"Так с нашей-то жизнью, ну ты, блин, сказал...
Лесник, су.а близко!" — вдруг крикнул он басом,
Рванул под уздцы и бегом побежал.
На эту картину так солнце светило,
Вот с матом за ним и лесник проскакал,
Как будто всё это уже раньше было,
Как будто б в Некрасова век я попал!
Ворует народ, его "слуги" поболе,
Ну им "с высока" разрешенье дано...
Кругом нищета, разоренье до боли...
Да разве то жизнь? Извините- гав.о!

Гном Котя и Николай Некрасов

   Цікава стаття, пропоную ознайомитися.   

Пол жизни, чверть века я не был в России, со времён студенческих стройотрядов. И вот поехал в гости к другу. Наилучшие впечатления оставили и наши и русские таможенники. Ни малейших намёков на взятки, никаких придирок. Правда, русские попросили очень чётко назвать имеющиеся лекарства.

- Да нет у меня лекарств, окромя двух бутылок водки. И вообще, я в вашу территорию не намерен углубляться. Я тут, с краешку (Я, действительно, шёл в ближайшее к границе село).

Тактичные ребята не поинтересовались ёмкостью стеклотары:

- Проходите.

Кстати, границу лучше всего проходить, как я, пешком. Машины и автобусы стоят по 3,5 – 4 часа.

Село оказалось красивое, крепкое, трудовое и чистое. Бурьянов и мусора нет. Понравилась чёткая планировка. Улицы с переулками пересекаются, как авеню и стриты. Везде асфальт. Люди работают, отбивают копеечку. Вольно шатающихся не было, кроме нас с другом. Кто работает в бывшем сухопутном колхозе, кто в бывшем рыбколхозе, кто ездит в Таганрог, а кто и браконьерствует. Хотя тут нужно разобраться. Браконьеры ловят не хищнически, только на прожитьё. Я бы такой лов разрешил. Много ловить просто ресурсы моря не позволяют. Поэтому они живут очень скромно.

Сказать, что все понимают украинский язык, это ничего не сказать. На нём почти все разговаривают. Например, ведро называют цеберкою, но понимают и слово «ведро». Это не литературный украинский, но и не суржик. Это живой язык Полтавской или Черкасской области. А литературным языком и русские в своих сёлах не разговаривают. Вот типичная фраза, подслушанная в магазине:

- Та оце ж, утром картопля, в обид картопля, в вечери картопля. Побалую свого дида – зварю ёму борщю.

Я даже спросил:

-         А школа у вас русская или украинская?

-         Русская.

-         А украинская мова как предмет преподаётся?

-         Нет, не преподаётся.

-         А почему?

-         А для кого преподавать?

-         Та для вас же!

-         А мы не украинцы, мы русские.

-         А может вы казаки? – я пытаюсь объяснить себе украинскость местных аборигенов.

-         Нет, мы не казаки. У казаков совсем другой говор.

-         А кто же вы?

-         Да кто его знает? Просто крестьяне.

-         Ну, а как ваша фамилия?

-         Устименко.

Этот диалог вёлся на чистейшем украинском, за исключением слова «русские». Чтобы так обукраинить русских, их нужно лет триста украинизировать. Скорее всего, ещё царские чиновники записали украинцев русскими, чтоб не париться.

Все в курсе наших событий, до мелочей. 24 августа как только люди узнавали, что я с Украины, тут же поздравляли меня с незалежнистю. Правда ехидно спрашивали: вид кого вы сталы незалежни? У кого нет тарелок, у того по две антены. Одна направлена на Таганрог, другая на Украину. Благо, граница рядом. Любят наши передачи, особенно «95 квартал».

Ещё одно благо приграничия – сотовая связь. Фирма Киевстар, дай бог ей здоровья, позволяет звонить по всей Украине без всяких роумингов. У многих жителей в Украине родственники, а кто-то отправил детей в наши дома отдыха. Ну, а друзья в Украине почти во всех есть. А карточек пополнения счёта купить негде. Поэтому такая карточка является хорошим презентом.

У нас много общего. Те же самые нарикання на отсутствие дождей, на дороговизну газа, на чуть ли не еженедельное подорожание бензина. Но есть и радикальное отличие. Трудности жизни воспринимаются как временное явление, в котором виноваты местные чиновники. В целом же страна идёт правильным  путём, хоть и медленнее чем хотелось. Они уважают свою высшую власть:

- Наш Путин хороший. Не то, что ваш Ющенко. Медведьев тоже ничего, тем более, что работают они в паре.

В центре села стоит памятник атаману Платову – герою войны 1812 года. Казаки под его руководством чуть Наполеона не словили. И во все последующие войны жители села очень хорошо себя проявляли защищая Империю. До революции село так и называлось – Платово. На сельсовете рядом с государственным флагом висит казачий.

Голодомор. С очевидцами Великого Голода я не разговаривал, а вот их дети рассказывали со слов родителей жуткие вещи. Берег моря был усеян трупами. С окрестных сёл люди шли к морю и умирали, съевши дохлую рыбу. В остальном картина голода не отличалась от картины в украинской глубинке. Не ясно, почему русская власть странно или отстранённо себя ведёт в этом вопросе. А между тем жители настроены очень патриотично.

Мне посчастливилось быть на Дне села, то есть на дне освобождения от фашистов. С далёкого детства такого единения людей не видел. Клуб в селе хороший, даже не клуб, а дом культуры. Площадь перед ним была обставлена богатыми столами. А на самой площади концерт. Сначала хотели пригласить заезжих артистов, но передумали. Своими силами сделали великолепный концерт. Молодёжь всех возрастов показывала танцы. Ну, а песни пели все, и исполнители, и зрители. А песни были русские, украинские и почему-то белорусские, были народные и совремённые, но все были душевные, лирические. Не было ура-патриотических. Чувствовалось, что село имеет свои традиции и свой репертуар. Этот концерт не стыдно показать и по центральному телевиденью. Голоса такие, до которых профессиональным певицам далеко.

Было видно, что люди уважают себя. Они год честно трудились и заработали, заслужили праздник. И сами себе его сделали. Люди пришли добрые, светлые. Пьяных не было, кроме нас с другом.

Не было плакатного, вульгарного патриотизма, но казалось, сам воздух пропитан не броским, истинно народным патриотизмом. Люди чувствовали свою силу и были добры, как все действительно сильные люди. Они как бы говорили: Мы любим свою маленькую, но симпатичную Родину и через неё любим Родину большую. Мы не боимся ни внешних, ни внутренних басаевых. Всегда стояли за Россию-матушку и ещё постоим. Но если нам будет плохо, то Россия нас не оставит, не бросит.

Никому и в голову не приходит отделяться от России и присоединяться к Украине, никакого сепаратизма. Вот бы и русским, живущим в Украине так себя вести!

Такое доверие к своей стране дорогого стоит. Надеюсь, русская власть это понимает. Я говорю это к тому, что если исчезнет в селе украинский язык, то исчезнет и этот патриотизм. А такая опасность есть. Всё меньше молодёжи говорит на нём. В отличие от русских в Украине русские украинцы не муссируют языковой вопрос. Считается, что украинцы в России не хотят изучать украинский язык. А как только они захотят, то русское государство тут же введёт уроки украинского языка.

Я думаю, что если Путин обронит, что-то типа: почему у нас украинцы есть, а украинская мова им не преподаётся? – то украинцы тут же захотят изучать родной язык.

                                                                                                                        http://politiko.com.ua/blogpost18056

Слабо верится, что такое может быть, но такие люди существуют. Можно сказать, что я — один из них. 
Итак, что же это за зверь такой - русскоязычный украинский националист. 
Рассказываю:

• Это люди, часто всю жизнь говорящие по-русски, но считающие себя украинцами, а Украину своей Родиной.
• Мы спокойно в разговоре переходим с одного языка на другой: у нас есть друзья во всех частях страны.
• За границей на вопрос "Are you from Russia?" отвечаем "No! I'm from Ukraine."
• На другой вопрос: "What is your native language", отвечаем: "I'm bilingual: Ukrainian and Russian".
• После просмотра фильма мучительно пытаемся вспомнить, на каком языке он был, на русском или украинском.
• На клавиатуре у нас стоят три раскладки: Ї, Ы, S.
• Мы с радостью смотрим на то, что наши дети ходят в украинские дет. садики и школы.
• Попытки агрессивного навязывания украинского языка некоторыми нашими очень щепетильными чинушами нас пугает в первую очередь из-за того, что это может оттолкнуть людей от украинского
• Для нас Тарас Шевченко, Иван Франко, Лесь Курбас (список бесконечен) стоят в одном ряду с Лермонтовым, Пушкиным, Булгаковым.
  
  http://alek-ya.livejournal.com/1280824.html

Хорошая статья. Мы все время удивляемся пассивности и забитости маленького украинца, который стерпит многократное необоснованное повышение тарифов, нарушения своих фундаментальных прав, многомиллардные грабежи в высших эшелонах власти и многое другое. 
Однако все современные контр-системные силы акцентируют внимание ТОЛЬКО на социально-экономических проблемах, что и является их ахиллесовой пятой. 
Упускается один важный нюанс: человек может вести себя как свинья, возможно, даже ею быть, но он никогда себя свиньёй не признает. Выйти на протест с целью требовать повышения зарплаты на ХХХХ гривен – расписаться в том, что ты являешься свиньёй, которой нужно ставить немножко большую бадью с комбикормом. 
Следует понять, что легендарный Марвин Джон Химейер, прославившийся «бульдозерной войной» против беспредела властей и «воротил» действовал не из-за обиды, что теперь он будет вынужден жрать на тарелку супа меньше, а из-за покушения на свои священные идеалы частной собственности и свободы. 

Где бы взять самому такую забористую травку....

Рожнатовський Б.М., 

  кандидат історичних наук, доцент,член ревізійної комісії Київського міського   об`єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка     нагороджений медаллю "Будівничий України"   ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка        КОДЕКС УКРАЇНЦЯ      ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ         1. Українці стали ганьбитися своєї національної належності та свого українського етнічного походження.     2. Українці не ображаються й сприймають за не злий жарт, коли їх називали як колись малоросами а тепер хохлами, а дехто взагалі думає, що він є не українцем а хохлом, особливо там, де є засилля не українців.   3. Українці не можуть і не вміють в дискусіях захистити свою націю, свою землю, свою державу.   4. Українців сприймають звичайний патріотизм, що притаманний багатьом народам як крайній націоналізмі у зв`язку з цим іноді побоюються визнавати себе патріотами.   5. Українці найбільше потерпають від нападів на свою українську незалежну державу, оскільки її недруги виставляють нашу незалежність як причину безладдя в країні.     6. Настав час нагадати українцям, хто вони, "чиїх батьків вони діти" й винести на загальний розсуд питання: чи мають вони право на гідне місце у своїй та світовій історії та перспективу свого сучасного гідного життя?           Я - українець      1. Я національно свідомий українець.      2. Я - унікальне космічне явище - бо в космосі більше такого, як я, не існує.      3. Я - планетарне явище, бо на маю своє місце під сонцем та своє географічне положення на моїй планеті.      4. Я проживаю на території, яка завжди була землею моїх предків, тому є вона моєю.      5. Я визнаю, що це моя рідна земля.     6. Я почуваю себе на своїй землі, як у себе у власній домівці, бо як відомо "у своїй хаті - своя правда".      7. Я переконаний, що мої предки нікуди з цієї землі не зникали, вони були тут вічно.      8. Я визнаю назву моєї давньоукраїнської держави - "Русь" з столицею у Києві.       9.Я не визнаю назви моєї прабатьківщини "Київська Русь", бо такої країни не існувало.      10.Я сповнений гордості за те, що моєю землею течуть води старого Дніпро-Славута, він був завжди.      11. Я гордий тим, що на Дніпрі стояв й донині стоїть стольний град Київ.      12. Я відчуваю серцем, що це моя духовна столиця.      13. Я гордий тим, що моя столиця є матір`ю всіх городів руських - цю аксіому сприймаю не тільки я.      14. Я розумію, що мій народ - це не брат деяких народів, а - батько та мати багатьох народів.      15. Я сповнений гордості за те, що мої предки вистояли, адже до них на цю землю приходили не тільки гості, та й ті не завжди з добрими намірами, але й завойовники.      16. Я горджуся тим, що багато хто з них, гостей чи завойовників, сприйняли мою культуру, звичаї та традиції, асимілювалися й з часом також стали українцями.      17. Я поважаю ті етноси, які мають, чи не мають свою прабатьківщину але в силу природної міграції чи історичних обставин опинилися на моїй землі.      18. Я схиляю голову перед тими, хто незалежно від своєї національної належності, проживаючи на моїй землі, визнає мене українцем, мої традиції та звичаї й дбає про мою Батьківщину, як про свою рідну.      19. Я визнаю свій етнос - як однорідний позасвідомий стан людського організму.      20. Я гордий тим, що мій етнос, який сформувався ще в сиву давнину, доріс через лихоліття до найвищої стадії існування людства - нації.      21. Я гордий тим, що моя нація дала назву моїй державі.      22. Я належу до української держави яка має назву - Україна.      23. Я проживаю в українській унітарній державі й за своїм станом у своїй державі не поступаюсь німцям, полякам, французам і іншим, які також дали назву своїм державам за назвою своїх національностей.      24. Я належу до титульної нації, адже на титульній сторінці мого "Основного закону - Конституції України" викарбувано ім`я держави, яка носить ім`я моєї нації.      25. Я знаю, що назву "Україна" моя земля отримала ще за часів давньоукраїнської держави - Русі, про що згадується у давньоукраїнських літописах.      26. Я визнаю расу як загально ант ропо-біологічну різновидність. людства.      27. Я поважаю людей кожної раси та національності.      28. Я, як українець, належу до спільної європеоїдної раси.      29. Я належу до індоєвропейської мовної сім`ї        31. Я, як українець, за своїм мовним походженням належу до слов`янських мов і їх східно- слов`янської гілки, де моя мова мала місіонерський характер        32. Я належу до української етнічної нації й поняття «нація» розумію як духовно-біологічно-соціальну спільноту людей, що бере походження від мого етносу, який сформувався в доісторичні часи.       33. Я розумію, що найбільшою ознакою моєї належності до української етнічної нації є мова.      34. Я люблю свою мову, бо вона найкраща у світі.      35. Я гордий тим, що моя мова не вмерла і через лихоліття розвивалась разом з моєю нацією.      36. Я поважаю інші мови і горджуся тим, що знаю не тільки свою, українську, але й інші мови.      37. Я - багатомовний, і саме через це знаю та поважаю інші нації і причетний до культури цих народів.        38. Я не визнаю двомовності в нашій державі, бо це не двомовність, а прикрита одномовність але не для моєї мови. Державна мова в моїй унітарній українській державі повинна бути одна а для розвитку інших мов повинно бути створене законодавче поле.      39. Я розумію, що багато моїх побратимів-українців проживають на своїх етнічних землях за межами моєї Батьківщини.     40. Я не претендую на повернення цих земель в лоно України, бо це суперечить Конституції моєї держави.      41. Я знаю, що у світі розсіяно багато моїх земляків.      42. Я хочу допомогти розвиватися їм, як українцям, духовно та матеріально.      43. Я не хочу, що б їх там зневажали та кривдили і щоб вони були там ізгоями.      44. Я запрошую повернутися до лона своєї Батьківщини всіх українців, що опинилися за її межами.      45. Я не заперечую, щоб українці у інших землях дбали про добробут тих держав, де вони проживають постійно, бо від добробуту тих держав залежить також їх достаток.      46. Я хотів би лише одного, щоб ті українці не забували, "чиїх батьків вони діти".      47. Я не хочу їхати до чужих земель на заробітки і своєю працею збагачувати інші народи та держави.      48. Я все повинен зробити, щоб у моїй державі українцям жилося так же гарно як у інших державах живеться корінним націям.      49. Я ціную Свободу і незалежність своєї Батьківщини, яка дісталась мені без краплини крові та навіть поту.      50. Я схиляю голову, вшановуючи пам`ять мільйонів героїв попередніх поколінь, що боролися за незалежність моєї Батьківщини.        51. Я захоплююсь сміливістю та відчайдушністю, з якою герої йшли на боротьбу за долю своєї Батьківщини.        52. Я розумію, що ціною свого життя вони пробуджували і підтримували національну свідомість українців.      53. Я хочу й маю право знати свою правдиву історію, якою б вона не була, без замовчувань, приховувань, перекручень та фальсифікації.        54. Я підтримую кожну теорію походження свого етносу, якою б фантастичною вона не здавалась, і відмовлюсь від неї лише тоді, коли наукою буде доказано, що вона не має право на існування.      55. Я хочу, що б у широкому розумінні історії мого етносу та держави не залишалося білих плям, адже ними ніхто й ніколи серйозно не займався.     56. Я віруюча і богобоязна людина.      57. Я виконую 10 заповідей Закону Божого.      58. Я боюсь зігришити у своєму земному житті.      59. Я християнин за своїм релігійним віруванням.      60. Я, як християни, належу до української церкви східного обряду.      61. Я мав з початку свого існування свою національну церкву та написані давньоукраїнською книжною мовою Біблію та богослужбові книги.        62. Я за створення в Помісної української християнської церкви, для діяльності якої створені передумови, адже Київський патріархат має богослужбові книги українською мовою.      63. Я поважаю інші релігії та конфесії, що діють в Україні.      64. Я маю свої українські національні традиції, які передавалися від покоління до покоління.       65. Я маю звичаї мого народу, якими я відрізняюсь від інших народів.      66. Я маю свої обряди, завдяки яким звичаї та традиції набувають національних ознак.      67. Я сповідую моральні цінності мого народу, які формувалися віками та знайшли перше узагальнення у "Повчанні дітям" Володимира Мономаха.      68. Я хочу жити в законослухняній державі, признаю звичаєве право, як основу законодавства моєї держави, що сягає сивої давнини й було зведено у першу збірку писаних законів, яка отримала назву " Найдавніша правда" або "Правда Ярослава".      71. Я хочу жити в українській національній державі.        72. Я прагну до створення справді вільної, справді незалежної, справді соборної, справді суверенної, справді національної держави і визнаю це як національну ідею мого народу.      73. Я не тільки творю національну ідею але й буду боротися за її здійснення.        74. Я бачу мою державу справді незалежною у творені та захисті своїх національних інтересів.     75. Я бачу свою Україну справді соборну, яка вже існує у зібраних до купи українських землях.      76. Я буду боротися за те, щоб ніхто й ніколи більше не роз`єднав мою Батьківщину.      77. Я не поділяю Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу, регіони, бо вона - єдина.      78. Я за українську Україну, для мене Україна - понад усе.      79. Я маю право називати себе українським націоналістом бо я люблю свою Батьківщину Україну, свій народ та інші народи і нації, що проживають на моїй землі.      80. Я підтримую гасло "Україна для українців", а для кого ж ще?        81. Я вважаю українцями й інші нації і народності, хто тут проживає й дбає про добробут нашої унікальної держави.      82. Я впевнений, що тільки я, в першу чергу, повинен дбати про свою Україну.      83. Я повинен для досягнення своєї мети - побудови дійсно вільної, незалежної, соборної, суверенної держави маю   відновити нашу колишню славу.      84. Я повинен не допускати ледарювання.      85. Я повинен відмовитись від суцільного свята, що руйнує й деградує мою націю.      86. Я повинен відновити навички працьовитої людини.      87. Я хочу невпинно працювати для блага мого народу.     88. Я хочу святкувати тільки великі релігійні, традиційні, календарні та державні свята і значні події у моїй державі.      89. Я, задля досягнення національної ідеї, повинен відмовитись від шкідливих звичок: пияцтва, куріння, наркотиків, моральної розпусти та ін., що руйнують не тільки мою душу але й тіло.      90. Я повинен відновити свою любов до своєї землі загалом а також до конкретної ділянки, щоб вона додавала до столу мені та моїй рідні екологічно чисті продукти. Це є запорука фізичного здоров`я нації.      91. Я повинен відновити славу бережливого, хазяйновитого господаря.      92. Я зобов`язаний відродити присутню моїм предкам гостинність.      93. Я зобов`язаний відродити історичну пам`ять про свій родовід.      94. Я повинен дбати про продовження свого роду.     95. Я потерпаю від того, що в моїй українській державі частина влади є корумпована а значить не українською.      96. Я повинен зробити все, щоб у майбутньому влада у моїй державі завжди була українською.        97. Я переконаний, що не всі українці ще дбають про свою державу.      98. Я знаю що дехто з українців належить до українців, про яких сказав Великий Кобзар, що вони "гірше ляха Україну розпинають".      99. Я готовий повторити, якщо треба долю мільйонів українців, які боролися за Україну.       100. Я пишаюся тим, що Я українець, що Я живу у цій. Богом нам даній прекрасній землі.            Я переконаний, що коли я стану свідомим українцем і повністю виконаю 100 заповідей Кодексу Українця, тоді Україна досягне своєї національної ідеї - бути справді незалежною, справді вільною, справді суверенною, справді соборною, справді національною державою з якою будуть рахуватися, як з рівною далекі та і близькі сусіди., яка буде спроможна забезпечить гідне життя всьому українському народові.      Слава Україні!                        Примітки:        Розглянуто і схвалено 19 лютого 2009 року науковою секцією Міжнародної громадської організації "Земляцтво житомирян" у присутності Президента земляцтва депутата Верховної Ради Жебровського Павла Івановича, Віце-президента земляцтва Бачинського Анатолія Михайловича, Координатора Ради патріотичних організацій Пилипчика Валентина Леонідовича та членів земляцтва Варварича Антона Миколайовича, Приходько Юрія Івановича (м. Київ, вул. Смілянська, 11, офіс 57, тел.. 243-69-05, 520-11-70).         Оприлюднено 21 лютого 2009 року в м. Житомирі на звітно-виборних зборах молодіжної секції Міжнародної громадської організації "Земляцтво житомирян" та прийнято одноголосно як керівництво до дії       Автор залишає за собою право особисто робити правки, вносити зміни, доповнювати та уточнювати деякі положення Кодексу Українця за рекомендаціями державних та громадських організацій.  

Совершенно сенсационными результатами
завершилось исследование, проводимое группой профессоров Колумбийского
Университета (США). Группа исследователей, в состав которой входили
антропологи, психологи, математики и представители других научных
кругов, проводила исследования интеллектуальных способностей групп
людей, которые разделялись по национальному признаку. С помощью тестов,
математических и лингвистических задач, упражнений на память и других
методов определялись способности человека в нескольких категориях.
Учёные по специальной шкале оценивали возможность человека
воспринимать, запоминать и анализировать различные виды информации,
после чего сводили эти данные в специальные таблицы и с помощью
компьютера получали итоговые данные.


Результаты удивили в первую очередь самих учёных. С огромным
отрывом на первом месте оказались представители украинской нации, за
которыми шли немцы, итальянцы, китайцы и японцы. Первую десятку
замыкали русские, а вот американцы, как это ни печально, оказались лишь
двадцать седьмыми.


Профессор Дж. Шишман рассказывает: «Разного рода способности мы
оценивали с помощью специальных единиц – условных баллов. И даже на
этом этапе было видно, что у каждой нации результаты весьма ощутимо
отличаются. Например, в способности организовывать мысли и
упорядочивать данные не было равных немцам – их результаты были близки
к стопроцентному показателю, но они же существенно отставали от других
наций в креативности и способности импровизации. Если же брать
усреднённый балл, то показатели украинской нации составляют около 75
процентов, в то время, как немцы, следующие за ними набрали 62. Это
удивительно!».

Я уже закидывал материал по украинским элитам

Теперь кидаю еще один, в его развитие, но с другой позиции, более оптимистичной, в котором предпринята позитивная обрисовка украинского проекта.

В продолжение предыдущей его разумной речи http://blog.i.ua/user/1824878/1531439/



В комментариях это заявление, в принципе - даже и не нуждается...