хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «мистецтво»

Дрогобич взує мистецтво)))

25 лютого в Дрогобичі, в Центрі душпастирства молоді відбудеться цікава подія – виставка сучасного мистецтва молоді під назвою «Взуте мистецтво»,  творчим девізом виставки є «Дай уяві шок, а очам радість».  «Фішку» заходу, яку підготували організатори, тримають в таємниці. youngsoul.com.ua/drogobich-vzuye-mistectvo.html

Спритні руки

Дивиться уважно :)

Художник Поярков показує росіянам: "Ви смішніші за нас"

Сергій Поярков

Є дві речі, які мало хто з пересічних українців бачив, а саме: як танцює балерина Волочкова і як малює художник Поярков. Отже, що саме я малюю можна побачити у мистецькому Арсеналі щодня з 10 до 19 години до неділі включно ви можете подивитися мій новий проект "Антитіла". Там виставлені мої роботи і не має навіть натяку на Волочкову.

Антитела – это такие очень маленькие, но жизненно необходимые штуковины, которые мы (и общество в целом) вырабатываем естественным образом, когда на нас набрасывается разная мерзость и хочет нас помучить (как минимум) или уничтожить (как максимум).

Когда существует угроза или организму, или здравому смыслу, обязана последовать реакция отторжения или возмущения. У живых, во всяком случае. Мерзкие, на нас наезжающие организмы существуют не только в микробиологии. В політиці їх, вибачте, як гівна за лазнею.

И на "козлов, которые мешают нам жить" не надо обижаться, а стебать их в хвост и в гриву. Если бы англичане услышали, что американцы называют их "младшими братьями", то не обиделись бы, а оборжались. Стеб звенел бы, как лом на морозе. Поселенцы, пришедшие из киевской земли, основали московскую колонию, где-то на задворках своей цивилизации.

Снежинки над Кремлем так же похожи на маленькие трезубцы, как Россия на старшего брата Украины. Мы дожили до странных времен, панове, когда наш патриотизм воспринимается соседями, как провокация.

 

Снег в колонии

 

Когда наши северные соседи позволяют себе, в том числе публично, называть нас "хохлами", то я хочу объяснить "поборникам исторически сложившейся терминологии", как то: Малороссия, москали, хохлы или кацапы, что солдат, отслуживших в Московии 20 лет, забывших язык и вернувшихся домой, называли москалями.

Украинцев за осоледци называли хохлами, а за козлиные боярские бородки россиян называли кацапами. Поэтому, РУССКИЕ нас называют УКРАИНЦАМИ, а кацапы, то есть КОЗЛЫ, нас называют ХОХЛАМИ. Так что русский ты или козел - каждый из вас решает сам, дорогие соседи, в индивидуальном порядке.

Меня искренне возмущает, когда Виктора или Федоровича, или Андреевича, неважно, если они говорят по-украински, считают в Кремле отщепенцами от империи, а Путин, говорящий по-русски – патриот и великоросс. Если мы хотим купить газ подешевле, нам заявляют, что мы мерзкие торгаши, а когда Газпром хочет продать нам газ подороже, то они рачительные бизнесмены.

Как и миллионы украинцев в 2004-ом, я был на Майдане, в результате чего на последних выборах Януковича избрали ДЕМОКРАТИЧЕСКИМ путем, на ЧЕСТНЫХ выборах. И теперь он благодаря Майдану и мне в том числе воспринимается и принимается во всем свободном мире как легитимно избранный европейский лидер. Пока что, во всяком случае.

Меня, как и миллионы моих сограждан, бесит, когда Путин, давно уничтоживший свободу и демократию в своей стране в угаре ФСБ-эшного чванства, выросшего на газовой трубе, небрежно бросает европейским политикам: "Нет такой страны как Украина" - это комплекс кремлевского Муаммара Владимировича, настоянный на совке.

 

Вилка к обеду или дело вкуса

Кстати, эта "великая держава" совсем не великая, а просто большая. Разворачиваясь через двойную сплошную на Кутузовском проспекте я спокойно покупал ваших Ментов за 500 рублей (20 долларов). А в великой стране полиция, в принципе, не должна продаваться. Наверное, мы с вами похожи, с точки зрения цивилизованных стран: дикие, неумелые, ленивые, но вы существенно смешнее нас, потому что мы не провозглашали себя великими.Если кто-то из затулино-образных марковых обзывает наш герб вилкой, то пусть сразу же попробует, как ему будет сподручно хавать салат своим двухглавым орлом. И все сразу станет на свои места. Мы не хотим быть вашей провинцией. Мы не хотим мыть сапоги в Индийском океане, не считаем, что гибель НАШИХ детей в Чечне можно оправдать интересами ВАШЕЙ империи.

 

Наверное мы похожи, але принципово різні

Это не наш президент громко свистел, как Троцкий, о нанотехнологиях и тихо обосрался, сидя на нефтедолларах. В великой стране не может быть такой армии как у вас. Ваши солдаты едят собачьи консервы, призывники замерзают насмерть, а ваши прапорщики в Чечне продают патроны противнику.

И наше отсутствие претензий на величие подчеркивает всю карикатурность кремлевского режима. Были пацаны реально покруче, это я уже говорил и вашим и нашим: Чаушеску, Каддафи, Хусейн, они, как и Путин, "героически" воздержались от прямых эфиров в своих странах. Вам кажется, что все под контролем, и вы правите безраздельно? Смішні істотки, ви керуєте світом, як ото порося мішком!

 

Англия не Америка (Україна не Росія)

Дорогие северные соседи, я тоже тогда не понимаю, почему с братским монголо-татарским народом у вас не сложилось навеки быть вместе – загадка. Их империя была явно круче вашей. Прожили вместе 300 лет душа в душу. Зачем русский Мазепа-Пересвет полез в драку с басурманином Челубеем, совершенно непонятно. Искреннее непонимание многими россиянами, почему 84 процента украинцев не мыслит себе возвращение в империю, штука скорее веселая, чем загадочная.

Чем вам не милы были поляки? Почему ваши Бандера и Шухевич, то есть, Минин и Пожарский, поперлись в Сусанины, в хорошем смысле этого слова? Не столько банальная, сколько классическая фраза Кучмы "Украина не Россия", если УКРАЇНА написать зернышками, отрицательный союз НЕ составить из флагов наших стран (братья, но НЕ), РОСІЯ - из тараканов, а имя автора цитаты выложить из долларов, то любой согласится.

Нет грамматических ошибок. Добавлю, и фактических ошибок нет, если господин Путин по-прежнему будет считать, что нет такой страны как Украина. Тараканы не на моей картине, а в ваших имперски заточенных головах - строем ходят. Теперь, посмотрев на мою работу, вы доперли с каким юморком дедушка Данилыч назвал свою книгу?

 

Точки над Е

Интересно, когда этот процесс дебютирует в вотчине кремлевских карликов, какое название даст ему российский народ? И насколько велика будет разница, если не киевские студенты, а луганские шахтеры будут подбирать цвет грядущих событий для нашей власти?Пешка, поднимающаяся на бабле, должна понимать, что рано или поздно, она автоматически доберется до высоты, где через ее тупую башку проходит траектория пули, которая обязательно отправится в полет. В независимости от географических координат арабская весна, революция роз или оранжевая будут переходить в эндшпиль.

Сука, учи английский

Давайте отдадим нашим внукам решение проблем по флагу, гимну. Новое поколение точно будет умнее нас. Они пусть и решают, сколько языков надо наделить каким статусом. У нас сейчас есть выбор, где мы окажемся – в неумолимой машине прогресса или закончим свое существование как страна - блеклым пятнышком, оставшимся от мухи, разбившейся на ветровом стекле истории.Нам уже сейчас надо выбирать между ветхозаветным постимперским бредом, коммуняцкой гнилью, обидчивостью профессиональных лентяев и нытиков с одной стороны, и свободным миром общества профессиональных и свободных трудоголиков с другой. Сегодня глупо тратить драгоценное время на обсуждение имперского прошлого.

Для тех, кто считает, что надо бросить все и вводить второй государственный, ставить памятники Сталину и возвращаться на имперскую обочину, эта работа называется: СУКА, УЧИ АНГЛИЙСКИЙ.

Ukraine – це більше, ніж прикольно

 Когда я увидел печально известных "Гарнюню и Спрытко" этот кошмарный бюрократический выкидыш системы откатов и противовесов, слепленный за сто тысяч долларов, с нездоровой претензией представлять нашу страну в мире, я подумал, сколько людей абсолютно бесплатно, в кайф, хотели бы попробовать себя в изобретении национально прикольного символа, этакой булавки, которую и на лацкане пиджака носить не стыдно, и в зад врагу воткнуть приятно. Шпилька Пояркова. Це більше ніж прикольно.

Кастинг или крещение Руси

Когда вдоволь натрындевшись о смирении и воздержании, откормившиеся в постах до свиноподобия, циники в рясах вываливаются из Мерседесов за четверть миллиона долларов и, осеняя себя крестным знамением сарделькообразных пальцев, начинают мерзко собачиться на межконфессиональной почве, чья вера прибыльнее и чей христос кошернее, я понимаю, что к вере такая церковь не будет иметь никакого отношение до тех пор, пока паства не выдавит из себя лоха по капле. (Ну, вот не зря президент так неравнодушен к Чехову).Что вызывает большее раздражение, чем беспросветные бизнесмены, объявившие себя политиками? Только барыги, провозгласившие себя священниками.

Богопротивный термин "каноническая территория" прямо противоречит и букве и сути Святого писания. У веры нет, не может быть и не будет никогда канонической территории. Таковая "территория" суть есть ересь. И ересь эту корыстолюбиво несут с церковного амвона носители швейцарских часов и телефонов Vertu. Каноническая территория – это термин для бандитов, поделивших вещевые рынки и киоски у метро. У бандитов, безусловно, бывают канонические территории. Они строят храм Спаса на терках.

Если каноническая территория вашей веры меньше, чем вселенная, ваш бог фальшивый, а ваш священник канонический жулик.

И в финале, как и положено, сюрприз. Половина работ в этом проекте (всего их 36) абсолютно аполитичны.

 

Рожденный летать

Это крик моей души. Ведь не крылья, а воля к полету отрывает нас от земли. Но кто, глядя на картину, сможет мне возразить, что с нашими "птицами" – на "змей" надежда!?

 

Без вариантов

Даже самую банальную фразу можно прочесть по-новому. Если слово "made" написать из брендов, а слово "china" из названий стран, есть ли уголок на земле, где не поймут о чем я?

 Повністю дивіться тут: http://life.pravda.com.ua/society/2011/11/11/89190/

Іоханнес Іттен. Мистецтво форми

Іоханнес Іттен. Мистецтво форми

Книга «Мистецтво форми» — це викладення системи підготовки художників, створеної Іоханнесом Іттеном для його знаменитого форкуса в Баухаузі, однієї з найноваторських шкіл мистецтва, архітектури та дизайну ХХ століття.

Навчання всіх студентів в Баухаузі починалося з форкуса Іттена. Воно було нетрадиційним. У своїй книзі автор пише, що головною задачею він вважав необхідність розвитку в майбутніх художниках, архітекторах, дизайнерах загострене відчуття форми та матеріалу, навчити творчо мислити у будь-яких ситуаціях. Саме тому на його заняттях багато уваги приділялося образному сприйняттю форми.

Читати далі »

Фестиваль сучасного вуличного мистецтва «Республіка»

Із 16 по 18 вересня 2011 року в місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області пройде фестиваль сучасного вуличного мистецтва Республіка.

Протягом трьох фестивальних днів на трьох сценах виступлять 29 рок-колективів, близько 10 поетів, 11 команд художників-райтерів з України, Росії, Білорусі та Іспанії.

Музична частина фестивалю проходитиме протягом трьох днів на території старої фортеці. У рамках фестивалю виступлять як відомі, так і молоді гурти України та Росії: С.К.А.Й., Сheese people, О. Торвальд, АННА, Карна, The Вйо, Мотор'ролла та інші.

Художня частина буде проходити вдень (протягом фестивалю і 7 днів після) на території старого і нового міст.

Художники з Іспанії, Росії, Білорусі та Україні будуть розфарбовувати ці будівлі. За словами організаторів, головне завдання художників — перетворити занедбані будинки на художнє надбання міста, біля якого будуть фотографуватися всі туристи, які відвідають Кам'янець-Подільський.

Крім того, у рамках фестивалю пройдуть літературні читання, фестиваль пива, майстер-класи, hand-made ярмарок, брейк-данс, фаєр-шоу та інші події.

За словами організаторів, Республіка — некомерційний арт-фестиваль, метою якого є залучення уваги до культурно соціальних проблем маленьких міст.

Таємна символіка стародавніх барельєфів

У мене давні сантименти до старовиних єврейських цвинтарів. Бо сама перша моя краєзнавча експедиція була на старе "окописько". Мені ще й 8 років не було. За кілька місяців до того у нас в Городку при розбирані старої єврейської хати знайшли "жидівський скарб". Отож я теж захотів скарб. А де шукати "жидівські скарби", як не на "жидівському окопиську". Зауважу, що слово "жид" тоді антисемитським у нас не вважалося. Ця норма потім перейшла в українську мову з російською. Який антисемітизм, коли старі містечкові євреї, які ще тоді у нас були (лапсєрдаки, чоботи, бороди та капелюхи" самі себе називали "їд" (еврей на ідиш).

Отож, сталося це на 1-ше травня 1974 р. Я утік з першотравневої демонстрації  (вже тоді не любив коммі-шоу та ходити строєм) і пішов у напрямку окописька, що височіло на горі за містом.

Досі я пам"ятаю, як йдучи долиною Смотрича, я зустрів Корову, яка паслася на його березі. Я був начитаним хлопчиком, і знав про корриду. Тому обходячи стороною Корову, відколов з сорочки ЧЕРВОНУ жовтенятську зірочку.

А золота на цвинтарі я так і не знайшов. Та й не шукав. По-перше одразу зрозумів, що глечиків з золотом під кожним кущем там нема. По-друге, мене дуже вразили надгробки. Таємничі літери-закорючки, загадкові барельєфи та інша екзотика...

Оце днями завершив свою розвідку на тему, що значать сюжети барельєфів на старіх еврейських надгробках. Дослідження багато ілюстроване. Думаю сподобається всім, хто цікавиться історією. Тай різблення дуже красиве і високохудожнє.

Отож, велкам! - http://gorodok-region.narod.ru/symvoly_j.html

Як вже набрид цей "маестро" Гімнюковський



Не люблю обігрувати прізвища, хоча в українському суспільстві вони зачасту точно відповідають характеристиці особи. А як відомо у воді дві речі ніколи не тонуть: поплавки і гімно. Але поплавки не смердять! У нас же випадок протилежний…
Ще коли вперше надцять років тому на поверхню українського медіа і телепростору вискочило оте яко співоче ректореня з піснею «Юний орел», я одразу з огидою поморщився, але не думав і не сподівався, що це так надовго. Не вірив у це і автор слів першого «шедевру», тому явно познущались з виконавця шлягеру Михайла Поплавського, коли в текст пісні вставили слова «Юнний орел, ти іди від джерел до джерел» Погодьтесь самі, що взагалі орли літають, а за римою з ходячих істот тільки один вид  підходить: «козел». Ще осел непогано римується, але то російською і віслюки в Україні хоч водяться, але ними не родяться, та й ким-ким, а ослом Михайло Поплавський аж ніяк не є. Тоді як козли в Україні існують, здавна живуть і процвітають, вони ж і формують сучасний український теле- і  медіапростір, лідером якого і є наш далеко вже не юний козел: безголосий «співаючий ректор» Михайло Поплавський – козел, це однозначно! Огидно? – огидно! І навіть якщо він дійсно колись піде подалі – сморід залишиться надовго…
На жаль, як явище – Михайло Поплавський є неприємним, але закономірним фактом наших реалій, бо хто бував у Києві, той не міг не відчути задухи від важкої культурної атмосфери міста, навіяного етичною потугою деградованого середовища з «русскоязычниых украинцев». Пітер чи Москва – це справді осередки провідної російської культури, але Київ – це убога вторинна переробка щодо російської культури і вкрай кітчева шароварщина щодо сприйняття української культури. Така у нас столиця… Така у нас держава… Скрізь одна смердюча поплавщина…
Мене потішають твердженням, що лайно є найкращим добривом, на що я відповідаю: добривом! Але ж у нас воно стало посівним матеріалом!
Фолькльоризований бутафорський кіч замінив нам високоякісне мистецтво естрадного шоу, а як наслідок ми втрачаємо українську естраду вцілому як культурне явище. Не треба далеко ходити за прикладами, бо в числених музичних теле-шоу типу «Фабрик зірок» тощо можна легко пересвідчитись як з нормальних і обдарованих на початковій стадії юнаків і дівчат творять психофізичних потвор з повною творчою деградацією особистого потенціалу. А все це явище в загальному і можна назвати «школою маестра Гімнюковського-Поплавського». Якщо хтось вважає, що я не правий, то най перечислить цікаві високоякісні естетично естрадні програми і культурні явища в сучасній нам Україні, не кажучи вже про яскраві персоналії з сучасної молоді. Їх нема! Догорають великі зірки колишніх часів і… Попливли Дніпром-Славутичем поплавки, дрібні і смердючі, але багато-багато…

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне   

Не люблю критики без позитиву, тому поясню моє розуміння прогресивного опрацювання етнічного матеріалу в естрадному мистецтві на прикладі ірландського танцювального колективу "Lord Of The Dance", який виконує народний  танець джигу у надзвичайно красивій сучасній інтерпретації – ось це є мистецтво справжнього високоякісного  естрадного шоу.  Від нього я в захоплені! А потім порівняйте це з тими шоу, якими забито українську телевізію зі "співами" юного козла П.


76%, 13 голосів

12%, 2 голоси

12%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Олівець у руці

                                                      * * * * *

Олівець у руці, і це лише тільки початок... Аудиторна напівтиша лише сприяє творчій і в той самий час кропіткій, навіть точній діяльності. Мольберт не в силах вже терпіти, він чекає моєї праці.

А чи легко малювати жінку? Мабуть легше, чим її зрозуміти, тим більш чоловікові. Хоча щось споріднене у цих речах є, бесперечно..., наприклад тут теж треба її ретельно вивчати, при цьому знаючи основні пропорції і закономірності, інакше пошуки навмання не призведуть ні до чого путнього. Якщо ти ще не знавець у цій справі, то потрібна постійна пильність, обережність, щоб не наломати дров, а це нагнічує неабияке напруження, і це важко (та назвіть хоча б одну справу, де все зовсім не так), це примушує хвилюватись і може привести до стресів. І ось коли все начебто як треба, пропорції, риси, вже навіть сам погоджуєшся зі своєю роботою, а потім відходиш – і всеодно щось не так!...характер?.. – неважливо! Що поробиш, жінка! Може так і не завжди, а може просто не помітно що так завжди, малі часточки нерозуміння відходять на задній план, вуалюються, а потім, накопичівшись, можуть виплисти на поверхню у незручний час. Це може слугувати, як пояснення сваркам, вони ж не можуть зявитись

ні звідки, як усе, що є у всесвіті. А щодо рисунка, то все можна побачити, яке би власне

бачення не було у кожного.

І ще різні справи, коли це просто жінка, чи якщо це жінка, яка тобі, чоловікові, небайдужа. В першому випадку це мало не натюрморт, просто об’єкт, стосунки із яким можуть вимірюватися навіть тільки ступенем корисності, нажаль це в нашім суспільстві не рідкість. Ні, ні, можете називати те все як хочете, придумувати різні поблажливі красиві слова, але сутність речей від того не зміниться. Та варто лише до жінки щось відчути, тут мозок робить із її сприйняттям просто дивовижні речі, система дає збій, таке враження, що перед тобою хтось вищий за людину, перед ким найстрашніше допустити навіть дрібну помилку... Може не мозок, а серце... хто зна, чи здатен шмат мязової тканини на щось більше, ніж розганяти кров по організму? Та в цьому випадку все хвилює, відволікає, самокритика сягає абсолютного максимуму, а вдіяти із цим нічого не можеш. Звісно, так до певного моменту...Повинно ж бути цьому якесь продовження. 

Необережно переступаєш межу, може й випадково, але після цього йти назад вже не можна: безглуздо, тим більш, ти сам того хотів. Помічаєш, що все значно простіше, і дай Боже, якщо інтерес не згасає... Кличе залишитись, понуритись у глиб, пізнати сутність, відчути настільки близько, на скільки можна...        а якщо вхопив мить, почало виходити, і все – вже не цікаво. Подібне також трапляється, й нерідко. Постійно! Рисунок ховається в стопку з пилюкою, подалі від очей... А якщо це все людина, жива істота з почуттями, а не аркуш паперу з графітовим малюнком? Тут вже не пилюка з'явиться, а гіркі сльози, розбиті серця, поранені душі... 

                                                                                                                                                                                                                                                 2007

At

At

фотошоп без комп"ютера!!!

hypnosis оце ТАЛАНТ!!! РЕСПЕКТ!!! bravo

Кто такой Горба Андрей?

Горба Андрей как человек – странник, наблюдающий за собой и людьми, впитывающий всю сочность людской жизни, при этом избирательно шагающий в человеческих желаниях.   

Горба Андрей писатель – Родившись в 1982 году, с 21 года ведет дневник, описывая своими словами все происходящее в его жизни. Записан каждый прожитый день, описан каждый яркий сон, Андрей может говорить с собою вчера, сегодня, завтра. Андрей научился выявлять друга в себе, слушать себя, придавая значимость каждому дню своей жизни.

Горба Андрей в музыке - мистический персонаж, своеобразный театрально-музыкальный Апофеоз. В мире "информационной войны ХХI-го века" Gorba Andrej пробуждает природное пламя духа Славянских предков, пропитывая свое творчество вездесущим звуком!

Горба Андрей вне стиля, вне правил, все времени, побуждает к действию, первопричина!

Адрес творчества Горбы Андрея  http://metal1.narod2.ru/